Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 08 грудня 2023, 13:24

Перегляди: 1143

В місті Рівне, з благословення митрополита Рівненського і Острозького Іларіона, буде побудовано храм на честь афонського святого українського походження – преподобномученика Пахомія Русина Афонського.

Поштовх і натхнення для початку будівництва храму на честь святого Пахомія дав ігумен келії Благовіщення монастиря Симонопетра на Святій Горі Афон геронда Продромос.

Ігумен Продромос разом з братією келії Благовіщення завжди з радістю приймає чисельних паломників з України і неодноразово розповідав для прочан паломницького центру «Воскресіння» про житіє і страждання великого афонського святого українського походження – преподобномученика Пахомія Русина, нажаль забутого в Україні.

Геронда Продромос висловлював жаль, що в Україні не вшановується цей видатний подвижник благочестя і під час однієї зустрічі благословив будувати в Україні у місті Рівне храм на честь преподобномученика Пахомія Русина Афонського і як благословення для початку будівництва церкви подарував частину мощей цього українського святого. 

Закликаємо всіх не байдужих долучатися до будівництва храму у візантійському стилі на честь преподобномученика Пахомія, а також до розбудови та розвитку парафії.  

Телефон настоятеля +380 (97) 481 89 20протоієрей Миколай Капітула

Преподобномученик Пахомій Русин Афонський

Святий преподобномученик Пахомій (в миру Прокопій) народився в Україні у другій половині XVI ст. в сім'ї благочестивих батьків. Прокопія в молодості викрали татари, які в той час робили часті набіги на Україну, і продали в рабство одному турку, який був за ремеслом шкірником, він відвіз святого з собою у свою вітчизну, в містечко Усаки, що знаходиться в Філадельфійській області (в Анатолії, азіатської частини Туреччини).

 Мусульманин, навчивши юнака своєму ремеслу, всіляко намагався навернути його в магометанство, але Прокопій, добре розуміючи ремесло і старанно займаючись ним, гребував і чути не хотів про хибне вчення Магомета. Даремно настирний турок бив його палицями, погрожував та морив голодом – юний Прокопій з Божою поміччю терпів усе це з радістю та твердістю духу. Таким чином, цілих двадцять років залишався він у рабстві та полоні, служачи жорстокому пану з повною старанністю та відданістю. Тим часом, агарянин, бачачи, що не може вплинути на серце мужнього юнака ні погрозами, ні побоями, ні тортурами, вдався до сатанинських хитрощів: у нього була дочка-дівиця, і її він задумав використати для спокушання Прокопія і відступництва від віри Христової. Турок почав підлещуватися до нього, умовляти, пропонуючи йому в заміжжя дочку свою, обіцявся зробити повним спадкоємцем всього свого майна, але непорочний юнак з твердістю і зневагою відкинув лестощі та пропозиції свого господаря, віддаючи перевагу чистоті душевній та тілесній над усіма скарбами світу і повторюючи в серці своєму апостольське слово: «Хто вiдлучить нас вiд любови Божої: скорбота, чи утиски, чи гонiння, чи голод, чи нагота, або небезпека, чи меч?» (Рим. 8: 35).

Обманне зречення

Нарешті, його господар, бачачи непохитність думки Прокопія, звільнив його і дозволив йти куди захоче. Прокопій прославив Господа і вже готувався в дорогу, як несподівано тяжко захворів. Тим часом сусідні турки, дізнавшись про все, що відбувалося з Прокопієм, і не бажаючи випустити його зі своїх рук, захотіли саму його хворобу використати на свою користь. Зібравшись у будинок, де лежав хворий юнак, вони розголосили неправду про те, що під час хворобливих нападів він зрікся Христа і дав їм слово стати мусульманином, коли одужає. Внаслідок цього, коли він почав одужувати від хвороби, його насильно одягли в турецький одяг, втім, не здійснивши, обряду обрізання. Як не відмовлявся, як не заперечувався і як не проклинав Магомета і його вчення Прокопій, турки чути не хотіли, твердячи одне, що він уже одного разу назавжди зрікся своєї віри і належить їхньому пророку.

На Святому Афоні

Прокопій з обуренням пішов звідти до Смирни під виглядом купця, і звідти, скинувши з себе турецький одяг, втік на святу Афонську Гору, де оселився біля обителі святого Павла, в одного благочестивого старця Йосифа, який мав особливий дар міркування, і провів дванадцять років у послуху, прийнявши від нього чернечий постриг з ім'ям Пахомій і висповідавши все, що з ним відбувалося і що сталося в минулі роки.

В той час у Кавсокалівському скиті славився дивним житієм преподобний старець Акакій. Пахомій неодноразово чув про велике його подвижництво і, бажаючи наскільки можливо наслідувати його і навчитися на досвіді істинного чернечого житія, переселився туди. Шість років він провів під керівництвом преподобного Акакія, харчуючись трудами рук своїх, так що нарешті і сам став зразком подвижництва і окрасою посників. Наслідком цього було те, що всі його любили і користувалися повчальним прикладом його життя.

Тим часом, коли таким чином Пахомій сходив від сили в силу духовного життя, серце його тремтіло, коли розмірковував, чи не зрікся він справді Христа у хворобливому нападі чи безпам'ятстві.

Довго не міг він подолати душевного свого хвилювання і нарешті відкрився у цьому своєму духовному старцю, просячи у нього благословення на мученицький подвиг. Старець, вважаючи, що це наслідок гордості, а не благодатних дій Духа, докорив йому, приборкав і вигнав від себе. Незважаючи, однак, на те, Пахомій протягом цілого року докучав своєму старцю бажанням мучеництва, і цілий рік старець бив його, принижував і мучив канонами, думаючи, що Пахомій страждає від духу гордості. Нарешті, бачачи, що ця думка не залишає Пахомія, разом з ним звернувся з молитвою до Бога, просячи відкрити святу Його волю, а потім обидва вони звернулися до порад відомих тоді старців, особливо дивного старця Акакія, які й благословили юнака на бажаний подвиг.

Мученицький подвиг святого Пахомія

Тож, Пахомій, у супроводі свого старця Йосифа, вирушив зі Святої Гори до колишнього свого господаря, до містечка Усаки. Там турки відразу впізнали Пахомія, і тільки-но з'явився він, схопили його і привели до свого ефенді, начальника містечка, оголошуючи, що Пахомій був у рабстві у їхнього сусіда і з власної волі зрікся Христа, внаслідок чого і прийнятий ними в магометанство, і пристойно одягнений, а тепер змінив своє слово і є в чернечому християнському вбранні.

Всі неправдиві свідчення святий Пахомій заперечив і обрав смерть за віру в Христа. Тоді його відвели до в'язниці, де він і пробув дві доби без їжі, без пиття та без християнського слова. Зрештою, на третій день судді вирішили умертвити святого. Цю звістку передав йому тюремний наглядач. З почуттям невимовної радості, прославляючи Бога, вислухав цю звістку святий мученик і всю наступну ніч провів у славослів'ї та молитовному подвигу. Вранці, коли привели його до судді для останнього катування, Пахомій з великою сміливістю сповідав Господа Ісуса, за що й був йому призначений смертний вирок. Коли його зв'язаного повели на місце страти, безліч турків і християн прямували за ним: мусульмани знущалися над страстотерпцем, обпльовуючи і зневажаючи його, а християни, молилися за нього, а святий Пахомій у таємній молитві молився за всіх. Коли святого було приведено до місця страти і він схилив коліна, кат не хотів обезголовити його і шепотів йому напівголосно, щоб не губив даремно свого життя, а краще зрікся б свого Христа і насолоджувався земним блаженством, яке дарує йому Магомет вірним рабам його.

Але Пахомій відкинув лестощі і обрав славетний вінець мучеництва: святі його мощі через три дні були взяті християнами і чесно поховані. А кат, щойно відтяв голову мученика, одразу почав біснуватися, кричав і пускав піну, бігав містом і через декілька днів помер.

