Деталі

Опубліковано: Субота, 17 березня 2018, 14:30

Перегляди: 1597

На великій вечірні
На Господи, взиваю: стихири на 8, глас 4:
Святителю Христів Луко,/ священна жертва Богові,/ сповідників чесна окрасо,/ Церкви Православної прикрасо,/ Кримської землі і всієї України похвало,/ лікарю ласкавий та милосердний,/ благай, щоб від хвороб і бід визволилися ті,// хто з вірою і любов'ю звершує всечесну пам'ять твою.
Сповідником священним/ і архіпастирем ласкавим,/ взірцем благочестя/ і джерелом зцілень,/ став ти, святителю Луко,/ бо ти, під час гонінь служіння Церкві і подвиг лікування не залишивши,/ добре людям послужив./ Тому, звершуючи священне торжество,// піснями духовними тебе ублажаємо.
Коли почув ти блаженний Луко, божественний голос,/ тоді, взявши хрест свій,/ за Христом не оглядаючись пішов/ і, полум’яніючи любов'ю до Нього,/ в скорботах, хворобах і бідах/ ти добре сповідання зберіг./ Тому, звершуючи священне торжество,// піснями духовними тебе ублажаємо.
Інші стихири, глас 8:
Пам'ять твою, святителю Луко,/ звершуючи з похвалами,/ духовної радості наповнюються чада Церкви Православної/ і отримують, як від невичерпного джерела,/ від недугів і страждань благодатне зцілення,/ подавай його і нам, лікарю богоблаженний,// молитвами твоїми.
Богомудрий святителю,/ як живописець особливий і лікар вправний,/ до апостола Луки уподібнився ти,/ а особливо милостивою душею/ і люблячим серцем його наслідуючи,/ ти у темряві безбожництва віру непорочну утверджував./ Тому молимо тебе:// зціли і просвіти душі наші молитвами твоїми.
Святителю Луко богоблаженний,/ у в’язницях і вигнанні/ кожного дня в хворобах і напастях перебуваючи,/ страждання за Христа полюбив/ і, зиму спокус теплотою божественної благодаті розтопивши,/ до Христа, незахідного Сяйва,/ ти у славі оселився./ Тому молимо тебе:// зціли і просвіти душі наші молитвами твоїми.
Слава, глас той же:
Святителю предивний отче Луко,/ служителю Таїн Божественних,/ працівнику винограднику Христового,/ віри утвердження,/ Церкви Православної стовпе непохитний,/ невичерпне джерело зцілень,/ Кримської пастви і всієї України щирий заступнику,// молися до Пресвятої Тройці// щоб спаслися душі наші.
І нині, Богородичний догматик: Цар Небесний з чоловіколюбства на землі з’явився/ і з людьми пожив,/ бо, від чистої Діви тіло прийнявши/ і з Неї з прийня¬тим тілом вийшовши,/ Він є єдиний Син, двоїстий за єством,/ але не за іпостассю;/ тому, проповідуючи Його як воістину довершеного Бога і довершеного чолові¬ка,/ ми визнаємо Христа Бога нашого./ Моли Його, Мати Неневісна,// щоб були помилувані душі наші.
Вхід. Прокимен дня. І 3 паремії.
Притч читання (10,7; 3,13-16).
Пам’ять праведника з похвалами, і благословення Господнє на главі його. Блажен муж, який знайшов премудрість, і смертна людина, яка придбала розум, тому що краще придбати її, ніж купувати скарби із золота і срібла. Вона дорожча за коштовне каміння, і ніщо із бажаного тобою не може порівнятися з нею. Довголіття — у правиці її, а в лівій руці у неї — багатство і слава; із вуст її виходить правда; закон же і милість вона на язиці носить. Послухайте мене, бо я буду говорити важливе, і висловлювання уст моїх — правда. Блажен муж, який зберігає путі мої, початок бо мій — початок життя, і бажання готуються Господом. Заради цього молю вас і пропоную мій голос синам людським; бо я, премудрість, створила раду, і розум, і смисл я прикликала. Моя рада й утвердження, мій розум, моя ж сила. Я люблю тих, хто мене любить; і ті, що шукають мене, придбають благодать. Зрозумійте ж, незлобиві, підступність, ненавчені ж, відкривайте серця. Послухайте мене знову, бо я скажу праведне і відкрию уста для істини, бо істини навчається гортань моя; мерзенні переді мною уста облудні. Всі слова уст моїх — правда, і нічого нема в них ні непокірного, ні розпутного. Все правдиве для тих, хто розуміє, і просте для тих, хто має розум. Бо я навчаю вас істини, нехай буде в Господі надія ваша, і сповнитеся Духа.
Притч читання (10, 31-32; 11, 1-12).
Вуста праведника виточують мудрість, а язик зловредний відсічеться. Вуста праведного знають благоприємне, а вуста нечестивих — розбещене.
Неправильні терези — мерзенність перед Господом, але правильна вага угодна Йому. Прийде гордість, прийде і посоромлення; але зі смиренними — мудрість. Праведник, умираючи, залишає жаль; але раптова і радісна буває загибель нечестивих. Непорочність щирих буде керувати ними, а лукавство підступних погубить їх. Не допоможе багатство в день гніву, правда ж спасе від смерти. Правда непорочного вирівняє путь його, а нечестивий упаде від нечестя свого. Правда щирих спасе їх, а беззаконники впадуть від нечестя свого. Зі смертю людини нечестивої зникає надія, і очікування беззаконних гине. Праведник спасається від біди, а замість нього потрапляє в неї нечестивий. Вустами лицемір губить ближнього свого, але праведники прозірливістю спасаються. При благоденстві праведників веселиться місто, а після загибелі нечестивих буває торжество. Благословенням праведних підноситься місто, а вустами нечестивих руйнується. Недоумкуватий висловлює презирство до ближнього свого; але розумна людина мовчить.
Премудрості Соломона читання (4, 7-5, 7).
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті — чесна старість, і не кількістю років виміряється; мудрість — сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений, і, як той, що жив серед грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство не спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершености за короткий час, він виконав довгі роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він — узяти його з середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивців, і молодість, що швидко досягла довершености, — довголітню старість неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь так визначив про нього і для чого поставив його в безпеку; вони побачать і знищать його, але Господь насміється над ними; і після цього вони стануть ганебним трупом і соромом між померлими навік, бо Він кине їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони вкінець запустіють і будуть в скорботі, і пам’ять про них загине; усвідомлюючи гріхи свої, прийдуть зі страхом, і беззаконня їхні осудять їх в особах їхніх. Тоді праведник з великою сміливістю стане перед лицем тих, що ганьбили його і зневажали подвиги його; вони ж, побачивши, збентежаться з великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи в тривозі духу, будуть говорити самі в собі: «Це той самий, якого колись ми ганьбили і він був предметом глузування. Безумні, ми вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною! Як же він причислений до синів Божих і частка його між святими? Отже, ми збилися з дороги істини, і світло правди не світило нам, і сонце не сяяло над нами. Ми переситилися ділами беззаконними і загибельними і ходили пустелями непрохідними, а путі Господньої не пізнали».
На літії стихири, глас 6:
Сьогодні благодаттю Божественного Духа зібрані,/ створімо хор і пісню хвалебну заспіваймо,/ звершуючи пам'ять святителя і сповідника Луки/ і, дивному у святих Своїх Богу дякуючи,/ до винуватця торжества з молитвою промовмо:/ ти, що маєш сміливість перед Царем Слави,/ лікарю премудрий,/ моли, щоб від усяких бід визволилися ті,// що з любов'ю вшановують тебе.
Просвітившись багатьма чеснотами,/ став ти правдивої віри світильником,/ святителю преблаженний Луко,/ і, темряву нечестя розігнав,/ для вірних шлях спасіння вказав./ Тому і в Чертозі Небесному оселився ти,// де молиш Христа Бога за душі наші.
