joomla

dsc 3192Христос Воскрес! Дорогі брати і сестри, улюблена моя паство у Христі!

Сьогодні хотів би звернутися до священнослужителів і тих релігійних громад Рівненщини, які приєдналися до Помісної Української Православної Церкви (Православної Церкви України). Я думаю, що кожен з вас, навіть за такий короткий час, зрозумів і відчув, що благодать Святого Духа перебуває не там, де їй вказують, а там, де правда і єдність, бо «Дух дихає де хоче» (Ін. 3. 8), і там перебуває Бог. Я впевнений, що священнослужителю, який проповідує з амвона, і мирянину, який це слухає, прикро було відчувати, що проповідувані християнські істини стали чужими для керівництва його Церкви.

Розумію очікування та переживання, які ви покладали на засідання Синоду, що відбулося 12 травня у Києві, але очікування залишились очікуваннями. У час, коли Церква потребує проповіді правди, горе-архіпастирі промовчали, та це й не дивно, бо дуже важко дається «скинути стародавню людину з дiлами її» (Кол. 3. 9), які втягнуті, а іноді й завербовані пропагандою «руського миру». Бо нам не по дорозі з тими, хто віроломно називає нас братами і сестрами, приносить безкровну жертву Христову, а в той же час їхні руки обагрені кров'ю українського народу.

Але «ніщо не зупинить ідею, час якої настав», - ідею нашого єднання у Помісній Церкві на чолі з нашим Київським Предстоятелем – Блаженнійшим Митрополитом Епіфанієм. І в цей нелегкий час завдяки нашим воїнам, які, ставши «живим щитом», боронять наш державний суверенітет, ми станемо для них «духовним щитом». А для цього нам і надалі потрібно єднатися на місцях – парафіянин з парафіянином, сім'я із сім'єю, громада з громадою – і спільно у Незалежній Помісній Церкві розбудовувати Україну. 

Я щиро вдячний багатьом громадам та священнослужителям, які зробили цей крок, закликаю їх допомогти тим, які через певні обставини або вагаються, або ж іще вірять черговим обіцянкам своїх горе-пастирів. Нехай цей момент псевдопастирства не змушує вас зупинитися, бо справжній пастир «душу свою покладе» за  паству свою. Про це писав і євангеліст Іоан Богослов,зауважуючи: «Вони вийшли від нас, але не були наші: бо якби вони були наші, то залишилися б з нами» (1 Ін. 2. 19). І в час війни бити себе в груди і казати, що ти українець, та продовжувати перебувати в Митрополії Російської Православної Церкви – це обман та фарисейство.

Тому єднаймося і подолаємо всі підступи ворога!

З братньою любов’ю

Іларіон,

архієпископ Рівненський і Острозький

20 травня 2022