За покликом Божим приймають свій пастирський шлях священнослужителі. Разом із цим вибором вони беруть на себе відповідальність наслідувати Господа нашого Ісуса Христа, Доброго Пастиря, йти дорогою правди, любові й добра, показуючи цей шлях й іншим людям. Священичий обов‘язок не залежить від робочого графіку, не припиняється на відпустки чи карантин, – кожного дня, на богослужінні, в усамітненій молитві чи просто у буденній розмові з людиною, пастирі повинні словом і ділом подавати приклад, у світі цьому виконуючи місію, яка сягає вічності. На цім шляху вони долають багато перешкод, як писав святитель Іоан Золотоустий: «Душу священика поривають хвилі більші від тих, що від буревіїв здіймаються на морі».
Тисячі священників Православної Церкви України, серед них військові та медичні капелани, у містах і селах по всій країні, у храмах і біля них у цей непростий час продовжують творити молитву, звершують і будуть звершувати святу Євхаристію за всіх і за все. Вони дбають про те, аби здійснювати своє служіння відповідно до карантинних заходів і, водночас, продовжують опікуватись духовним здоров’ям своїх громад.
Ми завжди наголошували на тому, що наша Православна Церква України – з народом. І в умовах виклику ми знову відчуваємо цю потребу єдності та взаємодопомоги. Тож помоліться за своїх духівників, за їхнє служіння, підтримайте їх та храми у потребах, зателефонуйте своєму священнику, напишіть у месенджері, підтримайте його і парафію у цей складний час. Бо ми – одне тіло у Христі. Ми разом творимо нашу Церкву і робимо це на основі Любові – до Бога і до ближніх.
З вірою в Господа і підтримкою одне одного ми пройдемо випробування, як не раз Церква і народ проходили різноманітні випробування у минулому. Нехай Господь по вірі нашій та по милості Своїй подасть усім нам здоров’я духовне і тілесне, якнайшвидше допоможе подолати згубну хворобу та нехай збереже нас в любові один до одного.