Інші стихири, глас 1.
Подібний: Небесних чинів:
Святителю Луко, сповіднику Христів,/ ти є для землі Кримської похвала/ і для града Сімферополя у вірі утвердження,/ щит і перемога над супротивниками,/ безкорисливий цілителю стражденних,/ для всіх нас помічник і заступник,// і молитвеник за душі наші.
Божественним сяйвом осяяний,/ збагатився ти отче Луко, безліччю чеснот./ Тому богогласними словами твоїми,/ як животворчою водою Духа,/ напоюєш серця вірних, що вшановують тебе,// Боже милосердя для них сповіщаючи.
Сьогодні радується Небо і земля/ і Церква Українська торжествує/ в чесний день прославлення/ великого угодника Божого, святителя Луки,/ цілителя прехвального і доброго лікаря,// і щирого молитвеника за душі наші.
Слава, глас 8:
Святителю отче Луко,/ прославив тебе Господь через житіє многотрудне/ даром лікування недуг,/ тому тих, що світло святкують пам'ять твою/ і з любов'ю припадають до тебе/ збережи від всяких хвороб душевних і тілесних/ і подай від Христа Бога нашого // мир і велику милість.
І нині, Богородичний: Неневісна Діво,/ що невимовно зачала Бога тілом,/ Мати Бога Всевишнього!/ Прийми бла¬гання рабів Твоїх, Всенепорочна,/ що подаєш усім гріхів очищення;/ прийнявши нині благання наші,// молися, щоб спастися всім нам.
На стиховні стихири, глас 2.
Подібний: Коли з Древа:
Коли беззаконні люди,/ злобою невіри засліпленні,/ люті гоніння на Церкву Православну підняли/ і багатьох пастирів до в’язниць посадили,/ тоді ти, святий преславний Луко,/ любов'ю до Христа полум’яніючи,/ в землі Самаркандській відважно сан святительства прийня/ і, Богом доручену тобі паству,// ти добре випасав.
Стих: Священики Твої зодягнуться в правду/ і преподобні Твої возрадуються.
Коли безбожні мучителі,/ беззаконне веління виконуючи,/ наклали руки свої на тебе/ і, як злочинця, вислали у вигнання,/ тоді, святий сповіднику Христів,/ ти вірою в Сина Божого укріплений,/ міста і села землі Сибірської обходив/ і людей її, апостольськими трудами просвічуючи,// від недуг душевних і тілесних лікував.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа,/ і заповіді Його любі йому.
Коли нечестиві вбивці,/ дихаючи лютою злобою,/ неправедно тебе обмовили/ і у в'язниці закрили,/ тоді, священний сповіднику преславний Луко,/ зазнаючи тяжкі страждання,/ мучителів безбожних не убоявся ти/ і, всю надію на Бога покладаючи,// ти взірець мужності для вірних людей показав.
Слава, глас 6:
Прийдіть, всі люди,/ прославмо дивного святителя,/ що в божественній славі перебуває/ і молитвами своїми милість нам посилає,/ на землі ж мощами своїми зцілення щедро виточує;/ і велемовно Господу Богу нашому подякуймо,/ що дарував нам благодатного цілителя// і достойного похвали священного сповідника.
І нині, Богородичний: Богородице, Ти єси виноградна лоза істинна,/ що зростила нам плід життя./ Благаємо Тебе: молися, Владичице з апостолами й з усіма святими,// щоб були помилувані душі наші.
Тропар, глас 1:
Провіснику шляху спасительного,/ сповіднику непохитний,/ істинний зберігачу отцівських передань,/ Православ'я наставнику,/ Кримської землі архіпастирю,/ лікарю богомудрий, святителю Луко,/ моли безперестанно Христа Спаса,// щоб дарував душам нашим велику милість.
