Возлюблені у Христі брати і сестри!
Сьогодні, в неділю перед Різдвом Христовим, Свята Церква звертає нашу увагу на родовід Господа нашого Ісуса Христа. У читанні з Євангелія ми чуємо імена святих отців, які готували людство до приходу Спасителя. Це нагадування про те, що Бог діє у світі через історію, через людей, через покоління. І навіть у найтемніші часи, коли здавалося, що зло бере верх, Господь провадив Свій народ, аби привести його до світла.
Сьогодні ми, як і святі отці, стоїмо на межі темряви та світла. Україна знову переживає час випробувань, коли війна намагається зруйнувати наші домівки, наш мир, нашу віру. Але ми пам’ятаємо, що родовід Христа – це не лише історія кровного зв’язку, але історія віри. Це історія людей, які довіряли Богові, незважаючи на випробування.
Авраам залишив свою землю, довірившись Божому покликанню. Мойсей вивів народ з рабства, хоча перед ним стояло Червоне море. Давид, пастух, переміг Голіафа, бо вірив, що Бог сильніший за будь-якого ворога. Всі вони жили надією, яка збулася у народженні Спасителя – у цьому маленькому Немовляті, який приніс мир і спасіння всьому світові.
Дорогі брати і сестри! Нам важко сьогодні стояти перед обличчям несправедливості, болю і смерті. Ворог хоче нас зламати, засіяти у серцях страх і розпач. Але погляньмо на святих отців – їхній приклад нагадує нам, що Божий задум завжди більший за людське зло. Війна не може знищити те, що дарував нам Бог: нашу віру, нашу любов, нашу правду.
У ці передріздвяні дні запитаймо себе: що означає для нас народження Христа? Чи віримо ми, що Він приходить, аби звільнити нас від рабства гріха і страху? Чи готові ми, як і святі отці, довіритися Його волі навіть у найтяжчі моменти?
Наш народ сьогодні живе в часі подвигу. Ми бачимо, як любов до ближнього проявляється у військових, які захищають нашу землю, у волонтерах, які допомагають нужденним, у молитвах наших бабусь, які, стоячи на колінах, просять Бога про перемогу. Усе це – прояв віри, яка жива, яка дієва, яка непереможна.
Святі отці, яких ми згадуємо сьогодні, є нашим натхненням. Вони є свідками того, що Бог ніколи не залишає Свій народ. Вони вчили нас довіряти, молитися, любити і боротися за правду.
Тож нехай ці дні перед Різдвом стануть для нас часом оновлення нашої віри. Нехай наші серця відкриються для Христа, Який приходить, аби дарувати нам мир – не мир людський, але мир Божий, який перемагає страх і смерть.
Христос народжується – славімо Його! Славімо Господа молитвами та працею заради перемоги, заради справедливості, заради вічного життя.
+ Іларіон
митрополит Рівненський і Острозький