Деталі

Опубліковано: Субота, 02 квітня 2016, 13:45

Перегляди: 1923

Ні для кого не таємниця, що за місцевий храм в селі Птича воюють не лише мешканці громади, а й гастролери з різних районів, єпархій та країн. З першого дня релігійних «реформ» в Птичі за подіями почали слідкувати «заблукавші» в «глубінкє» російські медійники.

Останнім часом інформаційні сайти, шпальти газет та телебачення активно розповідають про події в селі Птича, що на Дубенщині і часто самі «правильні» заперечуючи присутність росіян. Але давайте пригадаймо, як все починалось…

НАПЕРЕДОДНІ ОПИТУВАННЯ

Після того, як у Птичі вирішили провести опитування щодо конфесійної приналежності храму на честь Успіння Пресвятої Богородиці по селу почали роз’їжджати чужі люди, які викликали в селян підозри. Вони часто цікавились місцевим храмом та настоятелем і запитували де він живе...

МОНАХИ З ПОЧАЄВА!?

2 листопада, у день місцевого референдуму, у Птичі було людно. Кого там тільки не було?! Мешканці села розповідають – Ще з самого ранку до храму прибув представник Рівненської єпархії (МП), за ним журналісти (з «Інтера» чи то ТРК «Київ», простим людям особливо не відрекомендовували їх). Вони щось знімали на відео, фотографували. А вже для дуже допитливих, то казали, що знімають документальний фільм «о глубінкє і о церквє». Та вже під вечір ставало гарячіше, бо в село приїхала не лише місцева «підмога», а й із Почаєва та інших сіл – каже пані Галина.

«СТОЛИЧНЕ» ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Село Птича не маленьке. Тому людям з скриньками прийшлось добряче походити. Потім був підрахунок голосів. Оголошення результатів голосування планували зробити о 17 годині. Але у зв’язку з тим, що не встигали всі проголосувати прийшлось спостерігачам почекати ще дві години.

Водночас, два нікому незнайомі, російськомовні чоловіки ходили по залу птицького будинку культури і фільмували усі події. Згодом, вони сказали, що є «сталічними» журналістами і зовсім «випадково» дізнались про те, що в селі буде голосування, тому вирішили познімати для документального фільму. Приїхали на замовлення маленького київського телеканалу «Київ» в «глубінку» («в глубінку» при Київській трасі?).

Також, ці журналісти брали коментарі у деяких присутніх людей. Та розмова не завжди була про село чи храм… а про Луганськ і війну на Сході.

БЕЗ ПОСВІДЧЕННЯ

О 17:30 на патрулювання й охорону громадського порядку в с. Птича приїхали представники дубенсько громадського формування «Козацька варта» та ГО «Правий сектор».

Поки медівники без пояснень фільмували ніхто з влади і учасників референдуму не міг пояснити хто ці люди, бо посвідчення ніхто не бачив.

На той час , ще міліція, а теперішня поліція теж не поспішала з’ясовувати , що ж це за люди туди-сюди ходять з відеокамерами.

Бачачи пасивну поведінку правоохоронців представники громадських організацій, які забезпечували охорону громадського порядку, попросили в невідомих осіб показати їхні посвідчення. І тут почалось…

Помітно хвилюючись чоловіки сказали, що документів і журналістського посвідчення при собі не мають, оскільки вони в машині, а машина в Рівному. Після почутого гостям заборонили продовжувати знімати сюжет.

ЗАКОРДОННЕ ТЕЛЕБАЧЕННЯ

Чоловіки «без документів» помітно нервували і палили сигарету за сигаретою. На вулиці сутеніло, а машини так і не було. Документів ніхто не привіз. Прихильники УПЦ МП несміливо підходили до невідомих журналістів, які стояли на подвір’ї Будинку культури і вели якісь переговори.

Бачачи велике і неоднозначне зацікавлення місцевих жителів невідомими людьми, міліція запросила їх в одну із кімнат клубу, аби остаточно дізнатись, хто ж ці люди.