На ранній
На Бог Господь: тропар святителя двічі. Слава, і нині, Богородичний, глас 1: Коли Гавриїл звістив Тобі, Діво: «Радуйся»,/ – з його голосом втілився Владика всіх/ у Тобі, святім кивоті, як говорить праведний Давид:/ «Явилася Ти ширшою небес,/ що носила Створителя Твого»./ Слава Тому, Хто вселився в Тебе,/ слава Тому, Хто прийшов із Тебе,/ слава Тому, Хто визволив нас// Різдвом Твоїм.
Після 1-ої кафизми сідальний, глас 3:
Новим світильником Церкви Православної в землі нашій/ і молитвеником щирим за світ явився ти, святителю Луко./ Тому і ми, припадаючи до тебе, взиваємо:/ визволи нас від усякої біди і напасті// і скеруй до спасіння молитвами твоїми.
Слава, і нині, Богородичний:
Богом обрадувана Владичице,/ святителів похвало, праведних утвердження і всіх вірних утіхо!/ Спаси нас від рабства диявола і тяжких гріхів// заступництвом і молитвами Твоїми.
Після 2-ої кафизми сідальний, глас 6:
Як маслина плодовита і лампада, запашним єлеєм наповнена,/ перед Богом став ти, святителю отче Луко./ Тому молимо тебе:/ пахощами святості твоєї віджени від нас сморід гріховний/ і єлеєм молитов твоїх зціли// струпи душ і тіл наших.
Слава, і нині, Богородичний, глас той же:
Не зневаж моління рабів Твоїх, молимося, Всехвальна Владичице,/ щоб ми від усяких напастей визволились.
Величаємо тебе,/ святителю отче, сповіднику Луко,/ і шануємо святу пам'ять твою,/ бо ти молиш за нас,// Христа Бога нашого.
Псалом вибраний: Почуйте це, всі народи:
Після полієлея сідальний, глас 4:
Всечесна і світлоносна пам'ять твоя, святителю Луко,/ наповнила всіх радості і веселості духовної./ Тому і ми, прославляючи святительські труди твої/ і терпіння в сповідництві,/ славимо Господа, що прославив тебе./ Його ж моли, щоб спаслися ми,// що з любов'ю вшановуємо тебе.
Слава, і нині, Богородичний:
Спаси молитвами Твоїми, Діво Богородице,/ всіх, що до Тебе прибігають,/ і визволи від усякої недолі і скорботи.
Степенна, 1 антифон 4-го гласу. Прокимен, глас 4: Уста мої промовлятимуть премудрість/ і повчання серця мого розум.
Стих: Слухайте це, всі народи, почуйте всі, хто живе по вселенній.
Євангеліє від Іоана, зачало 35, від половини.
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Знаємо тебе, святителю Луко, як пастиря доброго,/ сповідника твердого,/ вірного служителя таїн Христових/ і безвідплатного цілителя недуг/ тому й молимо тебе:/ визволи нас від напастей ворожих,/ хвороб душевних// і недуг тілесних.
Канон Пресвятій Богородиці з ірмосом на 6 і святителю на 8. Глас 8.
Пісня 1
Ірмос: Дивному Богу величі співи принесімо/ і дивно з нами,/ нехай ясно виголошує небо і земля// славу Його.
За днів тяжких гонінь на Церкву Православну/ священний сан у граді Ташкенті відважно прийняв ти, блаженний Луко,/ і відступників, що підступні нововведення вводили, мужньо викривав ти,/ приносячи велич Богові і оспівуючи славу Його.
Став ти для пастви твоєї, сповіднику Христів,/ стовпом непохитним і міцним захисником,/ хворих зціляючи, скорботних утішаючи,/ Бога величаючи і прославляючи славу Його.
Вседержителя і Господа про нас моли, святителю Луко,/ дарував нам відпущення гріхів,/ щоб з тобою дивного Бога звеличили і прославили славу Його.
Слава, і нині: Стала Ти Пречиста Богородице/ спасительним пристановищем і покровом/ для тих, що призивають,Тебе,/ Тому любов'ю взиваємо до Тебе:/ Владичице, спаси нас/ і навчи дивному Богу величні співи приносити й прославляти славу Його.
