Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 15 квітня 2016, 15:20

Перегляди: 3084

«Молитовне правило правильно і свято направляє душу, навчає її поклонятися Богу Духом і Істиною (Ін. 4: 23), в той час, як душа, будучи віддана сама собі, не могла б йти правильно шляхом молитви. Через своє пошкодження і затьмарення гріхом вона б невпинно відхилялась в сторони, нерідко в прірви: то в неуважність, то в мрійливість, то в різні порожні і оманливі примари високих молитовних станів, складених її марнославством і самолюбством».

Святитель Ігнатій Брянчанінов

У статті піде мова про ставлення кліросних співаків до молитви. Адресована стаття всім прихожанам і церковнослужителям православних храмів, а також, насмілюємося припустити, що звернуть увагу на наші доводи і священики.

Актуальність проблеми полягає в тому, що в даний час багато регентів і хористів вважають, що молитва – це саме їхній спів, при цьому індивідуальна молитовна участь хористів на кліросі (церковному хорі), в ряді випадків, виключається.

Основна думка, яку хотілося б винести на обговорення: якщо людина не молиться вдома, в спокійній обстановці, то можна припустити, що вона не буде молитися і на кліросі, де багато спокус. Загальний висновок, який автори бажають зробити з даної статті, полягає в тому, що на кліросі доцільним є спів лише тих хористів, хто знає повністю, або приблизно, вечірнє і ранкове правило, або ж, принаймні, деякий мінімум молитов, що входять в домашнє правило.

Перше питання, яке слід розглянути в рамках поставленої теми, полягає в тому, чи існують які-небудь встановлення Православної Церкви, що визначають необхідність домашнього молитовного правила для православного християнина?

Серед безлічі книг, адресованих мирянам, слід зупинитися на «Християнському катехізисі», складеному митрополитом Філаретом (Вознесенським). У розділі XXVIII цього катехізису йдеться про важливість і необхідність молитви для православного християнина.

«Хто не молиться Богу – той не християнин... Молитва є перший і необхідний елемент нашого духовного життя. Вона є диханням нашого духу, і без неї він вмирає, як вмирає без повітря тіло людини... Точно так само – в духовному житті все залежить від молитви, і людина, що не молиться Богу, в духовному відношенні – мрець... Молитва є розмовою людини з Богом. Хто пам'ятає, знає, любить Бога, той неодмінно буде звертатися до Нього, а це звернення і є молитва. Але глибоко помилковий той погляд на молитву, який так поширений тепер (особливо серед молоді). Люди часто говорять: «Коли захочеться молитися – буду молитися; немає прагнення – не потрібно примушувати до неї, в молитві не має бути насильства»... Повне нерозуміння речей! Що вийшло б із земної діяльності людини, якби вона ні до чого себе не примушувала, а тільки робила те, що їй хочеться?! Тим більше – в житті духовному. У ньому все цінне, стійко міцне здобувається зусиллям, подвигом роботи над собою. Ще раз нагадаємо: «Царство Боже (і все, що відноситься до нього) силою здобувається». Ні, християнину необхідно раз назавжди закласти в серце своєму те, що він повинен молитися у всякому випадку – не дивлячись ні на які свої бажання або небажання. Якщо є добре бажання молитися – дякуй Богу, від Якого виходить все добре, і не втрачай нагоди помолитися від душі. Якщо немає цього бажання, а настав час молитви (вранці, ввечері, в храмі), потрібно примушувати себе, підбадьорюючи свій сумний і ледачий дух тим, що молитва тим ціннішою є в очах Божих, наскільки важче вона дається».

Таким чином, ми бачимо, яке велике значення молитви в духовному житті православного християнина: «Молитва є перший і необхідний елемент нашого духовного життя... Людина, яка не молиться Богу, в духовному відношенні – мрець». Ось яке значення молитви!

«Існує три основних молитовних правила:
1) повне молитовне правило, розраховане на духовенство і духовно досвідчених мирян, яке надруковане в «Православному молитовнику»;

2) коротке молитовне правило, розраховане на всіх віруючих; вранці: «Царю Небесний», Трисвяте, «Отче наш», «Богородице Діво», «Від сну повставши», «Помилуй мене, Боже», «Вірую», «Боже, очисти», «До Тебе Владико Чоловіколюбче», «Святий Ангеле»,« Пресвята Владичице», закликання святих, молитва за живих і померлих; ввечері: «Царю Небесний», Трисвяте, «Отче наш», «Помилуй нас, Господи», «Боже вічний», «Благого Царя», «Ангеле Христів», від «Непереможній Воєводі» до «Достойно є»; ці молитви містяться в будь-якому молитовнику;

3) коротке молитовне правило преподобного Серафима Саровського: три рази «Отче наш», три рази «Богородице Діво» і один раз «Вірую» – для тих днів і обставин, коли людина дуже втомлена, або обмежена в часі. Зовсім пропускати молитовне правило не можна. Навіть якщо молитовне правило читається без належної уваги, слова молитов, проникаючи в душу, роблять свою очищаючу дію».

