Деталі

Опубліковано: Субота, 07 березня 2015, 22:27

Перегляди: 776

Друга неділя Святого Великого посту є особливим днем, коли православні християни вшановують спільну пам'ять всіх преподобних отців Києво-Печерських, великих світильників Святого Православ’я. Урочистою і знаменною пам'ять подвижників Києво-Печерських є для православних вірних Української землі, оскільки цього дня вшановуються невтомні молитвеники і захисники України. Починаючи із часів древньої Русі з Київських печер засяяли подвижники віри і благочестя християнського. Благодать Божа в темному сутінку прославила великий сонм Печерських святих.

Преподобні отці Києво-Печерські у своєму житті були великими посниками тому й пам'ять їхня вшановується на початку Святої Чотиридесятниці. Православні вірні благають Печерських угодників, щоб час Великого посту, час всесвітнього говіння добре розпочати і не ушкоджено пройти за молитовним заступництвом цих праведників і досягнути днів Світлого Христового Воскресіння – Пасхи Господньої. Вшановувати спільну пам'ять преподобних отців Печерських у другу неділю Великого посту почали у ХVIІ-му столітті стараннями святителя Петра Могили. І, можливо, не випадково цей день збігається із шануванням іще одного великого святого –святителя Григорія Палами, славетного богослова, який навчав про те, що подвижники духу можуть споглядати Божественне світло, світлонетварне. Тефаворське світло, яке бачили ученики Господа Ісуса Христа в день Його Преображення. І от, Преподобні отці наші Києво-Печерські в темряві печер завдяки молитвам, завдяки очищенню бачили це світло. Завдяки цьому світлу вони зміцнювалися духовно і допомагали великій кількості людей, які приходили до них за допомогою і порадою.

Історія Києво-Печерської обителі починається із печер і нерозривно пов’язана з ними.Засновником Лаври є преподобний Антоній Києво-Печерський, який свій духовний досвід приніс на Українську землю зі святої Афонської Гори. Києво-Печерська обитель стала особливим уділом Пресвятої Богородиці, місцем благодатного Її покровительства. За кілька років після заснування Києво-Печерськогомонастиря сюди прийшов юнак, який після чернечого постригу був названий Феодосієм. Він був значно молодшим за свого наставника – преподобного Антонія, але саме цих двох святих Церква вшановує не лише як засновників величного, древнього монастиря, але і як отців руського чернецтва. Навколо преподобних Антонія і Феодосія згуртувалась велика школа подвижників благочестя, які сформували уяву про ідеал святості у свідомості побожних наших предків. Преподобними Антонієм і Феодосієм було показано на Русі два типи чернечого життя за двома його зразками. Перший – це усамітнення в печерах і затворах, подвиг особливо важкий і високий. Другий – чернече спільне життя, яке виховує у братії такі необхідні для ченця чесноти, такі як терпіння, смиренність, послух, братську любов, зречення від власної волі і підпорядкування правилам монастирського уставу.Серед великого сонму преподобних Печерських ми знаходимо мовчальників, затворників, посників, прозорливих, цілителів і чудотворців.Перед нами один за одним повстають постаті жителів печерного міста преподобних Варлаама і Никона ігуменів, Нестора Літописця, Агапіта лікаря безвідплатного, Григорія Чудотворця, Аліпія першого іконописця, Іллі Муромця, Кукші священномученика та багатьох інших, якістали першими сповідниками вітчизняного подвижництва і явили світові приклад праведного та святого житія. Ці святі угодники Божі духовно виростили не тільки себе, але й велику кількість навернених ними до Христа.

Тіла деяких ченців, які поховані в Київських печерах, впродовж століть зберігаються нетлінними. Цим чудом Господь вказує на святість угодників Божих, які тут подвизались.

Від деяких тіл преподобних залишились лише фрагменти, але їх Господь прославив іншим знаменням. У Дальніх Печерах зберігаютьсямироточиві глави святих угодників. Щонайменше п’ять століть глави виділяють цілюще миро. Мироточиві глави – давня і шанована святиня лаврських печер, про яку оповідає Печерський Патерик: «Вони, будучи сухі і не покриті шкірою, виливають з себе надприродним чином єлей, або миро, і миро не просте, але має дар зцілення недуг кожного, хто з вірою приходить і помазується тим миром... Ці глави, всупереч природі виділяють не просте миро, але цілюще, показують святість і благодать, яка діє в угодниках Божих...».

У радянський час, коли монастир було закрито, святі глави припинили мироточити. Співробітники атеїстичного музею звинуватили «служителів культу» у фальсифікації цього чуда. Неодноразово учені намагалися дослідити це явище, пояснення якого так і не було знайдено.

Протягом віків Свята Успенська Києво-Печерська Лавра була форпостом віри Православної, а Печерські подвижники нашими мужніми охоронцями і заступниками перед Богом, тим «Стовпом вогнеподібним і світлосяйним сонцем» сяйво котрого попалює ворогів видимих і не видимих. У різні часи люди йшли до преподобних Печерських і в радості, і в печалі. І зараз, коли наша Ненька Україна перебуває в небезпеці, терпить агресію від Росії, вони молять за нас Триіпостасного Владику, знаючи наші біди і потреби краще, ніж ми самі. Вороги, що нападають на Українську землю мабуть не знають великої сили молитов преподобних отців Києво-Печерських, які є нашими могутніми захисниками, а хто бореться проти Бога і святих Його завжди буває посоромленим. Російські чужинці лякають Україну і весь світ могутністю своєї армії забуваючи про те, що Бог не в силі, а в правді, а істина на боці Української держави. І Священне Писання навчає нас,що: «не в кількості війська буває перемога на війні, але з неба приходить сила» (1 Мак. 3, 19).

Також слід зазначити, що пам'ять преподобних отців Києво-Печерських особливою і святковою є для Свято-Покровського собору міста Рівного, оскільки в цьому храмі, зберігається велика святиня – ковчег із частинами мощей 83 угодників і чудотворців Печерських, які є покровителями кафедрального храму. Завжди в другу Неділю Великого посту до Покровського собору приходить велика кількість людей, щоб прикластися до мощей преподобних і вшанувати їхню святу пам’ять.

Хоча Преподобні отці Києво-Печерські давно оселилися у Царстві Небесному, та водночас вони завжди поруч із нами ідля всіх нас ці світильники є прикладом праведного життя та висоти духу.

підготував протоієрей Миколай Капітула,
магістр богослів’я, викладач РДС,
клірик Свято-Покровського собору, м. Рівне