Пісня 3
Ірмос: Уподібни мене, Христе, духовно до Сіонської гори,/ піднісши і утвердивши в надії на Тебе/ і виливши росу благодаті,// Чоловіколюбче.
Коли до краю Сибірського вигнаний був ти, святителю,/ тоді багато міст його апостольськими трудами просвітив/ і, тілесні недуги лікуючи,/ за людей молився ти до Бога,/ щоб виточив на них росу благодаті Своєї, як Чоловіколюбець.
Рукою твоєю святительською очі сліпим зцілив ти, лікарю предивний,/ тому і душі їхні Світлом Христовим просвітив, молячись,/ щоб оросив їх Господь росою благодаті Своєї, як Чоловіколюбець.
Твоїми повчаннями, святителю Луко,/ як добрий пастир, показав ти людям шлях до Царства Небесного./ За це славою Богом увінчаний був ти,/ Його ж моли, щоб послав і нам росу благодаті Своєї, як Чоловіколюбець.
Слава, і нині: Любити Тебе, Пречиста Богородице, і піснями прославляти/ навчає нас великий Архангел,/ тому співаємо Тобі, Богоневісто:/ Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою;/ радуйся, радосте Ангелів і всіх людей.
Сідальний, глас 8:
Завжди очі сердечні до Господа підносячи,/ сміливим сповідником віри Христової став ти, отче Луко,/ і, силою слів божественних полки безбожних відганяючи,/ Кримську паству мудро випасав./ Тому після відходу в оселях Небесних зі славою оселився ти, святителю блаженний./ Моли Христа Бога, щоб відпущення гріхів дарував тим,/ що шанують всечесну пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
Тебе Стіну і Пристановище,/ Прихисток і Надію,/ Покров і Заступництво тепле маємо,/ до Тебе припадаємо і старанно співаємо:/ спаси, Богородице, тих, що уповають на Тебе/ і від гріхів визволи.
Пісня 4
Ірмос: Сів Ти на коней, апостолів Своїх, Господи,/ і тримав Ти руками Твоїми вуздечка їхні,/ і спасенним було пришестя Твоє/ для тих, що з вірою співали:// слава силі Твоїй, Господи.
Церкву Твою, Христе,/ Її ж придбав Ти чесною Твоєю кров'ю,/ утверди і скеруй на шлях миру,/ так зітхав ти, святителю отче Луко,/ преподобні руки свої до неба здіймаючи.
Любов Христову в денних і нічних трудах твоїх показав ти, святителю:/ недужих безкорисливо лікуючи,/ вдів і сиріт милостиво годуючи,/ тих, що грішили лагідно напоумляючи,/ тих, що сумували і впадали у відчай по-батьківськи утішаючи,/ за них ти благоговійно і Жертву безкровну Богу приносив.
Ні голод, ні мороз, ні ув’язнення,/ ні зневага, ні муки, ні сама смерть/ не змогли відлучити тебе, святителю, від любові Христової,/ бо ти, у вигнанні у різних краях перебуваючи,/ для людей був образом доброго пастиря/ і, як стовп непохитним перебуваючи,/ сповідником вірним названий.
Слава, і нині: Ти наша кріпость, Пречиста Богородице,/ бо Твоїми благаннями всі визволяємось від пристрастей і бід,/ напастей і різноманітних недуг, до Спаса Христа взиваючи:/ слава силі Твоїй, Господи.
Пісня 5
Ірмос: Веління Твої просвіченням, як благий,/ показав Ти, Христе Боже,/ тому, Світлодавче,/ від ночі до ранку,/ Тобі славу возсилаємо.
Одиницю в Троїці, триіпостасне Божество,/ Богословив ти, блаженний Луко,/ і триєдиний склад людської природи/ писаннями твоїми пояснив ти.
Коли ратне випробування прийшло на землю нашу,/ тоді ти, святителю,/ у лікарні міста Красноярська,/ лікарську майстерність показуючи,/ багатьох воїнів від поранень зцілив і до життя повернув.
Похвальні слова прийми нині від нас, недостойних чад твоїх, святителю Луко,/ і моли Христа Бога,/ щоб визволив нас стояння ліворуч/ і сподобив Небесного Царства Свого.
Слава, і нині: Єдина Чиста, Богородице,/ не зневаж молінь рабів Твоїх,/ але заради угодника Твого/ принеси їх до престолу Сина Твого,/ щоб спас душі наші.
Пісня 6
Ірмос: Відкинув Ти мене/ до самої глибини моря,// і побачив я чудеса Твої, Господи.
Роздаючи останнє твоє і піклування про убогих маючи,/ про сиріт і вдів з любов'ю піклувався ти,/ наслідуючи Милостивого Спаса.
Духом віри полум’яніючи,/ істинне благочестя вірним являв ти, святителю Луко,/ та, священиками добре керуючи,/ ти до виконання пастирських обов’язків наставляв їх.
Не відрікся ти від хреста Господнього/ у великотрудному житті твоєму, архієрею Божий,/ і нині архіпастирем нашим молитвами твоїми допоможи,/ щоб вони правдиво навчали слова Божественної Істини.
Слава, і нині: Отроковице Богообрана, Діво Маріє,/ славимо Тебе всі і з вірою взиваємо:/ прийми моління наше і прохання скоро виконай.
Кондак, глас 1:
Як зірка пресвітла,/ в ночі безбожництва чеснотами засяяв ти/ і, від гонителів багато постраждавши,/ непохитним у вірі перебуваючи,/ і лікарською мудрістю прикрашений,/ багатьох людей зцілив ти./ Тому з любов'ю взиваємо до тебе:/ радуйся, добропобідний сповіднику,/ радуйся, святителю отче Луко,// радуйся, землі Української похвало і утвердження.
Ікос:
Сповіданням твердим прославивши Бога,/ став ти сіячем духовних чеснот, прехвальний Луко,/ і, як архіпастир і вчитель благочестя,/ ти ревним винищувачем нечестя явився,/ й життя у подвигах і трудах багатьох проживши,/ ти вінець нев'янучий від Господа прийняв./ Тому з любов'ю взиваємо до тебе:/ радуйся, добропобідний сповіднику,/ радуйся, святителю отче Луко,/ радуйся, землі Української похвало і утвердження.
Пісня 7
Ірмос: Ти, що на початку землю заснував/ і Небеса словом утвердив,// благословенний на віки, Господи, Боже отців наших.
Як навчає Євангеліє за Христом пішовши, ти отче Луко,/ єлеєм любові лікував ти людей хворих і стражденних/ і, слово Боже сповіщаючи, як святитель потрудився,/ щоб прославили вірні чада Господа, Який все сотворив, виголошуючи:/ благословенний на віки, Боже отців наших.
Пастирем добрим духовному стаду твоєму був ти, святителю Луко,/ готовим душу свою за нього завжди покладати./ Тому став ти для скривджених заступником непоборним,/ правди Божої ревнителю безстрашний,/ сильних світу цього лагідний викривачу, Господу співаючи:/ благословенний на віки, Боже отців наших.
Радувалися люди града Сімферополя,/ бачачи тебе, отче Луко, у світлість сану святительського одягненого/ що перед престолом благодаті Божої в молитві стояв./ Ти ж, за словами апостола, всім був для всіх,/ і багатьох до Христа привів,/ вони ж нині Господа прославляють:/ благословенний на віки, Боже отців наших.
Слава, і нині: Радості подателько, Богородице Пречиста,/ тих, що з вірою славлять і від душі прославляють Тебе невимовної радості наповни/ і Світла Невечірнього сподоби, Діво Богоблагодатна.
Пісня 8
Ірмос: Тебе, що Покриваєш водами піднебесся Своє,/ що огороджуєш море піском і утримуєш все/ оспівує сонце, Тебе хвалить місяць,/ Тобі приносить пісню все творіння,// як Творцю всіх повіки.
