Деталі

Опубліковано: Неділя, 02 березня 2025, 05:47

Перегляди: 559

Возлюлені у Христі брати і сестри!

Сьогодні ми стоїмо на порозі Великого посту — часу, коли кожен із нас покликаний заглянути в свою душу, очистити її від гріха, примиритися з Богом і ближніми. Неділя Сиропусна, яку ми називаємо Неділею прощення, нагадує нам про вигнання Адама з раю, про ту мить, коли через непослух, гордість і брак покаяння людина втратила єдність із Богом. Адам і Єва порушили заповідь Божу, і наслідком цього стало вигнання, розлука з Богом, втрата райського спокою.

Сьогодні ми згадуємо цей момент не просто як подію з минулого, а як нагадування про стан нашої душі. Бо кожен із нас, через гріх і гордість, опиняється за межами духовного раю. Великий піст — це можливість повернення. Це шлях покаяння, шлях прощення і шлях примирення. Цей шлях важкий, але саме він веде до Воскресіння.

Сьогодні ми переживаємо нелегкий час війни. Наша земля стогне від болю і страждань, наші серця наповнені гнівом і обуренням, наші душі шукають справедливості. Як у такому стані знайти сили для прощення? Як пробачити тим, хто приніс стільки горя на нашу землю? Як примиритися з болем втрати?

Проте сьогоднішнє Євангеліє закликає нас: «Якщо ви прощатимете людям їхні провини, то і Отець ваш Небесний простить вам; якщо ж не прощатимете людям, то і Отець ваш не простить вам провин ваших» (Мф. 6:14-15). Ці слова не є легкими для сприйняття. Вони кидають виклик нашій людській природі, яка прагне справедливості, відплати, помсти. Але Христос вказує нам на вищий шлях — шлях прощення.

Прощення не означає забуття чи виправдання зла. Прощення означає звільнення від ненависті. Воно дарує свободу душі, звільняючи її від тягаря помсти і гніву. Прощаючи, ми залишаємо суд Божій справедливості, яка є досконалою і незаперечною. Прощаючи, ми не дозволяємо злу отруїти наші серця. Ми стаємо вищими за тих, хто обирає шлях ненависті.

Але як прощати у часі війни? Як прощати тих, хто руйнує наші міста, забирає життя наших братів і сестер? Тут нам потрібно звернутися до Христа, Який на хресті молився: «Отче, прости їм, бо не знають, що чинять» (Лк. 23:34). Він, будучи безгрішним, взяв на Себе гріхи всього світу і пробачив тим, хто Його розпинав. Він показав нам приклад найвищої любові і прощення.

Прощення не означає, що ми відмовляємося від боротьби за правду і справедливість. Ми покликані захищати свою землю, свій народ, свої сім’ї. Але ми не повинні дозволити, щоб ненависть знищила нас ізсередини. Ми маємо боротися за правду, але не з ненавистю, а з любов’ю до свого народу і вірою у справедливість Божу.

Великий піст — це час, коли ми вчимося прощати. Ми вчимося бачити у кожній людині образ Божий, навіть якщо цей образ спотворений гріхом. Ми вчимося не судити, але молитися. Ми вчимося бути милосердними, як милосердний наш Небесний Отець.

Сьогодні, в Неділю прощення, я закликаю всіх нас: простімо один одному. Простімо образи, непорозуміння, старі рани. Простімо, щоб стати вільними. Простімо, щоб Бог простив і нам. Нехай кожен із нас знайде в собі сили сказати: «Прости мені, брате, сестро, як і я прощаю тобі».

Прощення починається зі смирення. Адам втратив рай через гордість, але ми можемо знайти Царство Небесне через покору і прощення. Великий піст — це час покаяння, час очищення душі, час повернення до Бога. Це час, коли ми, як народ, проходимо свій хресний шлях. Але ми віримо у Воскресіння. Ми віримо, що Господь воскресить нашу землю, принесе мир і справедливість.

Молімося за мир. Молімося за Україну. Молімося за перемогу над злом, яке намагається знищити нашу землю. Але молімося також за перемогу над злом у наших серцях. Нехай Господь дасть нам силу прощати, мужність боротися і віру у Воскресіння.

+ Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький