На Великій вечірні
Блажен муж: 1-й антифон. На Господи, взиваю: стихири на 8, глас 5.
Подібний: Радуйся:
Радуйся, архієреїв правило,/ Церкви непохитне утвердження,/ славо православних,/ джерело чудес, невичерпний струменю любові,/ яскравий світильнику,/ органе Духа, розуме Божественний,/ лагідний і незлобивий,/ істинною простотою прикрашений,/ Небесний чоловіче, земний Ангеле,/ працівнику виноградника,/ щирий друже Христів,/ Його моли, щоб Він подав тим, що шанують тебе// велику милість.
Воістину став ти Спиридоне/ лагідним і наслідником землі лагідних,/ отців славо,/ ти, що жилами мудрих і простих твоїх слів Божественною, благодаттю/ вселукавого ворога і безумного Арія задушив/ і, Божественну і спасительну волю піднесеним духом, всім з'ясувавши,/ для вірних показав,/ і всіх православних ти ясно просвітив,/ щоб славили Єдине Слово,/ як воістину єдиносущного з Безначальним Отцем,// що подає світові велику милість.
Умертвивши пристрасті тілесні,/ ти мертвих Божою благодаттю воскресив,/ і змію на золото перетворив,/ і твоєю молитвою, ти отче, річкові потоки приборкав./ Вночі ж царю явився ти,/ його зцілив доторкнувшись до серця,/ Господа, що тебе прославив прославляючи. Тому й велемовно твою пам'ять вшановуємо/ і Божественну і священну раку з мощами шануємо,/ з якої виливається Божественний струмінь лікування// і велика милість.
Пастирю Богомудрий, святителю Спиридоне,/ ревний проповіднику Бога Слова,/ ти Божественним Духом був наповнений/ полум’яніючи любов’ю до Господа і ближніх своїх,/ й іменем Всемогутнього творив преславні чудеса,/від недуг душевних і тілесних багатьох визволяючи,/ і нині біля престолу Пресвятої Тройці перебуваючи,/ молися преподобний,/ щоб було даровано тим, хто вшановує тебе// мир і велику милість.
Слава, глас 1:
Преподобний отче, блаженний, мудрий Спиридоне,/ мертву, наче живу, запитав ти заради любові Божої;/ а змія ти перетворив на золото для зубожілого,/ потоки ж ріки ти утримав, співчуваючи людям;/ царя ж за Промислом Божим ти вилікував;/ і як Господній ученик, ти мертвих знову воскресив,/ і віру роз’яснив посеред багатьох отців./ Бо ти все міг у Христі, що зміцнював тебе.// Його ж і нині моли, щоб спас душі наші.
І нині, свята, глас 6:
Вертепе, прикрасься,/ бо Агниця гряде, несучи в лоні Христа;/ ясла, прийміть Того,/ Хто словом спас від безсловесних діянь нас, земнородних;/ пастирі, на сопілках граючи,/ свідчіть про чудо величне;/ волхви з Персії, принесіть золото, і ливан, і смирну Царю,/ бо явився Господь від Діви Матері./ Перед Ним же, схилившись, як раба,/ Мати поклонилася і, тримаючи Його на руках Своїх, промовляла:/ як Ти, Бог, оселився в Мені,// або як виріс у Мені, Спасителю Мій і Боже?
Вхід. Прокимен дня. Паремії 3.
Пророцтва Єремії читання (Єрем. 23, 1-8)
Горе пастирям, які занапащають і розганяють овець отари Моєї, — говорить Господь. Тому-то так говорить Господь, Бог Ізраїлів, до пастирів, що пасуть народ мій: ви розігнали Моїх овець, і розполохали їх, і не доглядали за ними. Ось, Я покараю вас за злі вчинки ваші, — говорить Господь. І зберу останок отари Моєї з усіх земель, куди виганяв їх, та поверну їх на їх пасовища, і будуть там плодитись і розмножуватись. І поставлю над ними пастирів, що їх пастимуть, і вже не будуть боятися і лякатися, і жодна з них не загубиться, — говорить Господь. Ось, настане час, — говорить Господь, — і вирощу Давидові праведний пагін, що владарюватиме, як цар, і буде мудрим, і чинитиме суд і справедливість на землі. За днів його спасеться Іуда, й житиме безпечно Ізраїль, і ось ім’я його, яким його зватимуть: Бог — оправдання наше. І ось, настають дні, — говорить Господь, — коли вже не будуть говорити: жив Господь, що вивів синів Ізраїлевих із Єгипту, а говоритимуть: жив Господь, що вивів рід дому Ізраїлевого з північної землі й з усіх земель, куди Я вигнав їх, і будуть жити на своїй землі.