Ім'я твоє, святителю Луко,/ як пахощі раю Божого по всій землі прославляється,/ утішаючи серця віруючих/ і закликаючи вдячно прославляти Творця всіх на віки.
Нині стоячи перед Престолом Божим,/ ти молишся за людей, які тебе закликають,/ і на молитву твою з вірою, уповають/ й дякують Творцю всіх на віки.
О, ієрарше богомудрий,/ ти, біг життя свого добре завершив,/ віру Христову під час гоніння і страждання добре зберіг,/ тому нині вінець небесний від Подателя життя отримав,/ радіючи і прославляючи Творця освятителя на всі віки.
Слава, і нині: Йдучи шляхом заповідей Сина Твого, Богородице,/ весь рід людський Твоїм Різдвом від падіння праотця піднявся/ і від прокляття праматері звільнився,/ оспівуючи Творця всіх на віки.
Пісня 9
Ірмос: Благословенний Господь, Бог Ізраїлів,/ що підніс силу спасіння нашого/ в домі Давида, отрока Свого,/ яким відвідав нас Схід з висоти// і направив нас на шлях миру.
Євангеліє Христове звістивши, богомудрий святителю,/ ти служіння Боже на землі болісно звершив/ і, прийняття Святих Христових Таїн сподобившись,/ ти в Бозі мирно спочив.
Нині угоднику Христів,/ з Небесними воїнствами перебуваючи моли, Чоловіколюбця Бога,/ щоб дарував тим, що звертаються до тебе/ відпущення гріхів і виправлення життя.
І після смерті, ти, як живий/ благодаттю Божою з нами перебуваєш, святителю Луко, сповіднику добрий,/ зміцнюючи нас твердо стояти в Православній вірі/ і наставляючи в побожному житті.
Слава, і нині: Разом з Архангелом радуйся, ми взиваємо до Тебе, Чиста,/ бо Ти Царя Небесного народила, Діво Богородице, і молимо Тебе:/ визволи нас, рабів Твоїх, від вічної смерті.
Світильний:
Світильником віри і твердим сповідником став ти, преславний Луко./ Хоч плоттю, і спочив ти,/ але духом в Царстві невечірньому з Христом перебуваєш/ і повсякчас молишся Йому за всіх,/ що з вірою і любов'ю вшановують тебе.
Слава, і нині, Богородичний:
Будучи Вищою від Небесних чинів,/ нас, нижніх, не покинь, Пречиста Владичице,/ але повсякчасно будь з нами/ і від всяких напастей ворожих визволи.
На хвалітніх стихири, глас 4:
Красуйся і радій, граде Сімферополю,/ і торжествуйте, всі православні,/ бачачи чесні мощі цілителя безвідплатного,/ що виточує дивовижні зцілення всім,/ хто з вірою молиться перед ними/ і прославляє Христа Життєдавця,// що подає нам мир і велику милість.
У храмі Святої Тройці,/ де лежать нині мощі твої,/ преблаженний святителю Луко,/ зцілення подаються всім людям,/ що з вірою прибігають до раки твоєї./ Тому і ми старанно молимо тебе:/ моли Триіпостасного Бога// щоб дарував нам мир і велику милість.
Веселися і торжествуй земле Українська,/ маючи до Бога щирого молитвеника,/ що, як істинний пастир Христів,/ подвиг страждання і сповідання в останні часи звершив./ Нині ж в небесній славі з Христом перебуває/ і, бачачи невимовну Його красу,/ подає тілесне здоров'я для тих, що просять/ і молить щоб Господь дарував душам нашим// мир і велику милість.
Слава, глас 8:
Святителю отче Луко,/ ти, за Євангелієм Христа полюбивши,/ Його Божественне ярмо і хрест сповідання на плечі поклав/ і, як легкий тягар, поніс,/ і архіпастирський подвиг добре звершивши,/ ти Царства Небесного досягнув./ Тому, моли Господа Слави,// щоб дарував нам мир і велику милість.