Коли таким чином славно страждав за Христа святий Пахомій, старець його Йосиф ховався, побоюючись турків; Потім, довідавшись, що його учень усічений, прославив Господа, прийшов на місце, де лежало страдницьке його тіло, вклонився і, заливаючись сльозами, сказав:

– Отже, мій улюблений Пахомій, ти досяг і отримав бажане; тож молися тепер Господеві за мене і за всіх, хто тебе на поміч закликає.

Коли нарешті поховали святі мощі мученика і старець його Йосиф надзвичайно хвилювався, щоб не довідалися про нього турки, і коли від цієї думки тремтів він і жахався, з’явився  йому в сонному видінні Пахомій, сяючи небесним світлом, і весело говорить йому:

– Не бійся, старцю! Ти будеш захищений!

Преподобний мученик Пахомій тоді ж видимим чином був прославлений Богом чудесами: одна християнка з тих місць, страждаючи від юності хворобою голови, з вірою звернулася в молитві до преподобномученика Пахомія і, помазавши хворобливі частини кров'ю його, зцілилася від довготривалої своєї хвороби. У вдячність за це вона сповістила на святу Афонську Гору про святого мученика і про зцілення своє, просячи там написати святу його ікону і надіслати їй на благословення, що й було виконано, на честь і вшанування святого преподобномученика Пахомія, на славу ж Христа Бога, з Отцем і Духом Святим славленого. Амінь.  

Святий Пахомій постраждав за Христа в 1730 році, 7/20 травня, у день Вознесіння Господнього; проте пам'ять його в грецьких мінеях (виданих у Константинополі в 1842-43 рр.) належить святкувати в 21 день цього місяця (3 червня н. ст.). Християни святі мощі мученика перенесли в обитель святого апостола і євангелиста Іоана Богослова на о. Патмос, що в Егейському морі, де святий апостол Іоанн був колись на засланні і записав тут Одкровення (Апокаліпсис). 

Житіє прпмч. Пахомія Русина було складено преподобним Макарієм (Калогерасом), засновником Патмоської академії.

3 червня за новим стилем на Святій горі Афон та на острові Патмос, де  перебувають його мощі,вшановується день пам'яті святого вихідця з України – мученика Пахомія Патмоського, Русина Афонського, або Руського. Панігіри цього дня відзначають два афонських монастирі – Велика лавра й обитель Святого Павла. Також особливо вшановується святий Пахомій ченцями келії Благовіщення, монастиря Симонопетра, де зберігається частина його цілющих мощей.

Нехай же за його святими молитвами Милосердний Господь збудує в Рівному Божий храм, який стане осередком духовності  та нагадуватиме усім про більше ніж тисячолітній зв’язок України зі Святим Афоном.

Тропар, преподобномученику Пахомію Русину Афонському, глас 4:

    Славний преподобномученику Пахомію,/ благодатний паростку землі Української,/ хоч в юності у полон до магометан був ти забраний,/ та віру Христову непохитно зберіг./ І з Божою поміччю полону уникнувши,/ поспішив ти на гору Афонську,/ де в благочесті, як безплотний поживши,/ став взірцем істинного подвижницького життя/ і від агарян тортури прийнявши,/ відійшов ти до райських осель./ З любов’ю взиваємо до тебе,/ моли Христа Бога,// за спасіння тих, хто вшановує тебе.

Кондак, преподобномученику Пахомію Русину Афонському, глас 7:

    Як ангел пожив ти на Афонській горі,/ агарянського полону уникнувши,/ і безстрашно повернувшись до магометан, силою Божою ведений,/ мужньо проповідував ти віру християнську, віру спасительну,/ преподобномученику Пахомію,/ і мученицькою кров’ю ризи свої обагривши, зійшов ти до райських осель,/ і нині на Небесах перебуваючи// молися за спасіння душ наших.

Протоієрей Миколай Капітула