Пророцтва Єзекиїля читання (Єзек. 3, 17-21)
Сину людський! Я поставив тебе сторожем дому Ізраїлевого, і ти будеш слухати слово із уст Моїх, і будеш врозумляти їх від Мене. Коли Я скажу безбожникові: ти смертю помреш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерігаючи безбожника від злої дороги його, щоб він жив, то беззаконник той умре в своїх гріхах, Я ж стягну кров його з рук твоїх. Якщо ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожности своєї й не покинув злої дороги своєї, то він помре в беззаконні своєму, а ти врятував душу твою. І якщо праведник відступить від праведности своєї і вчинить беззаконня, коли Я кладу перед ним перешкоду, і він помре, — то, якщо ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні діла його, які він вчинив, — від тебе ж Я стягну кров його. Якщо ж ти остерігатимеш праведника, щоб праведник не згрішив, і він не згрішить, то й він житиме — за те, що дав себе врозумити, і ти спасеш душу твою.
Пророцтва Єзекиїля читання (Єзек. 34, 1-16)
Було до мене слово Господнє: Сину людський! Пророкуй про пастирів Ізраїлевих, пророкуй і скажи пастирям: так говорить Господь Бог: горе пастирям Ізраїлевим, що пасуть самих себе! Чи не овець повинні пасти пастирі? Ви їли молоко й зодягалися у вовну, заколювали овець вгодованих, отару ж не пасли. Слабких овець ви не підкріплювали і недужих не лікували, поранених не перев’язували й сполоханих не повертали, і загублених не шукали, а правили ними жорстокістю й силою. І розпорошилися Мої вівці без пастиря, і стали поживою всякому польовому звіру, та й порозбігалися. По всіх горах і по всіх високих узгір’ях блукають Мої вівці; розсипалась отара Моя по всій країні, ніхто не питає про них, ніхто не шукає їх. Тому вислухайте, пастирі, слово Господнє: Живу Я! — говорить Господь Бог; за те, що вівці Мої залишені були на здобич, і без пастиря опинилися вівці Мої на поживу всякому дикому звіру, а Мої пастирі не шукали овець Моїх, бо пастирі пасли самих себе, а овець Моїх не пасли, — за те, пастирі, слухайте слово Господнє! Так говорить Господь Бог: ось, Я постану проти пастирів, і вимагатиму овець Моїх з їхніх рук, і не дам їм уже пасти овець, і не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; Я вирву овець Моїх із рота у них, щоб не були вони вже їм їжею. Бо так говорить Господь Бог: Я Сам розшукаю овець Моїх і буду їх доглядати. Як пастир перевіряє свою отару, коли знаходиться серед зібраних овець, так і Я перевірю овець Моїх і поверну їх назад з усіх місць, куди вони розбіглися в темряві у хмарний день. І виведу їх із народів, і позбираю їх з країн, і приведу в землю їхню, і буду пасти їх по горах ізраїльських, поблизу потоків і по всіх населених місцях усієї землі. Буду пасти їх на гарних пасовищах, а двори їхні будуть на високих горах ізраїльських; там вони будуть відпочивати у добрих загонах і будуть пастися на трав’яному пасовищі — на горах ізраїльських. Я буду пасти овець Моїх і Сам поведу їх на місце спочинку, — говорить Господь Бог. Те, що заблукало, Я знайду, яке відлучилося, заверну, поранене перев’яжу, хворе підкріплю, а надто жирне й буйне страчу; буду їх пасти по правді.
На Літії
Стихири глас, 7:
Прославмо святителя великого Спиридона,/ старанного працівника виноградника Христового,/ від юності багатьма чеснотами прикрашеного,/ славу Церкви Христової і окрасу чину архієрейського,// невтомного молитвеника за душі наші.
Святителю отче Спиридоне,/ прославляв ти у житті своєму Господа Ісуса/ як істинного Бога,/ Який має всю владу на небі, і на землі./ Тому й став ти разом з усіма святими// співспадкоємцем Царства Небесного.
Слава: глас 3
Святителю, преславний Спиридоне,/ непохитний ревнителю віри,/ і для всіх православних християн благочестя вчителю,/ засяяв ти благодаттю Божою просвічений,/ і стер голову лютого змія єресі Арія,/ нині ж на Небесах перебуваючи моли Христа Бога,/ щоб спас душі наші.
