Деталі

Опубліковано: Неділя, 16 червня 2024, 10:17

Перегляди: 445

Вселенський собор називався так тому, що у ті часи кордони імперії вважалися єдиною живою землею у дикому світі варварів - "ейкуменою" або вселенною. Слова "імперський" та "вселенський" були синонімами

Вселенський собор 325 року ознаменував собою появу нової Римської імперії Костянтина Великого (Візантії), яка вперше в історії світу прийняла християнство офіційною релігією держави. На цьому соборі зіштовхнулися між собою різні соціально-політичні рухи, які претендували на вирішальний вплив у імперії. Одними з них були аріани.

Аріани запропонували імператору Костянтину свою версію нової релігійної ідеології. Зокрема, вони стверджували, що Ісус - то не Бог, а, радше, краще з творінь Божих - Деміург. Так мислити було зрозуміліше для вихованих у античній культурі жителів великих міст. Аріани знали як догодити різним верствам суспільства.

Своїм відмінним володінням буквою Слова Божого аріани загнали в глухий кут представників традиційної церковної опозиції, яка пізніше почала називатися "православною". Перед побожною, але простакуватою в своєму світогляді християнською паствою вони виставили безперечний авторитет Священного Писання, на який спиралися в своїх судженнях.

Наприклад, коли православні для того, щоб підкреслити божественну природу Ісуса як Бога-Сина, говорили що Син - це сила Отця, то аріани відповідали, що в Біблії “силою Божою” також називається саранча.... А коли православні наголошували, що Син є "світлом від світла", то аріани відповідали, що так само Ісус називав апостолів: "Ви є світло для світу...".

Напевно, це тяжко собі уявити нинішнім затятим ортодоксам. Але тодішніх православних врятувало знання святим Афанасієм “Метафізики” Арістотеля. У своїй філософській системі цей філософ користувався терміном “омоусіос”, що з грецької перекладається як "єдиносущний". Цей термін виражав єдність різних предметів у одній природі. Наприклад, річка "єдиносущна" озеру бо обоє - та сама речовина - вода.

Цим небіблейним терміном - єдиносущний - Афанасій довів євангельську істину, що Син є рівним за сутністю Отцю - Богом-Творцем!

У відповідь побожним аріанам, які стверджували, що це не може бути істиною, бо слова "єдиносущний" в Священному Писанні немає, собор відповів: “Ми віримо так, як вірить Афанасій”.

Це при тому що св. Афанасію на той час було лише 30 років, а пресвітеру Арію - 70. А авторитет аскета і вченого Арія був значно вищим на той час ніж молодого і зеленого філософа й диякона Афанасія.

Крім того, православній партії тоді неабияк поталанило. Адже прихильник Афанасія єпископ-мученик з Іспанії Осія Кордубський був великим авторитетом для імператора Костянтина. Під його впливом імператор державним актом навіки затвердив "модерне" формулювання св. Афанасія "єдиносущний" у християнському Символі Віри. Таке співпадання різних обставин у одній події ще називають незбагненною дією Провидіння.

Для імператора Символ Віри - то була теологічна формула політичної єдності новопосталої візантійської імперії. Для Церкви - вічна євангельська істина зафіксована на мові культури тогочасного суспільства.

З часом Костянтин під впливом різних політичних сил змінив свою думку і ініціював створення інших, більш зручніших для єдності імперії "символів віри" у яких змінював слово "єдиносущний", наприклад, на "подобосущний". Адже йому важливіше було догодити всім партіям різноликої імперії, ніж виразити єдину істину Церкви Христової.

Попри різні політичні обставини, Церква навіки зберегла в Символі Віри вставку Афанасія "єдиносущний". Тому що саме це слово від того часу й до нині найточніше виражає просту євангельську істину: "Я і Отець - ми одне".

Завдяки св. Афанасію термін "єдиносущний" увійшов у Символ Віри. Він не дав сприймати традиційну апостольську Церкву як якесь маргінальне явище у освіченому античному суспільстві. З тої пори і до нині кожна сільська бабця, яка ходить у православний храм і співає напам'ять Символ Віри, виявляє тим самим знайомство з високою античною філософією.

Освіченість, наполегливість та моральний авторитет Афанасія не тільки подарували для християн найповніше сповідання віри. Він також осучаснив ідеї великого древнього філософа Арістотеля.

У сучасному світі православна духовна традиція сприймається як застаріла і маргінальна течія християнства. Завдяки політичному союзу з путінським режимом найбільшої православної церкви в світі - РПЦ, православ'я сприймається вороже. Православна церква нині нагально потребує свого оновлення та культурного перезавантаження в дусі Афанасія Олександрійського. Адже Творець і ті, кому Він довіряє Своє Євангеліє, пристосовується до того, що люблять люди, для того, щоб бути для них зрозумілішими і жити в їхніх серцях.

Денис Таргонський