joomla

Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці
imagesСвята Анна, мати Пресвятої Богородиці, була молодшою дочкою священика Матфана з Віфлеєму, який походив з коліна Левіїного. Вона вийшла заміж за святого Іоакима, який був родом з Галії. Довго свята Анна була безплідною, але як минуло 20 років, за полум’яними молитвами святого подружжя, Ангел Господній звістив їм про Зачаття Дочки, яку благословлятиме весь рід людський.

Зачаття святою Анною відбулося в Єрусалимі, де і народилась Пресвята Діва Марія. Більшість ікон присвячених Зачаттю святою Анною, зображають, Пресвяту Діву, яка топче голову змію. Внизу ікони, по її сторонам, святі Іоаким і Анна зображаються зазвичай з молитовно піднятими доверху руками. Очі їх також підняті до верху і споглядають Божу Матір, Яка ніби парить у повітрі з розпростертими долонями. Під Її стопами зображений шар, обвитий змієм, що означає диявола, який в особі впалих прабатьків прагне підкорити своїй владі всю вселенну.

Ще з часів Древньої Русі день свята Зачаття праведною Анною Пресвятої Богородиці шанувався на нашій землі. Особливо це свято вшановували вагітні жінки.

Свята пророчиця Анна
annaСвята пророчиця Анна була дружиною Елкани і була безплідною. Елкана взяв собі ще одну дружину, Феннану, від котрої народжувались діти. Анна сильно сумувала і відчувала себе нещасною,і кожного дня молилась про звільнення від безпліддя. Вона дала обітницю присвятити дитя Богу. Одного разу, коли Анна полум’яно молилась в храмі, священик Ілій вирішив, що вона п’яна, і став їй докоряти. Але свята лагідно вилила свою скорботу і, отримавши благословення, повернулась додому. Після цього Анна зачала і народила сина, якого назвала Самуїлом ( що означає « Випрошений у Бога»). Коли дитина досягла юнацького віку, мати сама привела його до священика Ілія, і він залишив Самуїла служити при скинії ( 1Цар. 1; 2, 1-21).

Ікона Божої Матері, звана «Несподівана Радість»
nechajnajПро ікону « Несподівана Радість» існує така розповідь. Один грішник ( розбійник) мав звичай – кожного дня по декілька разів молитися до Пресвятої Богородиці, виголошуючи Їй Архангельське привітання: « Радуйся, Благодатна!...». Одного разу, збираючись на злочинну справу, він звернувся до ікони Пресвятої Богородиці, щоб за своїм звичаєм помолитися до Неї. І ось, коли він промовив слова молитви, враз напав на нього страх, і він впав у забуття і побачив, що на іконі Пресвята Богородиця і Богомладенець Ісус Христос постали перед ним живими. В Ісуса Христа відкрились рани на руках, ногах і в боку і з них потоками почала текти кров, точно так само, як це було, коли Господь страждав на хресті. Побачивши це грішник впав на коліна і вигукнув від страху: « О Госпоже! Хто зробив це?» Богоматір відповідала: « Ти та інші грішники; ви своїми гріхами знову розпинаєте, як колись іудеї, Сина Мого».

Тоді грішник заридав і сказав: « Помилуй мене Мати милосердя! А Пресвята Богородиця відповідала: « Ви називаєте Мене Матір’ю милосердя, а самі ображаєте і засмучуєте Мене своїми ділами». – « Ні, Владичице, - вигукнув грішник, - від сьогодні не буде цього! Нехай не переможе злоба моя Твого невимовного милосердя і благосні. Ти одна - надія і пристановище для всіх грішників. Перемінись на милість і ублагай Сина свого і Творця мого!» Тоді Пресвята Богородиця стала благати Богомладенця, говорячи: « Милосердний Сину Мій! Заради любові Моєї до Тебе, помилуй цього грішника!» А Господь відповідав: « Не прогнівайся, Матір Моя, що Я не послухаю Тебе! Я і Сам молив Отця Мого, щоб минула мене чаша страждання, і Він не послухав Мене». Тоді Матір Божа сказала: « Згадай, що Я вигодувала Тебе, і прости його». Але Син відповідав: « …молився і Я до Отця, та Він не благозволив почути».

Після цього Пресвята Богородиця встала, посадила Богомладенця і хотіла впасти до ніг його. « Що Ти хочеш робити, о Матір Моя?» - вигукнув Син. « пробуду біля ніг Твоїх разом з цим грішником, - відповідала Вона, - поки Ти не простиш йому гріхів». Тоді Господь промовив: « Закон наказує кожному сину шанувати свою матір; а справедливість вимагає, щоб законодавець був і виконавцем закону. Я – Твій Син, а Ти – Моя Мати. Я повинен шанувати Тебе, виконуючи те, про що Ти благаєш Мене. Нехай же буде за Твоїм бажанням! Нині ж прощаються цьому чоловіку гріхи для Тебе. А на знак прощення нехай він обцілує Мої рани». Встав тоді тремтячи грішник, радісно доторкнувся до пречистих ран Христових і відразу прийшов до свідомості. Після цього видіння закінчилось, і грішник від тоді виправився і став жити богоугодно.( Подано за книгою свт. Димитрія Ростовського « Руно Орошенне».)

Ікона Пресвятої Богородиці « Несподівана Радість» є дуже шанованою серед православних християн. Існує багато копій цієї ікони, котрі також є чудотворними і прославлені великою кількістю чудес. Один із чудотворних списків ікони « Несподівана Радість» зберігається у Володимирському патріаршому кафедральному соборі міста Києва. Щодня перед цим святим образом після вечірнього богослужіння відправляються молебні. А щонеділі після Божественої літургії патріарх разом з кліриками кафедрального храму відправляє соборний молебень прославляючи Царицю Небесну і благаючи Її про Материнське заступництво і Покров звертаючись до Неї: « О, Всехвальная Мати, що породила всіх святих найсвятіше Слово прийми нині наше приношення і від майбутньої звільни муки!»І Матір Божа дійсно стає тією Несподіваною Радістю для всіх хто з вірою звертається до Її чудотворного образу.

Преподобний Софроній, архієпископ Кипрський
Преподобний Софроній народився в християнській сім’ї на Кипрі, вивчив багато наук, але більш за все полюбляв він читати Священне Писання. Він настільки зріс в благочесті і добрих справах, що удостоївся від Господа дару чудотворення. Після смерті єпископа Кипрської Церкви, святого Даміана, преподобний Софроній, з волі всього народу, був рукопокладений на місце спочилого. Зайнявши єпископську кафедру, він явив себе істинним отцем своєї пастви.


Преподобний Стефан Новосіятель
Преподобний Стефан народився в Константинополі і отримав добру освіту. При Патріарху Мефодію ( 842-846 рр.) Стефан прийняв чернечий постриг і вступив у число кліриків однієї з константинопольських церков. Потім він пішов в затвор і протягом 50-ти років примножував аскетичні труди. В кінці життя преподобний стяжав від Господа велику благодать, просяявши у сузір’ї святих, подібно до древніх подвижників Православної Церкви, за що і був названий « Новосіятелем». За повідомленнями прологів, упокоївся в 912 році.

підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Покровського собору, м. Рівне