Чи повинні кліросні хористи наслідувати дані принципи?

Питання це зовсім не пусте. Молитва є спілкуванням людини з Богом. Ставлення до молитви, по суті, відображає духовний стан людини.

Не секрет, що зараз до хористів не ставиться майже ніяких вимог духовного плану. «Аби співав» – так міркують регенти церковних хорів. Нерідко в церковних хорах можна зустріти навіть нехрещених людей.

Ще в IV столітті святитель Василій Великий в одному зі своїх послань, визнаних Церквою канонічними, писав: «За звичаєм, який з давніх-давен сформувався в церквах Божих, служителі Церкви прийнятні були по випробуванні з усякою строгістю, і вся поведінка їх старанно досліджувана була: чи не богозневажники, чи не п'яниці, чи не схильні до сварок, чи наставляють юність свою».

Невже всі наведені встановлення Церкви – порожні слова? Хіба не потрібно хористам виховувати в собі потребу до молитви і примушувати себе до неї? Хіба це пережиток минулого, не актуальний в наш час? Хіба можливо замінити дар спілкування з Богом, який дається кожному з нас, одним лише співом слова молитви, без розуміння і сприйняття їх?

Чи можливим є спів на кліросі хористів, які не моляться?

«У давнину в Церкві співали всі, хто молився, й ідеал православного Богослужіння полягає саме в соборності молитовного діяння. І якщо з часом церковний спів, ускладнившись і збагатившись, став справою професіоналів, коли співає тільки клірос, то ще більше зростає потреба в тому, щоб кожен хорист старанно молився під час співу. Але якщо хористи на кліросі не моляться під час співу, то це вже профанація Богослужіння. І принципово невірна та установка, що хор, мовляв, співає для прихожан, а моляться хористи чи ні, це їхня особиста справа. Тільки при молитовній атмосфері на кліросі можливо істинно церковний спів, здатний створити молитовний настрій у прихожан.

Церковний правий клірос (Архієрейський хор) все більше перетворюється на подобу світського хору з найманими співаками, які приходять «на роботу», – молитися тут вони не навчаться, якщо і була у них мала молитва, тут вони втратять і її.

Багато сучасних християн підтверджують ці слова ділом – вони не хочуть слухати правий хор з його «професійним» співом і вважають за краще в свято сходити на ранню літургію, коли співає лівий (щоденний) хор».

Клірос перестав бути місцем служіння і, для багатьох, поступово перетворився на роботу. У наш час люди, які багато років співають в церковних хорах, іноді не уявляють собі елементарного ходу церковної служби. Ті, хто бачить всю гостроту проблеми, що постала, розуміють, що і регент, і церковний хорист мають бути, в першу чергу, носіями автентичної православної культури, мають бути реально включені в літургійне служіння, «спільне діло». А «для того, щоб здійснився церковний задум про це служіння, воно повинно бути усвідомлене, сприйняте, вистраждане і реалізоване саме як співучасть у Богослужінні, – тобто, воно вимагає справжньої віри, молитви, морального, духовного життя. Інакше замість справжнього церковного мистецтва вийде, лише, підробка-стилізація». Таким чином, кожен хорист має старанно молитися під час співу.

Парафіянин, який бажає стати хористом, має брати участь в Богослужінні, в житті громади, до тих пір, поки не знайде навички до молитви. І лише після цього він може бути допущений до співу на кліросі, при наявності музичних здібностей. Саме так: спочатку молитва, і тільки потім музичний талант і інші здібності.

Слід зазначити, що кількість не замінює якість. Навіщо на кліросі потрібні хористи, якщо вони не вважають за потрібне молитися? Апостол Павло в Посланні до Коринф'ян пише: «Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любові не маю, то я – мідь що дзвенить».

Молитва на кліросі занадто часто виглядає, як тяжке сидіння в паузах між співом, заповнене сторонніми справами.

Чому на кліросі прийнято вважати, що під час шестипсалмія, 1-ого часу, паремій, Кафизми і т.д., тобто, в той час, коли хор не співає, можливо заповнювати ці «паузи» якимись справами? Адже Храм Божий – це дім молитви. Якщо хористи сприймають перерви між співом, як «паузи», то це є порожнеча духовна. Хіба Богослужбові читання читаються просто так, заради струсу повітря, хіба ми не повинні їх слухати з великим старанням і звертати увагу на те, про що там розповідається?