І нині, Богородичний, глас 6:
Сионе, торжествуй, Єрусалиме, веселися,/ граде Христа Бога, візьми Творця,/ що у вертепі в яслах умістився;/ відкрийте мені врата,/ і, ввійшовши в них, побачу немовля, повите пеленами,/ Того, що руками тримає творіння./ Його ж оспівують ангели безперестанними голосами,/ Життєдавця Господа, що спасає рід наш.
Стихири на стиховні глас 4:
Звеличмо піснями побожними/ великого святителя Спиридона,/ як пастиря доброго,/ що душу свою покладав за овець,/ охороняючи духовне стадо від хижих вовків, що хотіли погубити його,/ і нині переселившись до осель небесних,/ безперестанно молиться за всіх, хто на поміч його прикликає.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
Молися архієрею найчесніший Спиридоне,/ щоб зберіг Всемогутній Господь Церкву Свою непорушною від єресей і розколів,/ і так само, як ти переміг лжевчення безумного Арія,/ допоможи твоїми молитвами,/ щоб ми омилися від бруду гріхів/ і разом з тобою// вічний спокій унаслідували.
Стих: Священики Твої зодягнуться у правду, і преподобні Твої радітимуть.
Святителю отче Спиридоне,/ будь для нас заступником перед Суддею Праведним,/ бо тягар гріхів гнітить нас,/ і не можемо протистояти пристрастям,/ ти ж святителю Божий, як світильник пресвітлий,/ що всі краї світу чудесами просвічуєш,/ скеруй нас на істинний шлях,/ щоб через щире покаяння відпущення гріхів// від Христа отримали.
Слава, святого, глас 2:
Став ти Божественним сосудом святителів,/ завдяки чеснотам,/ отче преподобний, мудрий Спиридоне,/ тому будучи захисником Церкви,/ єресеначальиків ти вигнав/ і богозневагу Арія соборно переміг./ Отже, чудодіючи ділом і словом,/ моли Господа, щоб спас душі наші.
І нині, Богородичний:
Молися Пресвята Владичице/ до Сина Свого Христа Вседержителя,// щоб помилував і спас душі наші.
Перед благословенням хлібів тропар святого співається двічі, потім Богородице Діво радуйся… один раз
Тропар, глас 1:
На першому соборі захисником істини/ і чудотворцем з'явився ти, богоносний Спиридоне, отче наш./ Тому ти до мертвої в могилі звернувся,/ і змію на золото перетворив,/ і, при співі святих твоїх молитов, Ангели співслужили тобі, священнійший!/ Слава Тому, Хто прославив тебе;/ слава Тому, Хто увінчав тебе;// Слава Тому, Хто подає через тебе всім зцілення!
На Ранній
На Бог Господь тропар святого двічі. Слава і нині Богородичний на глас тропаря:
Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся»,/ — з його голосом втілився Владика всіх у Тобі, святім кивоті,/ як говорить праведний Давид:/ «Явилася Ти ширшою небес,/ що носила Сотворителя Твого»./ Слава Тому, Хто вселився в Тебе,/ слава Тому, Хто прийшов із Тебе,// слава Тому, Хто визволив нас Різдвом Твоїм.
Після 1-ої кафизми сідальний, глас 4:
Проповідував ти усім Пресвяту Тройцю в трьох Особах, і на Першому Вселенському Соборі, аріанських філософів лжемудрість, за допомогою Бога Слова переміг ти святителю предивний, отче Спиридоне, тому ми урочисто пам'ять твою прославляємо
Слава, і нині, Богородичний:
Ти Пречиста Богородице невимовно зачала і в утробі своїй носила Творця всіх, Який від Тебе тіло прийнявши прийшов у світ, щоб спасти всіх.
Після 2-ої кафизми сідальний, глас 1:
Вірив ти святителю премудрий Спиридоне, що проповідь Євангелія Христового не в мудруванні слів людських, а в явленні сили й духа, тому й своїми переконливими словами врозумив ти мудреця аріанською єрессю потьмареного, привівши його до Христа – Божої Сили і Божої премудрості.
Слава, і нині, Богородичний:
У бурі гріхів потопаючи не маємо порятунку, але Ти Владичице, що народила Слово, Єдиного Чоловіколюбця, зглянься над нами, і визволи нас від усякого гріха і душетлінних пристрастей, і від усякої злоби лукавого, Богородице вірних спасіння.
