Деталі

Опубліковано: Субота, 21 травня 2022, 21:04

Перегляди: 1170

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Христос Воскрес!

Дорогі брати і сестри! У п’яту неділю після Христового Воскресіння за Божественною Літургією у храмах ми чуємо Євангеліє від святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова про розмову Ісуса Христа із самарянкою (Ін. 4. 5-42). Минулого воскресного дня ми згадували про зцілення Христом розслабленого - чудо, через яке Господь показав свою божественну силу. Сьогодні ж Спаситель відкрито говорить до самарянки, що Він є Месія, Якого чекають.

Подорожі Господа з Галілеї до Єрусалиму завжди пролягали через місцевість Самарію. Жителі її не сповідували традиційну релігію єврейського народу і в ставленні одне до одного проявляли ворожнечу навіть у спілкуванні. Христос же, навпаки, вживав образ самарян як людей далеких від обрядового шанування Бога, але пломеніючих любов’ю до ближніх, яскравим прикладом є притча про милосердного самарянина (Лк. 10. 25-37). Коли  після Воскресіння Спаситель буде посилати учеників на проповідь, вкаже на географію їхнього благовістя: «…Юдеї, Самарії і аж до краю землі» (Діян. 1. 8). І в сьогоднішньому уривку Господь посилає учеників у самарянське місто піти купити поїсти, і це вже було для них підготовчим початком для майбутньої проповіді. Вони сьогодні купують їжу, а через декілька років будуть насичувати їх духовно.

Сьогодні ми бачимо Ісуса Христа біля криниці. І жінку, яка прийшла у післяобідню пору по воду, а в цей період дня ніхто не приходив черпати воду, щоб не зустріти на своєму шляху тих, хто міг би докорити чи засоромити її.

Христос і тут іде назустріч і розпочинає бесіду із самарянкою, чим неабияк здивував її. Можемо побачити, що на початку бесіди було дуже велике напруження у спілкуванні, однак поступово холодність, насміхання і агресивність, якими спочатку були сповненні слова жінки, поступово переходять у щирість, цікавість і повагу.

Розмова, яку Він веде з жінкою-самарянкою, - це розмова про джерело води живої, про спрагу, про здатність цю спрагу втамувати, про те, звідки взяти цю живу воду, яким чином мати доступ до цієї води.Господь лікує її зранену душу і водночас копає криницю у ній, для того щоб вона стала джерелом.

Христос, просячи, дає їй живу воду, а водночаснавчає її, що Бог є Дух, про місце поклоніння  істинних поклонників і відкривається жінці-самарянці, що він - Христос. Незважаючи на тисячі чудес, звершених Спасителем, багато людей в Ізраїлі в Ісусі Христі бачили лише людину чи пророка, а ця жінка з Самарії, повіривши його словам, побачила у Ньому Месію. 

Проте слід зазначити, що визнання Ісуса, як Христа, з'явилося в цієї жінки після пророцтва про її особисте життя. Адже вона не мала з ким поділитися цією живою водою, а слова Христа змусили її засмутитися, але не через докір чи зневагу, а зазнати смутку для того щоб відродитися. 

Подумаймо, скільки з нас, аналізуючи себе, бачить необхідність зміни, але таким же залишається і надалі. Сьогоднішню бесіду Христа із самарянкою можна назвати одним словом – Сповідь. І переміну своєї душі самарянка черпає з криниці, якою для неї став Христос.

Скільки подібних прикладів досвіду зміни свого життя нам може запропонувати християнство? Це і митар, блудниця, розбійник, апостол Павло, які, увірувавши, вже не жили в собі, а з Христом.

Христос не дивиться на наше минуле, для нього важливо, якими ми є і якими ми будемо. Коли ми зрозуміємо, що Бог є любов, тоді стане цілком зрозумілим, що нам нічого приховувати чи втікати.

Ми також розмовляємо з Христом - у нашій щоденній молитві. Нехай наше спілкування буде для нас корисним і спасительним, щоб і з нашої душі «потекли ріки води живої» (Ін. 7. 38), якими є наше богоугодне життя і добрі діла. Амінь.

ІЛАРІОН

архієпископ Рівненський і Острозький