Коли чоловіки сиділи в «світлиці», то дивом знайшлися паспорти. Вгадайте звідки хлопці? Вірно, не з України. Перший – це Бродський Михайло Ісаакович (Ізраїль) і разом з ним - Гладкий Максим Юрійович (Білорусь). Перетнули кордон України 28 жовтня.

ОГОЛОШЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ

Поки міліція встановлювала дані журналістів і чекала на машину, яка привезла гостей в село, то селяни тим часом підрахували голоси.

Ще заздалегідь у Птичі домовились, що голосування проходитиме чесно і в присутності двох сторін. Тому мови про фальсифікацію не мало би бути. Також, була домовленість між сторонами, що який би не був результат, в місцевому храмі молитиметься більшість.

Тож, результати по підрахунку голосів такі: взяли участь у голосуванні – 723; невикористані бюлетені – 170; підтримали підпорядкованість Птицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці Київському патріархату – 407; підтримали підпорядкованість Птицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці Московському патріархату – 305; недійсні – 11.

Одразу ж, після публічного оголошення результатів один із священиків УПЦ КП запропонував заспівати усім разом Гімн України. Тож, гості з-закордону мали можливість «в живу» почути, як українці співають «Ще не вмерла України…». Хотілось би відзначити, що в цей момент, спів людей був настільки щирим, величним і емоційним, що це важко описати словами. Народ зі сльозами на очах співав – «Душу й тіло ми положим за нашу свободу і покажем, що ми браття козацького роду…».

СПЛАНОВАНА АКЦІЯ!?

Щоб оголосити результати опитування другій половині селян (УПЦ МП), бо не всі хотіли прийти в Будинок культури, а тому чекали на подвір’ї храму , то всі присутні пішли до них.

Два ряди жінок вже стояло на сходах церкви, а решта людей чекали громаду біля брами, щоб не пропустити їх на територію храму.

Тих, хто прийшов, щоб повторно почути і зачитати результати голосування зустрічали напрочуд гучно і з помітним невдоволення. Прихильники УПЦ МП в один голос кричали - «Філарета геть!», «Разкольники геть!» тощо. Батюшки, що перебувають в єдності з московським патріархатом обливали брудом і проклинали місцевих жителів та присутніх отців УПЦ КП, і погрожували їм фізичною та духовною розправою. Дехто із мешканців й досі наляканий.

Також, жителі села Птича були здивовані, що серед присутніх прихильників УПЦ МП багато не місцевих людей та ще й чоловік на милицях, якого ніхто не знає.

- Я підозрюю, що це спланована акція, оскільки привезли людей з Почаєва та з сусідніх сіл, які чітко і голосно викрикували образливі і безбожні слова. Мов якісь фанатики. І ще й запросили найманих журналістів з російського телеканалу, які, не факт, що не виходили в прямий ефір з Птичі, щоб показати західних «розкольників» – прокоментував Василь Федорович.

Також, усі добре пам’ятали, що зі слів білоруса і єврея, котрі (на той час) вже три години чекали на власні посвідчення та машину, на церковному подвір’ї є їхні колеги, нібито з «Інтера». Та коли односельці зійшлись, «інтерівці» не давали про себе знати: не було помітно ні камер, ні мікрофонів. Мабуть, чекали коли люди поведуться на провокації УПЦ МП і почнуться серйозніші заворушення. Та не все так сталось, як гадалось. Бо громада Птицької церкви Успіння Пресвятої Богородиці Київського патріархату вирішила проігнорувати провокації та розійтись по домівках.

ДОРОГА В РАЙВІДДІЛ

Близько 20:00 год. люди потрохи починали розходитись, а машини з Рівного для телерепортерів так і не було. Або була, але не наважувалась під’їхати під місцевий будинок культури.

Міліціянти, проявили свою гостинність і запропонували закордонним гостям проїхати в райвідділ. Щоб все пройшло добре і без порушень проконтролювати правоохоронців поїхали громадські формування.

Але не довго гості гостювали, бо як сказали в міліції - Немає причин для затримання, тому визвали для репортерів таксі і ті поїхали до Рівного. Тож, Максим Гладкий та Михайло Бродський з комфортом поїхали з нашої «глубінки». Вже в Рівному пересіли на інше таксі, що попрямувало на Житомир... (так згодом повідомили працівники СБУ).