Полієлей. Величання: Величаємо тебе,/ святителю отче Спиридоне,/ і шануємо святу пам'ять твою,/ бо ти молиш за нас// Христа Бога нашого.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа.
Стих: Світло засяяло праведнику, і на праведних серцем — веселість.
Після полієлея сідальний, глас 4:
Служителю Господній, святителю Спиридоне, воістину ти став оселею Святої Тройці, бо в тобі оселився Бог Отець, Бог Слово і Бог Дух Святий, тому ми всі твоє добродійне житіє згадуючи, побожно тебе прославляємо, як старанного помічника і перед Богом заступника.
Слава, і нині, Богородичний:
Моли Христа Бога, Пречиста Богородице,/ щоб Він подав нам прощення гріхів,/ бо на Тебе раби Твої надію покладаємо.
Степенна: 1-ий антифон 4 гласу – «Від юності моєї…»
Прокимен, глас 4: Уста мої промовлятимуть премудрість,/ і повчання серця мого розум.
Стих: Почуйте це, всі народи промовляйте всі хто живе по вселенній. Все що дише…
Євангеліє від Іоана, зач. 36 (Х, 9 – 16)
Після 50-го псалма стихира, глас 2:
Заступнику постійний за нас перед Богом,/ святителю Христів Спиридоне,/ сяйвом Духа осяяний, ти на соборі істинну віру утвердив,/ потьмарений розум багатьох просвітив/ і до кошари словесних овець привів,/ щоб усі єдиними устами і єдиним серцем// прославляли Пресвяту Тройцю Єдиносущну.
Канон молебний Богородиці Параклисис, з ірмосом на 6.І святому канон на 8. Глас 2. Творіння Феофана.
Пісня 1
Ірмос: У глибині знищила колись/ фараонове все воїнство потужна сили,/ а втілене Слово всезлобний гріх загладило./ Препрославлений Господь,// славно бо прославився.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Досяг ти отче землі лагідних, будучи лагідним, і милостивим, і чистим,/ тож приборкай нинішню бурю серця мого,/ щоб, перебуваючи, в тиші Божественній прославляв тебе.
Очистивши душу, ділами Божественними,/ ти отче Спиридоне, уподібнювався Богу,/ і пресвітлим сяйвом Божественного Духа був ти осяяним;/ ним просвічуєш тих, що чисто прославляють тебе.
Сотворитель тебе, як Давида від пасовища, забрав,/ поставивши найкращим пастирем пастви словесної,/ прикрашеним незлобливістю, що простотою і лагідністю сяяв,/ преподобний пастирю.
Слава, і нині:
Пресвята Діво Чиста,/ просвіти і освяти думки і душу мою, молюся,/ розганяючи хмари невігластва мого і відганяючи темряву гріховну,/ щоб належно прославляв Тебе.
Пісня 3
Ірмос: На камені віри утвердивши мене,/ розширив уста мої на ворогів моїх,/ звеселився мій дух, коли співаю:/ нема святого як Бог наш,// і нема праведного крім Тебе, Господи.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Розум твій просвітивши безпристрасністю і прикрасившись Божественним смиренням,/ прийняв ти дари Духа виганяти нечистих духів/ і лікувати недуги тих, хто тебе з вірою, священний, вшановує.
Вбивши началозлобного змія,/ норов сріблолюбний зневаживши, милуючи потребуючого, ти святителю,/ священними твоїми молитвами,/ змія перетворив на золоте начиння, отче преподобний.
Піднявся ти на гору безпристрасності,/ увійшов ти до храму богопізнання,/ в скрижалі ж серця твого прийняв ти закон спасительний,/ як священнійший і угодник наближений до Владики Твого.
Слава, і нині:
Вилікуй рани душі моєї,/ розум мій, затьмарений недбальством, осіни Богоневісто, щоб співав я:/ немає непорочної, окрім Тебе, Непорочна,/ і немає чистої, окрім Тебе, Владичице.
Сідальний, глас 8.
Подібний: Премудрості:
Від випасання овець до керівництва Христовою Церквою був ти поставлений,/ як освячений Богом пастир, засяяв ти Спиридоне,/ наругу вовків відігнав ти словами твоїми, на благочестя пасовищі Її виховавши./ Тому посеред Богоносних отців віру утвердив ти мудрістю духа,/ блаженний ієрарше, моли Христа Бога, щоб гріхів відпущення дарував тим,// що з любов'ю святкують святу пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
Як Всенепорочна Невісто Творця,/ як Нетлінна Мати Визволителя,/ як пристановище Утішителя,/ мене, як скверну оселю беззаконня/ і демонами духовно осміяного,/ від їхніх спокус визволи, Всехвальна.
