Деталі

Опубліковано: Вівторок, 27 жовтня 2015, 20:36

Перегляди: 4696

З 23 листопада по 2 грудня 2015 р. з благословення Високопреосвященнійшого Іларіона, архієпископа Рівненського і Острозького, паломницьким центром «Воскресіння» організовується паломництво на Святу Гору Афон.

Щоб краще ознайомити паломників і всіх, хто цікавиться Святою Горою її монастирями, святинями, побутом подаємо вашій увазі ряд статей, які допоможуть більше дізнатися про це святе місце на землі, що освячене благодатним покровом і заступництвом Пресвятої Богородиці.

Що таке Афон

Афон це духовна школа, школа смирення і покаяння. Сучасні старці часто радять відвезти зі Святої Гори не тільки сувеніри та подарунки близьким, але й рішення змінити себе, почати боротьбу зі своєю «старою людиною». На Афоні покаяння переживається як основа християнського життя.

Для всього християнського світу відомо, що Свята Афонська Гора знаходиться під особливим заступництвом Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії і що це місце призначене Їй жеребом для проповіді євангельського слова. Істину цю завжди визнавали православні, її визнають також й іновірних і навіть невірні.

Житія багатьох святогорських подвижників доводять любов Ігумені Святої Гори і Її турботу про тих, хто присвятив себе для чернечого життя на Афоні. За державною Її волею це місце призначене до кінця світу, як кажуть місцеві передання, виключно для чоловічого чернецтва.

Святою Горою Афон називається східна частина грецького півострова Халкидики, що омивається водами Егейського моря. Він має довжину 57 км, ширину від 8 до 12 км і займає площу в 332 кв. км. Гірський хребет півострова, маючи у перешийка, яким він з'єднується з грецькою провінцією Македонія, незначну висоту, далі поступово піднімається вгору, і закінчується гірським піком висотою 2 033 м. Це і є гора Афон (грецькою Афос), що дала назву всьому півострову.

Спосіб життя на Афоні не підпорядковуються мирськими законами. Афон населений мужами, яких не задовольняє нічого, що може запропонувати світ; вони прагнуть до більшого, ніж матеріальні блага і земна краса. У пошуках цього більшого вони і вирушили на Гору Афон, де кінчається земля і починається Небо. Завдяки багатотерпеливості і щоденним подвигам, вони знаходять те, що шукають і живуть так, маючи найбільший скарб. І скарб цей, цей шматочок Неба – зберігають до кінця земного життя.

На Святій Горі мужі ведуть те нове життя – життя, що дає їм передчуття майбутнього блаженства. Душі їх надихаються думкою про вічність, яка, немов вічна весна, підбадьорює і втішає, коли стає по-зимовому важко.

Архімандрит Херувим (Карамбелас) «Сучасні старці Гори Афон»

В даний час Афон – головний центр і оплот східно-християнського чернецтва. У зв'язку з цим цілком виправданий інтерес до нього не тільки православних, але і всіх людей, які мають крім матеріальних і духовні інтереси. Безліч гостей з усіх куточків земної кулі щорічно відвідують Святу Гору. Їх значна частина під враженням від побаченого в тій чи іншій мірі змінює своє життя, а деякі навіть залишаються на Афоні, стаючи на шлях чернецтва.

«Тисячолітнє чернече царство!.. Афон – сила, і сила охоронна, сенс його є «перебування», а не рух, Афон споглядає, а не кипить і рветься. Але він сповнений християнських пахощів, тобто милості, а не закону; любові, а не погрози. Афон не похмурий, він світлий». Борис Зайцев (1928 р)

Афон завжди був відкритий для світу. Свята Гора не тільки охоче приймала прочан, а й дала для Церкви патріархів, єпископів, учителів, проповідників, духівників, письменників. Але головна заслуга Афона полягає в тому, що він зіграв ключову роль у збереженні чистоти Православ'я. Якщо уподібнити Церкву організму, то Афон був легенями, через які очищалася кров, що забезпечує його життєздатність. Це гора не випадково була названа Святою, адже своїми подвижницькими трудами люди освятили тут навіть камені. Афон – це унікальна спроба жити за Євангелієм, до останньої букви і без компромісів присвятити себе Богу і виконанню Його заповідей.