І нині, Богородичний, глас той же:
Владичице, прийми молитви рабів Твоїх/ і визволи нас/ від усякої недолі і скорботи.
Велике славослів'я. І відпуст.
на Літургії
Блаженні з канону, пісні 3-тя і 6-а. Прокимен, глас 1: Уста мої промовлятимуть премудрість/ і повчання серця мого розум. Стих: Слухайте це, всі народи, почуйте всі, хто живе по вселенній. Апостол до Євреїв, зачало 318. Євангеліє від Матфея, зачало 11. Причасний: В пам'ять вічну буде праведник, лихої слави він не убоїться.
Молитва святителю і сповіднику Луці, архієпископу Сімферопольському і Кримському
О, святителю Луко, сповіднику і угоднику Христів! Почуй нас, грішних, що з розчуленням припадаємо до раки чесних і багатоцілющих мощей твоїх, і принеси молитву нашу до Милостивого Чоловіколюбця Бога, перед Яким ти нині з усіма святими стоїш. Випроси у Христа Бога нашого, кожному дар потрібний і все, що для спасіння корисне, щоб утвердив нас у вірі православній і благочесті, щоб визволившись від підступів лукавого, уникнули ми усякої ворожнечі, негараздів, єресей і розколів.
О, цілителю предивний і лікарю безкорисливий! Вилікуй благодаттю, даною тобі від Бога, рани душ і тіл наших, щоб не відійшли ми незціленими з цього тимчасового життя, але щоб чистими і непорочними постали перед Престолом Божим, прославляючи Отця і Сина і Святого Духа на віки віків. Амінь.
Святитель Лука, сповідник, архієпископ Кримський
Дні пам'яті: 2-неділя після П’ятидесятниці (Новомуч.), 5/18 березня (знайдення мощей), 29 травня/11 червня
Святий угодник Божий Лука, прославився у сонмі святих Церкви Христової як сповідник, показавши своєю постаттю взірець доброго пастиря, який зціляє недуги як душевні, так і тілесні, показав приклад поєднання служіння архіпастиря і лікаря. Його богословські трактати пробуджують віру і переконують тих, хто сумнівається в істинності буття Божого, спростовуючи різні псевдонаукові теорії. Свої подвигом святитель показав, що таке «несення хреста Христового».
Архієпископ Лука (у миру Валентин Феліксович Войно-Ясенецький) народився в Керчі 27 квітня 1877 р Закінчивши гімназію, з міркування про вибір життєвого шляху вирішив, що зобов'язаний займатися тільки тим, що є «корисним для страждаючих людей», вибрав медицину. Після закінчення університету майбутній святитель займався медичною практикою і науковими дослідженнями. У 1920-х рр. він працював хірургом у Ташкенті, активно беручи участь і в церковному житті, відвідуючи засідання церковного братства. Слова єпископа Ташкентського Інокентія: «Докторе, вам треба бути священиком» були сприйняті як Божий заклик. Після трирічного служіння в сані ієрея отець Валентин приймає чернечий постриг з ім'ям апостола, євангеліста і лікаря Луки, і 30 травня 1923 р ієромонах Лука був таємно хіротонізований на єпископа. З цього часу починається хресний шлях владики як сповідника. Численні арешти, тортури і заслання не послабили ревності Святителя у виконанні архіпастирського обов’язку і служінні людям в якості лікаря.
З 1946 по 1961 рр. Владика Лука був правлячим архієреєм Кримської єпархії. Упокоївся Преосвященний Лука 11 червня 1961 р в День Всіх святих, що в землі нашій просіяли. Але пастир не залишив свою паству. Його молитвами відбувалися численні чудесні зцілення. У 1996 р відбулося знайдення святих мощей архієпископа Луки, які зараз спочивають у Свято-Троїцькому кафедральному соборі Сімферополя. Нехай же за молитвами святителя Луки Господь подає і нам силу в несенні свого хреста і безбоязному сповіданні Святої Віри Православної.

 Підготував протоієрей Миколай Капітула