Пісня 4
Ірмос: Прийшов єси не заступник і не ангел,/ а Господь, від Діви втілений,/ і спас єси всього мене чоловіка;/ тому до Тебе взиваю:// слава силі Твоїй, Господи.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Полум’яніючи вугіллям Чесного Духа,/ ти всеблаженний Спиридоне, спалив займисту природу пристрастей,/ світ же просвітив вогняним сяйвом чеснот твоїх.
Умертвивши твої плотські бажання, ти Богонатхненний,/ мертвих воскресив життєдайними твоїми проповідями./ Тому молю тебе:/ оживи отче, умертвлену душу мою.
Підкорюючись, тобі отче, мертві промовляли/ і річковий потік за твоїм повелінням зупинився:/ бо ти блаженний був, чудотворцем,/ прийнявши Божественну благодать.
Слава, і нині:
Пророки провістили недовідому глибину Твого таїнства:/ бо Ти, Чиста, єдина народила Неосяжного,/ що втілився з невимовного милосердя Свого.
Пісня 5
Ірмос: Просвічення у тих, що лежать темряві/ і спасіння тих, хто у відчаї,/ Христе Спасе мій, до Тебе зранку молюся, Царю миру,/ просвіти мене сяянням Твоїм;// іншого крім Тебе бога не знаю.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Ріка твоїх обдарувань, преподобний,/ напуває всяке, серце,/ всім щедро дарує здоров’я,/ всіх підводить до прославлення Бога Який тебе прославив,/ і наділив творенням різноманітних чудес.
Тебе блаженний,/ великого лікаря Богом сповіщеного, цар земний пізнав,/ справді старанного раба Царя Небесного/ і Божественних дарів сповненого,/ коли прийшов ти до нього.
Авраамову любов до подорожніх ти унаслідував,/ всім двері дому твого відкривав,/ і для всіх всім був ти, і тих, що в напастях перебували, скеровував,/ блаженний Спиридоне.
Слава, і нині:
Ти Отроковице, Нового нам народила Младенця,/ перше віків, народженого від Отця Безначального./ Його ж благай, як Сина і Бога Твого,/ щоб Він змилосердився над тими, що з чистою душею проповідують Богородицею Тебе, Пречиста.
Пісня 6
Ірмос: У безодні гріховній валяючись,/ недослідиму милості Твоєї закликаю безодню:// від тління визволи мене, Боже.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Золото, за бруд, вважав ти,/ більше за золото сяючи безпристрасністю/ і збагатився ти, преподобний, золотими даруваннями Духа.
Ти священний непорочно служив Владиці Твоєму,/ тобі ж преподобний,/ служило безліч, ангельських сил,/ що невмовкаючими голосами прославляють Господа.
Твоє преславне житіє, всемудрий, для світу тебе отче, преславним показало./ Тому радіючи звершуємо Божественну пам'ять твою,/ тебе прославляючи.
Слава, і нині:
Утроба Твоя, Непорочна,/ стала ширшою Небес, вмістивши Бога,/ Якого ніщо не може вмістити,/ Всесвята Діво Богоневісто.
Кондак, глас 2:
Любов'ю Христовою уражений, священнійший,/ розум окриливши сяйвом Духа,/ ти, богонатхненний, досяг успіху в дієвому спогляданні,/ ставши жертовником божественним,// просячи для всіх божественного осяяння.
Ікос:
Прославмо нині Спиридона,/ від утроби матері освяченого ієрарха Господнього,/ що прийняв скрижалі благодаті Божественної слави,/ і в чудесах преславного і як щирого молитвеника за все творіння,/ і самовидця Божественного сяйва,/ як убогих заступника і тих, хто грішить духовного провідника:/ бо він біля Божественного Престолу Христового перебуває,// просячи всім Божественного сяйва.
Пісня 7
Ірмос: За богопротивним велінням беззаконного мучителя високе полум’я було розпалене, але Христос пролив побожним юнакам росу духовну, бо Він благословенний і препрославлений.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Незлобливість Мойсея, Давидову лагідність,/ Іова Авситідського непорочність придбавши,/ став ти священний оселею Духа, співаючи:/ Сущий благословенний і препрославлений.