Нехай ніхто не називає ченця ні позбавленим любові до родичів, ні людиноненависником, ні непатріотичним: це хула! Не буває ченця, байдужого до єдиноплемінників: такого ми вважали б позбавленим всілякої чесноти. Але він йде в пустелю, щоб опинитися ближче до Того, Хто може спасти і, молячись в якому-небудь темному куточку своєї келії, разом з Богом керує світом, за Апостолом, і допомагає своїм і всьому своєму народу любов'ю – найдієвішим способом.
Феоклит Діонісіатський «Никодим Святогорець»

Стародавні афонські монастирі зберігають незліченні багатства: чудотворні ікони і мощі святих угодників Божих. Але не меншим багатством є заощаджені в цих оселях тисячоліття духовного життя славної Візантії та інших православних народів: сербського, болгарського, румунського, українського, білоруського, російського, молдавського та ін.

На Афоні єдність Православ'я постає у всьому його різноманітті. Мабуть, головна мета поїздки на Афон це дотик до живої традиції. Адже тут можна не тільки поклонитися Святиням і чудотворним іконам, а й познайомитися з сучасними подвижниками і старцями, отримати від них духовну допомогу.

Наші співвітчизники завжди з особливим трепетом і любов'ю тяглися до цього місця, відзначеного печаткою Небесної чистоти. Кілька десятиліть Афон був недоступний для українських прочан, нині ж Божа Матір знову дала нам можливість відвідувати Святу Гору. Однак багатьом здається, що здійснити це благочестиве бажання неможливо. І дарма. Насправді ж паломництво на Святу Гору цілком здійсненне, головне, аби на це було Боже благословення.

Церковне передання повідомляє, що християнство на Афоні проповідувала Сама Матір Божа, що дала обітницю про Свій уділ:

Благодать Божа нехай перебуває на місці цьому, і на тих, хто буде перебувати тут з вірою і благоговінням і додержуватись заповіді Сина і Бога Мого. Потрібні для життя на землі блага будуть їм через малий труд в достатку, і життя небесне приготується їм, і не збідніє милість Сина Мого від місця цього довіку. Я ж буду Заступницею місцю цьому і теплою за нього Ходатайницею перед Богом.

Воістину незліченні чудеса Богородиці, що відбулися з ченцями і паломниками на Святій Горі протягом її багатовікової історії. Причому це були не тільки чудеса, що відбулися в переломні історичні моменти і вирішили долю Афона, але й поміч Пресвятої Богородиці в повсякденних, на перший погляд, неважливих пригодах.

Немає, мабуть, жодного афонського ченця, який не бачив би в Богоматері своєї головної Заступниці, Відради, Надії і Розради. З «Достойно є» починається навчання афонських півчих, Богородицю зображують у своїх перших роботах іконописці і різьбярі, Її шановані ікони є в кожному монастирі, скиті і келії. Цю близькість Пресвятої Богородиці відчувають і паломники.

Одного разу одного старця запитали:

- Що таке Афон?

На що він відповів:
- «Радість буває на небі за одного грішника, що кається». Тут багато таких розкаюваних.

Сльози покаяння, що приносять радість – головний урок Афона і його спосіб життя. Тут не зустрінеш чоловіка, який вважає себе благочестивим, наскільки б побожний він не був насправді.

Віра в безсмертя душі, в те, що «ми знаходимося на землі, щоб вірою, покаянням і хрестом вбити смерть, що вбила нас» зумовлює всі дії ченців.