Деякі хористи скажуть, що вони моляться під час співу. Але чи буде молитва під час співу кращою, ніж сидячи, під час «пауз»? На жаль, звикнути до молитви при цьому сенсі зможе далеко не кожен з нас. Щоб всього цього не відбувалося, потрібно вчитися молитві і примушувати себе до неї.

Перше і головне, що вимагається від хористів (майбутніх хористів), – наявність досвіду в молитві. Поки прихожанин не привчив себе вичитувати домашні молитви, хоча б деякі з них, поки у нього не виробився навик до цього, йому рано (!) співати на кліросі.

Зовсім дивним і недоречним виглядає участь у несенні кліросного послуху тих співаків, хто взагалі не був прихожанином.

Уникнути байдужості і духовного охолодження на кліросі можна, спочатку виховавши в собі стійкі відносини до святині, до молитви, і захистивши себе від спокус певними правилами духовного життя. Для людини, яка хоче нести кліросний послух, на наш погляд, вкрай бажана парафіяльна підготовка, або, простіше кажучи, термін, протягом якого воцерковляється людина, відвідуючи храм Божий, долучаючись до таїнств Церкви, навички молитви (як церковної, так і келійною) і інших чеснот, отримує благодать Божу, яка дає людині можливість і сили для духовного зростання. Цей термін індивідуальний для кожного з нас і може тривати від кількох місяців до десятиліть, тому досить складно однозначно сказати, скільки років парафіяльної практики для підготовки до виконання кліросного послуху буде досить для тієї чи іншої людини. Але, на наш погляд, цей період повинен бути ніяк не менше 1-2 років регулярної і повноцінної парафіяльної практики.

Отже, слід пам’ятати, що спів на кліросі – це служіння не нотам, але слову. Клірос вимовляє основну частину доступних народу богослужбових молитов і є немовби другим голосом священика, тому слова будь-якого піснеспіву мають бути зрозумілими і впізнаними. Чим якісніше хористи на кліросі будуть їх вимовляти, з свідомістю присутності Бога, з глибоким розумінням того, що Він говорить, тим краще настрій кліросу і зміст молитов буде передаватися віруючим, хто стоїть в храмі. Занадто швидкий темп або нечітке вимовляння слів, змушує напружуватися, вслухатися, заважає молитві. Особливо це відчувається, коли співають невідомі тропарі або інші піснеспіви, а також при читанні кафизм. Ми маємо пам'ятати, що прийшовши на службу ми нікуди не маємо поспішати а повинні бути готовими слухати благочестивий молитовний спів та читання, адже в храмі за словами святих отців і вчителів Церкви починається Царство Боже на землі.

Молитва перед співом на кліросі

Господи Ісусе Христе, Боже наш, прийми усердне моління наше і благослови добрий намір і діло рабів Твоїх (Імена), щоб успішно розпочати і без усякої перешкоди на славу Твою завершити. Тим. що трудяться, сприяй, і спів їхній направ і до завершення силою Пресвятого Твого Духа скоро привести сподоби.

Бо Твоє є, щоб милувати і спасати нас Боже наш, і Тобі славу возсилаємо, з Безначальним Твоїм Отцем, і Пресвятим і Благим і Животворчим Твоїм Духом, нині, і повсякчас, і на віки віків. Амінь.

Молитва хористів

Владико Господи Ісусе Христе Боже наш, Ти промовив пречистими устами Своїми: Істинно кажу вам: якщо двоє з вас дійдуть згоди на землі просити про всяку річ, то, чого б вони не попросили, буде їм від Отця Мого Небесного; бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них.

Незмінними є слова Твої Господи, милосердя Твоє є безприкладним, чоловіколюбства немає кінця. Тому ми раби Твої (імена) з вірою приймаючи Тобою сказане, припадаємо до Твоєї благості і разом старанно молимо: даруй щоб ми, хористи, мали мир і не лицемірну дружелюбність і поміч між собою, щоб непохитно перебували в них ми немічні, щоб не стали гріхи наші порушувати красу храму Твого, щоб за Твоєю допомогою і за молитвами святих Твоїх змогли ми послужити Тобі і братам і сестрам нашим прихожанам в молитовному і мирному дусі, зрозумілим читанням і співом благоліпним і благоговійним на славу імені Твого і для духовної користі всіх нас. Щоб у всьому була не наша грішна, але Твоя свята воля. Амінь.

Переклад та упорядкування протоієрея Миколая Капітули