Голову твою під час жнив небеса зросили, майбутнє знаменуючи:/ бо Бог, за словом Своїм, Божественну пам'ять твою, преподобний, прославив,/ вірних освячуючи заступництвом твоїм.
У соборі отців Бог прославляє тебе,/ на суді зберігаючи слова твої, блаженний,/ які з вірою промовляв ти,/ і переміг супротив Арія,/ показавши буйність єресі його безсилою.
Слава, і нині:
Ти Діво, виростила Гроно невимовним словом,/ як лоза, Єдиного непорочного,/ вино виточуючи, що все веселить, все освячує на землі/ і всяке сп’яніння напастей ворожих відкидає.
Пісня 8
Ірмос: Піч вогненна колись у Вавилоні/ з Божого веління чудеса явила,/ халдеїв опаляючи,/ росою покривала вірних, що співали:// благословіть, усі діла Господні, Господа.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Піч пристрастей погасив ти Божественною одежею Духа Божественного/ і виточив ти, отче, росу недуг, яка спеку охолоджує/ для тих, що з вірою завжди до тебе приходять, блаженний, щедрий Спиридоне.
Добрим, праведним, лагідним, милостивим, і незлопам’ятним був ти,/ люблячим, привітним до подорожніх, ієрархом священнійшим,/ мудрістю Православ'я прикрашеним, преподобний./ Тому тебе з вірою шануємо.
Вдавнину до тебе отче, померла, як жива, промовила./ О, велике чудо!/ О, преславне таїнство!/ О, яка благодать, що її отримав ти,/ достойний особливого здивування, ангельським житієм прикрашений!
Слава, і нині:
Пристрасті серця мого зціли милістю Твоєю, Пресвята,/ розум мій втихомир, і душу мою просвіти,/ і настав мене на стежки спасительні,/ щоб повсякчас, Всехвальна, прославляв я Тебе.
Пісня 9
Ірмос: Безначального Отця Син, Бог і Господь, тіло від Діви прийнявши, нам явився, щоб у темряві сущих просвітити, розсіяних зібрати; тому всехвальну Богородицю величаємо.
Приспів: Святителю, отче Спиридоне моли Бога за нас.
Безначального Отця Сина ясно проповідував ти,/ єдиносущного з Отцем і Співприсносущного,/ ставши посеред Богоносних отців,/ і беззаконним загородив ти уста,/ всеблаженний святителю.
Ясне сонце, отців окрасо,/ ієреїв славо, Ангелів співжителю,/ молитвами твоїми, Світла невечірнього сподоби тих,/ що з радістю нині звершують світлоносну пам'ять твою.
Божественні оселі, Небесний град,/ прекрасне зібрання тих, що святкують/ душу твою всеблаженний, освячену і чеснотами прикрашену,/ прийняли з голосами радості.
Слава, і нині:
Велике таїнство надприроднього Різдва Твого/ дивує Ангелів, Богомобрадувана,/ і веселить святих отців, насолоджує преподобних собор,/ що Божественно прославляють тебе, надію душ наших.
Світильний
Богоносного святителя Спиридона зібравшись побожно вшануймо, як великого архієрея і чудотворця преславного, бо постійно Господа благає і від усяких бід та напастей визволяє тих, хто з любов’ю, побожно вшановує пам'ять його.
Слава,
подібний: Небо зірками:
Тебе Богоносний від випасання безсловесних овець до словесної пастви привів Дух Святий,/ як Мойсея і Давида,/ їхній норов наслідував ти, Спиридоне,/ сяючи для вселенної.
Слава, і нині:
Ти, Богородице, стала винуватицею благ, поданих Богом для світу,/ але і нині ублагай за наше спільне спасіння Милосердного Бога.
На хвалітніх стихири, глас 8, на 4:
Святителю отче Спиридоне,/ був ти в житті твоєму помічником і у бідах заступником/ своїм побожним житієм прославляючи Творця усіх Бога,/ тому й Він дарував тобі силу і благодать/ увінчавши мощі твої нетлінням/ і після відходу твого до осель Небесних допомагати тим,// хто з вірою і любов’ю вшановує тебе.
Святителю отче Спиридоне,/ предивний угоднику Христів,/ ти здивував світ чудесами,/ що відбуваються біля чесних нетлінних мощей Твоїх,/ зміцнюючи нас у вірі і благочесті/ нині перебуваючи Біля Престолу Владики Христа,/ Якого всім серцем своїм полум’яно полюбив ти/ у земному житті твоєму/ і Йому Єдиному служив,/ Його Єдиного прославляв,/ Тройцю шануючи Єдиносущну і Нероздільну.
Святителю отче Спиридоне,/ проповідує острів Керкира і всі краї християнські/ про великі чудеса твої,/ бо ти, як грізний воєвода полчища агарян вигнав/ і в глибині морській силою Божою потопив,/ тому ми охоплені бурею гріхів і пристрастей,/ до тебе, як невтомного молитвеника і заступника, взиваємо:/ звільни всіх, хто з безсумнівною вірою до Бога приходить/ від усяких напастей ворогів видимих і невидимих, всеблаженний.
Радуйся святителю предивний Спиридоне,/ швидкий помічнику і заступнику для тих,/ хто з усякою потребою до молитовного твого заступництва звертається,/ бо ти Благодаттю Божою сповнений/ визволяєш від спокус, хвороб і бід// тих, що достойно прославляють тебе.
Слава, святого, глас 4:
Преподобний отче, святителю прехвальний,/ був ти апостольського вчення сповнений/ і завдяки побожному житію став ти,/ оселею Божественного Духа/ хижих вовків відігнавши церковним вченням/ і Православну віру сповістивши,/ став ти стовпом благочестя і поборником./ Тому і, скрізь творячи чудеса,/ ти змія на золото перетворив/ і мертву воскресив, щоб відповіла тобі,/ тож серед отців достойний чудотворцю і вчителів співрозмовнику!/ Молися до Спаса, щоб спас душі наші.
І нині, Богородичний глас 2:
Пречиста Владичице,/ визволи від усякого зла рабів Твоїх,// як Блага наша Помічниця і Заступниця.
Велике славослів’я, єктенії та відпуст.
НА ЛІТУРГІЇ
Блаженні з канону святого пісня 3-тя і пісня 6-та. Прокимен, глас 1: Уста мої промовлятимуть премудрість,/ і повчання серця мого розум. Стих: Почуйте це, всі народи: Апостол до Євреїв, зачало 335. (13: 17 – 21) Алилуя, глас 2: Уста праведного повчаться премудрости, і язик його промовлятиме правду. Стих: Закон Бога його, в серці його, і не запнуться стопи його. Євангеліє від Луки, зачало 24. (6: 17 – 23) Причасний: В пам'ять вічну буде праведник, лихої слави він не убоїться.
Святитель Спиридон, єпископ Триміфунтськнй (Саламінський), чудотворець, народився в кінці III століття на острові Кіпрі, де Євангеліє Христове було сповіщено в I столітті святими апостолами Павлом і Варнавою (Діян. 13, 4-12). Про існування Кіпрської Церкви з глибокої давнини свідчать велика кількість кіпрських святих, що згадуються в грецькому Синаксарі. З дитячих років святий Спиридон пас овець, чистим і Богоугодним життям наслідував старозавітних праведників: Давида - в лагідності, Якова - в сердечній доброті, Авраама - в любові до мандрівників.
У зрілому віці святий Спиридон став батьком сімейства. Надзвичайна доброзичливість і душевна прихильність привертали до нього багатьох: бездомні знаходили в його домі притулок, мандрівники – їжу і відпочинок. За безперестанну пам'ять про Бога і добрі діла Господь наділив майбутнього святителя благодатними дарами: прозорливості, зцілення невиліковних хворих і вигнання бісів.
Після смерті дружини, в роки царювання Костянтина Великого (324-337) і його сина Констанція (337-361), святий Спиридон був обраний єпископом міста Тримифунта. В його особі паства придбала люблячого батька. Під час тривалої посухи і голоду на Кіпрі, за молитвою святителя Спиридона, пішли дощі, і лихо припинилося. доброта у святого поєднувалася зі справедливою строгістю відносно людей негідних. За його молитвою був покараний немилосердний хліботорговець, а бідні селяни визволені від голоду і злиднів. Заздрісники обмовили одного з друзів святителя, і він був укинений до тюрми і засуджений до смертної кари. Святий поспішив на допомогу, шлях йому перегородив багатоводний потік. Згадавши, як перейшов Йордан Ісус Навин (Нав. 3, 14-17), Святитель з твердою вірою у всемогутність Божу підніс молитву, і потік розступився. разом зі супутниками, мимовільними очевидцями чуда, святитель Спиридон перейшов по сухому на інший берег. Дізнавшись про те, що сталося, суддя зустрів святителя з пошаною і відпустив невинного.
