Деталі

Опубліковано: Понеділок, 13 липня 2015, 09:58

Перегляди: 15699

Протягом усієї історії буття світу, людство, задумуючись над тим, чому Бог допускає ті чи інші події в їхньому житті, хочуть знайти відповідь над таким запитанням: а що ж таке доля, про яку так часто говорять в людському середовищі? Чи має своє місце в житті кожного це явище? Вона існує вже як наперед визначена Богом, то чому ж Бог, Який є абсолютним добром і любов’ю, таким чином, визначає страждання і зло в людському житті? Питання в тому, що ми розуміємо під поняттям "доля"?

На запитання про те, чи визначена наша доля, у всі часи люди різних культур шукали відповідь. Біблія говорить про те, що перш ніж Бог почав творити світ, він вже знав, що буде в кінці, чим усе завершиться. Він знав і бачив існування вічного зла, яке з’явилось через Люцифера у вічності без можливості зміни (бо у вічності немає змін у часі, на відміну від землі, буття якої до Другого Пришестя Христового обмежене у часі, який має три стадії відліку: минуле, теперішнє і майбутнє, у вічності ж є лише постійність). Бог створив людину, як і усе творіння з визначеною метою, про що сказано в Священному Писанні: " Багато хто шукає прихильного лиця правителя, але доля людини - від Господа" (Притч. 29:6).

Так, насправді, Бог являється єдиним Життядавцем, і Він приготував для кожної людини план життя, який людина називає долею. Людина, яка після гріхопадіння прабатьків у раю живе у світі, який "весь лежить у злі" (1 Ів. 5:19), під дією гріха і зла ніколи не зможе прожити той план життя, який накреслив їй Творець, так як через схилення своєї волі до зла і гріха не зміг його втілити Адам. Але від того, чи відобразиться цей план Божий у нашому земному житті, залежить наше положення у вічності. Бог нікому не приготував смерть від наркотиків, самогубства чи пияцтва. В людини є вільна воля, тобто свобода вибору. Ми маємо право вибирати, чим наповнити своє життя - благочестям чи гріхопадінням.

Життя - це дар Божий. Жодна людина на землі не вибрала собі час життя. Це Божа воля, що ми народились якраз в цей час, а не 100 років назад чи через 100 років. Але якщо ми народились в цей час, то це найкращий час для того, аби втілити Божий план нашого спасіння для вічності у нашому земному житті. Бог милостивий, адже сказано в Писанні що "душа, яка грішить - помре" ( Єз. 18:4), натомість ми живемо після гріхопадінь, більше того, провадячи, часто досить довгий період життя у пристрастях і пороках. Тому, Бог чекає, поки в житті людини почне звершуватись те, для чого Він її створив. Тому Він нас оберігає, спасає, виводить з напастей і звільняє від них, лише за однієї, незмінної умови - якщо на це є воля самої людини, яка і виявляється в бажанні і молитовному проханні про це. Бог не являється володарем вольового бажання людини, самої її волі. Наприклад, Господь створив риб, щоби вони жили у воді. Лише там вони можуть відчувати себе вільно, у своєму середовищі і стихії, лише у воді вони можуть прожити те життя, яке Творець їм визначив. Птахи живуть у небі, в польоті, і можуть жити тим життям, яке їм відлічив Бог.

Людина ж сотворена, щоби жити вічно у славі Божій. Бог не творив людину, щоби вона жила без слави Божої. Лише у славі Божій людина буде щасливою, лише з Богом її доля, тобто Божий план спасіння їй визначений, буде тією правдивою дорогою до вічної слави і життя новім небі і новій землі (Одкр. 21: 1-4). Тому, саме в Церкві Христовій, як Тілі Спасителя нашого і Господа Ісуса Христа (Діян. 20:28), ми спасаємось від гріха, прокляття і смерті, але смерті не тілесної-першої, яка є лише моментом вступу у вічне життя, а смерті другої, вічної (Одкр. 20:13-14), яка означатиме неможливість вічного життя з Джерелом вічного Життя - Богом.

Життя людини, яка вірує, що над кожним днем її життя Бог промишляє, і яка намагається узгоджувати своє життя з Божими заповідями, обов’язково буде мати щасливий кінець. Люди, з усвідомленням того, що їхня доля від Господа, багато що терпіли в своєму житті. Світ не приймав таких, гнав, знущався і мучив, над ними сміялись і злорадствували, коли траплялись інші випробування. Але коли вони здіймались в небо, це було тріумфальне шестя переможців. Переможцями такі християни ставали лише через те, що вони завжди приймали усе як від руки Божої, за прикладом старозавітного, багатостраждального Іова (Іов. 42:2; Еф. 1:11). Питання про попущення Богом зла, як наслідку гріхів чи утвердження у праведності є питанням окремим у православному богослів’і. Бог же: "... бажає, щоби усі люди спаслись і прийшли до пізнання істини (1 Тим: 2:4).

Існує думка, що людина не може змінити свою долю. Насправді це не так. Якщо б це було так, то ми б перетворились би в маріонеток в чийсь чужій грі. Це було б схоже на сценарій злого актора, адже ми згадуємо про свою долю переважно в час випробувань і важкостей у житті. Ми самі вибираємо свій власний ритм життя, його спосіб і чистоту. Цього не робить за нас ніхто інший. Тому наша доля - це реалізований факт, повністю про котрий ми зможемо довідатись, переглянувши його лише в кінці земного життя. Доля - це історія нашого життя, це книга, про яку згадує пророк Даниїл: "Бачив я, нарешті, що поставлені були престоли, і возсів Ветхий днями; одіяння на Ньому було біле, як сніг, і волосся глави Його - як чиста хвиля; престіл Його - як полум’я вогню, колеса Його - палаючий вогонь. Вогненна ріка виходила і проходила перед Ним; тисячі тисяч служили Йому і тисячі тисяч стояли перед Ним; судді сіли, і розкрилися книги" (Дан. 7:9-10).

Але чи розпізнаємо ми спасительний почерк Божий у своїй власній книзі життя, з його спасительним напрямком, чи замінимо його на власний сценарій, який продиктував нам гріховний світ і князь цього світу (Лк. 4:5), це залежить лише від нас.

прот. Сергій Сергійович Лучанін,
член Національної спілки журналістів України,
настоятель Свято-Преображенської парафії с. Олександрія