Монастирі та скити Афона – загальні поняття

Монастирі Афона
В даний час на Афоні є в цілому 20 діючих монастирів, назви яких в ієрархічному порядку такі:

1) Велика Лавра, 2) Ватопедський, 3) Іверський, 4) Хіландарський, 5) Дионисіїв, 6) Кутлумуш, 7) Пантократора, 8) Ксіропотамський, 9) Зографів, 10) Дохіар, 11) Каракалів, 12) Філофеїв, 13) Симонопетра, 14) Святого Павла, 15) Ставронікітський, 16) Ксенофонтів, 17) Григоріїв, 18) Есфігмен, 19) Свято-Пантелеймонів і 20) Кастамонитів.

Число монастирів є незмінним, і згідно із Уставної Хартії Святої Гори Афон заснування двадцять першого монастиря заборонено. У тому випадку, якщо число ченців зросте настільки, що вони не зможуть поміщатися в існуючих монастирях, ченці будуть проживати в скитах, келіях. Монастирі володіють всім Афоном, територія якого розділена на двадцять відповідних областей. 20 монастирям належать також усі інші чернечі поселення, що знаходяться тут, на Святій Горі.

Незалежність зберігає тільки Карея, де зосереджена влада Афонської держави. Крім того, монастирі вважаються самоврядними, оскільки не підпорядковуються безпосередньо ніяким церковним властям...

Різниця між ними полягає в тому, що в спільножитних монастирях, як вказує вже саме слово, все є загальним – дах, робота, їжа і молитва, тоді як в ідіоритмічних, крім даху і молитви, які і тут загальні для всіх, робота і їжа визначалися в загальному самими ченцями. В архітектурному плані монастирі обох типів не відрізняються один від одного, оскільки всі вони були засновані як спльножитні і залишалися такими протягом тривалого часу. Пізніше, коли на Афоні утвердилася ідіоритмія, між монастирями відбувся поділ, однак протягом багатьох урочистих днів у році ідіоритмічні монастирі діяли як спільножитні.

У монастирях, які, як було вже сказано, є всі спільножитні, законодавча влада належить раді старців, яка складається з певного числа ченців, а виконавча – настоятелю, який вважається також духовним отцем монастиря і обирається довічно усіма ченцями, які прожили шестирічний термін з дня постригу.

Настоятелю допомагає настоятельска рада, що складається з двох або трьох членів, які обираються самою геронтією на один рік. Життя в спільножитних монастирях більш організоване, пости дотримуються строго, а ченці виконують, зазвичай, різні роботи (служби), які покладає на них з початком кожного нового року монастир, не володіючи при цьому ні найменшим особистим майном: про потреби ченців турбуються самі монастирі.

У монастирях, що були донедавна ідіоритмічними, законодавча влада належала зборам проістаменів, які обиралися довічно, а виконавча – двом або трьом з них, які обирались щороку. Різні роботи, особливо служби, які забезпечували діяльність цих монастирів, визначала епітропа, проте ченці займалися і, іншими роботами, щоб мати якийсь заробіток на додаток до одержуваної від монастиря мізерної платні. Таким чином, кожен монах розпоряджався своїм життям сам, природно, в рамках встановлених для святогорських ченців загальних обмежень.

В останні двадцять років на Афоні діяло сім ідіоритмічних монастирів – Велика Лавра, Ватопедський, Іверський, Хіландарський, Пантократор, Ксіропотамський і Дохіар. Відповідно з Уставною Хартією, яка діє сьогодні на Афоні, ідіоритмічні монастирі могли бути перетворені в сльножитні, якщо тільки того бажала братія, тоді як зворотне перетворення заборонялося. У цьому зв'язку відзначимо, що останнім часом і сталося таке перетворення в згаданих вище семи монастирях: останнім був перетворений в спільножитний монастир Пантократора.

Крім того, на Афоні є й інші чернечі спільноти, що підкоряються монастирям і є їх екзартимами, – скити, келії, каливи, кафизми і пустелі. Скити. У різних місцях на Афонському півострові знаходиться в цілому 12 скитів, які, як і монастирі, поділяються на спільножитні і ідіоритмічні. Проживають тут відлюдники займаються різного роду сільськогосподарськими роботами, а також іконописом, різьбленням по дереву, музикою і т.п.