Багато чудес сотворив святитель Спиридон. Одного разу під час Богослужіння в лампаді догорав єлей, і вона почала згасати. Святитель засмутився, але Господь утішив його: лампада дивним чином наповнилася єлеєм. Відомий випадок, коли святому Спиридону незримо співслужили ангели, і після кожної єктенії було чути спів ангелів: «Господи, помилуй». Святитель зцілив тяжкохворого імператора Констанція; розмовляв зі своєю померла дочкою Іриною, вже приготовленою до погребіння; оживив благодаттю Божою померлу дитину, а потім і її матір, яка побачивши чудо впала бездиханно. Передбачивши таємні гріхи людей, святий закликав їх до покаяння і виправлення. На тих, хто не слухав голосу совісті і слів святого, сходило Боже покарання. Як єпископ, святий Спиридон являв пастві приклад доброчесного життя і працьовитості: пас овець, збирав хліб. Він надзвичайно дбав про суворе дотримання церковного чину і збереженні у всій недоторканості Святого Писання. Святитель строго викривав священиків, які в своїх проповідях неточно вживали слова Євангелія та інших Богонатхненних книг.
У 325 році святитель Спиридон брав участь в I Вселенському Соборі в Нікеї. Осяяний Божою благодаттю, він знавернув у Православ'я ученого грецького філософа, що захищав єресь Арія: "Один є Бог, Який сотворив Небо і Землю, і створив із землі людину, і влаштував все інше, видиме і невидиме, Словом Своїм і Духом; і ми віруємо, що Слово це є Син Божий і Бог, Який змилосердився над нами, заблудлими, народився від Діви, жив з людьми, постраждав, і помер заради нашого спасіння, і воскрес, і з Собою воскресив весь рід людський; ми очікуємо, що Він прийде судити всіх нас праведним судом і кожному віддасть за його вчинками; віруємо, що Він однієї Істоти з Отцем, що рівний з Ним владою і честю... Так сповідуємо ми і не намагаємося досліджувати ці таємниці допитливим розумом, і ти - не наважуйся досліджувати, як все це може бути, бо таємниці ці вище твого розуму і далеко перевищують всяке людське знання». Філософ визнав правоту святителя і сказав своїм друзям: «Поки суперечка велася за допомогою доказів, я своїм мистецтвом сперечатися відбивав все, що мені представляли. Але коли, замість доказів, з уст цього старця стала виходити якась особлива сила - докази проти неї безсилі,- з Богом людина боротися не може... ходімо за цим старцем, устами його говорив Сам Бог». На Соборі в Нікеї святитель Спиридон так пояснив аріанам сповідування православними єдність Трьох Божеських Іпостасей Святої Тройці: святий взяв в руки цеглину і стиснув її - вгору миттєво спрямувався вогонь, вода потекла вниз, а глина залишилася в руках чудотворця.
«Ось три стихії, а цегла одна, – сказав святитель Спиридон. – Так і в Пресвятій Тройці – Три Особи, а Божество Єдине».
За деякими відомостями, святитель Спиридон брав участь і в діяннях Помісного Собору 342-343 років в місті Сердика (Нині столиця Болгарії Софія).
Господь відкрив святителю про наближення його відходу з цього життя. Останні слова святого були про любов до Бога і ближніх. Приблизно біля 348 року під час молитви святитель Спиридон відійшов до Господа.
Поховали його в храмі на честь святих апостолів в м Триміфунт. В середині VII століття мощі святителя перенесені в Константинополь, а в 1453 році – на острів Керкира, що знаходиться в Іонічному морі (грецька назва острова – Корфу).
Тут, в однойменному місті Керкира (Головне місто острова) і понині зберігаються святі мощі святителя Спиридона в храмі його імені.
П'ять разів на рік на острові звершується урочисте святкування пам'яті святого Спиридона. Святитель Спиридон Тримифунтський здавна шанується на Україні, ще з часів Древньої Русі. У слов'янських Богослужбових Мінеях його ім'я зустрічається з XI століття. До того ж часу відносять переклад служби святому, складеної Феофаном Палестинським в першій половині IX століття. Про життя святителя Спиридона збереглися свідчення церковних істориків IV–V століть: Сократа Схоластика, Созомена і Руфіна, оброблені в X столітті видатним візантійським агіографом блаженним Симеоном Метафрастом. Відоме також Житіє святителя Спиридона, написане ямбічними віршами його учнем святителем Трифілієм, єпископом Левкусії Кіпрської.
Упорядкував протоієрей Миколай Капітула