Але в цій історії є ще один момент – це водій таксі, якому всю дорогу погрожували гості-журналісти. Вони заборонили йому зупинятись чи з’їжджати кудись в сторону, а інакше…

Якби цього дня таксист написав на медівників заяву, то були б шанси їх затримати по дорозі на Житомир, але таксист побоявся це робити.

ЖИЛИ В ОПОЛЧЕНЦІВ, А ЗГОДОМ ПРИЇХАЛИ ДО ПТИЧІ

Після того, коли репортери поїхали з Дубного, а міліція не знайшла причин їх затримувати, то громадські активісти вирішили, що самі повинні детальніше дізнатись про загадкових представників ЗМІ.

Тож, враховуючи технічний прогрес зробити це було не складно. Отже, на той час, в одній із соц. мереж Максим Гдадкий публікує, що живе в Москві, родом з Хабаровського краю, працює на «Первом Канале». 28 жовтня він відправлявся з Міжнародного аеропорту «Шеремєтьєво». А перед тим, 18 жовтня на «стіні» опублікував світлину, де президента України «учят экономить газ».

Також Максим Гладкий є автором низки сюжетів одного із проектів каналу. У програмі «Сваими глазами» перед поїздкою в Птичу розказував, як проходили вибори в Україні, а 21 вересня росіянам розповів і показав про ополченців: «Кто они – участники народного ополчения Донбасса? Как эти люди оказались в его рядах и почему решили взять в руки оружие? Какие пути привели их на Юго-Восток Украины?

Съемочная группа отправилась на границу России и Украины – в Ростовскую область, чтобы оттуда переправиться в Донецк. Журналисты решили увидеть все своими глазами и получить ответы на все вопросы. Несколько дней репортеры провели в лагере народного ополчения и выслушали личные истории добровольцев. На что надеются, чего ждут и чего боятся – об этом они сами расскажут в новом проекте "Своими глазами"». Автор: Максим Гладкий;

Режиссер: Людмила Снигирева; Продюсер: Данила Шарапов, Олег Вольнов.

Михайло Бродский – рідним містом вважає Мінськ, хоч часто буває в Ізраїлі. На кіностудії «Беларусьфильм» працює кінооператором-постановщиком.

Також ще багато іншого вдалось дізнатись активістам…, але ця інформація, мабуть, нікого не цікавила. А тим часом чужинці відлітали з Києва в Росі.

«СВOИМИ ГЛАЗАМИ» ПОКАЗАЛИ ПТИЧУ

Через два тижні на першому російському каналі «Своими глазами» показали сюжет, де пани Максим і Михайло разом з птичанами ходили по селу й збирали підписи. Далі розказали про те, як минав день голосування, а ще подали вечірні коментарі отця-настоятеля птицької громади УПЦ МП. Цікаво, а чому вечірні? Адже, увесь вечір журналісти просиділи в місцевому будинку культури, а потім поїхали в райвідділ і на Рівне. А це означає, що гості-журналісти не перший день гостювали в селі і добре були «обізнані» в релігійній ситуації птичан. Тому ж тоді сказали правоохоронцям, що вони проїздом і побачивши натовпи людей стали знімати «документалку»!?

Такі «документалки» зараз є частими на сайтах СПЖ, там теж продовжили традицію росіян і «своїми очима» показують свою правду.

Також, можна пригадати й бабцю з Білорусії. Яка минулої весни «заблукала» в Птичі. Бабуня-кореспондентка мала із собою два фотоапарати, флешки, рублі. Долари, єври і … два ножі. Для чого їй це здалось? На питання правоохоронців, що вона робить в Птичі жінка відповіла – «Ето ж Птіччя!».

 

Отак, от, любі українці, росіяни розрекламували нашу «глубінку», що тепер паломників так і тягне на нашу українську землю.

Олександр Ярема

P.S Для тих, кому цікаво, як Гладкий з Бродським вперше показали Росії Птичу може побачити з наступного відео