Спільножитних скитів чотири:

Пророка Іллі (руський), що належить Пантократоровому монастирю,

Святого Іоана Предтечі (румунський), що належить Великій Лаврі,

Святого Андрія або «Серай» (руський), що належить Ватопедському монастирю і Богородиці (Кселургу) належний Пантелеймоновому монастирю.

Зовні скити дуже схожі на монастирі – з великими будовами, з головним храмом в центрі. Управляє скитом дикей: звання це дається довічно і відповідає званню настоятеля спільножитних монастирів, устрій яких відповідає устрою спільножитних скитів.

Інші, скити є ідіоритмічними. Їх 8 і всі вони, на відміну від згаданих спільних є грецькими. Це наступні скити:

Благовіщенський або Ксенофонтів (Ксенофонтів монастир),

Новий Скит або Скит Пирге і скит Святого Димитрія або Лаккоскіт (монастир Святого Павла),

Святої Анни і Кавсокалівскій (Велика Лавра),

Святого Іоанна Предтечі (Іверський монастир),

Святого Пантелеймона (Кутлумуш монастир) і Святого Димитрія (Ватопедський монастир).

Ці скити являють собою організовані співтовариства, які з великого числа калив. Управління в них здійснює дикей, який однак обирається щорічно (8 травня) старцями. Допомагають йому два або чотири радника (половина зі скиту, а інша половина – з монастиря, якому належить скит).

Келії. Це просторі чернечі будівлі, що нагадують сільські будинки, з вбудованим в них храмом і досить просторою земельною територією, яку кожна з келій придбала в ході своєї історії. Келії передаються монастирями групам ченців, що складаються з трьох і більше осіб, які займаються сільським господарством, а також іншими роботами.

Каливи. Це будівлі зазвичай менших розмірів, ніж келії, також володіють вбудованим в них храмом, однак без земельного наділу. Ченці живуть тут по-сімейному, тобто як в скитах і келіях, і займаються ремеслом і художніми промислами. Каливи схожі на селища, однак, організаційно ніяк не пов'язані один з одним. Основні каливи знаходяться в районі Капсали поблизу Карей, на південно-західній околиці Афонського півострова, тобто поблизу Мікри-Агіа-Анни, Катунакії і Агіос-Васіліос.

Кафизми. Це невеликі будинки, що нагадують каливи і розташовані поблизу монастиря, якому вони належать. У кожній з кафизм проживає один чернець, який одержує їжу в монастирі за невелику грошову плату.

Пустині. Пустині або аскетерії знаходяться в пустельних і важкодоступних місцях, головним чином в південній частині півострова, і являють собою невеликі хатини або печери, що нагадують самотні орлині гнізда. Тут проживають монахи, які прагнуть до більш суворого, нічим не порушуваного аскетичного життя. Такі аскетерії формують знамените поселення Карула в обривистій місцевості за скитом Святої Анни у напрямку до Великої Лаврі.

Аскетерії відокремлені один від одного скелями і ущелинами, а з'єднуються тільки вузькими стежками, сходами і ланцюгами.

Виконавчу владу Афона являє Священна Епістасія, склад якої змінюється щороку – першого червня. Всі монастирі діляться на п'ять груп – у кожній групі по чотири монастирі.

У першу групу входять: Велика Лавра, Дохіар, Ксенофнт, Есфігмен.
У другу: Ватопед, Кутлумуш, Каракалл, Ставронікита.
У третю: Іверський, Пантократор, Філофей, Симонопетра.
У четверту: Хиландар, Ксіропотам, святого Павла, Григоріат.
У п'яту: Діонісіат, Зограф, святого Пантелеймона, Констамоніт.
Щороку одна з груп складає Священну Епістасію. Представник першого монастиря кожної групи є головою Епістасії.

Всі монастирі Святої Гори до теперішнього часу є Спільножитними. Всього на Афоні проживає приблизно 1500 ченців, включаючи келіотів і скитських насельників.

протоієрей Миколай Капітула,
головний координатор паломницького центру «Воскресіння»