Деталі

Опубліковано: Неділя, 13 липня 2025, 06:06

Перегляди: 281

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Коли читаємо сьогоднішнє Євангеліє, серце мимоволі здригається. Бо перед нами — картина надзвичайної глибини і тривоги: двоє біснуватих, які жили не серед людей, а серед гробів. Не просто на околиці міста, а в самому серці смерті.

Це — не лише розповідь про двох нещасних. Це — розповідь про стан світу без Бога. Це — образ людини, що втратила напрямок. Образ нації, в якій більше страху, ніж довіри. Образ землі, по якій крокує війна.

Сьогодні ми, українці, живемо серед страхів, болю і втрат. Бачимо руїну, чуємо крик. Але разом із нами — і Той, Хто приходив до ґадаринських околиць. Той, Хто не обминає темряву, а входить у неї з повнотою Світла.

Господь Ісус не боїться смерті. Бо Його любов сильніша за неї. Як і тоді, коли Він звільнив одержимих, Христос приходить і нині — до кожного, хто живе у страху. До матерів, які плачуть за синами. До воїнів, які стоять у холодних окопах. До тих, хто втратив дім, близьких, віру в майбутнє. Він не просто приходить — Він визволяє.

Утім, звернімо увагу на одну деталь: після чуда жителі міста… виганяють Його. Просять піти. Не приймають Того, Хто зцілює. Чому?

Бо Христос порушив їхній комфорт. Бо замість радості від спасіння — вони порахували втрачених свиней. Яка гірка правда: у світі часто дорожчими є речі, а не душі. Свині — дорожчі за людину. Спокій — дорожчий за милосердя. І саме тому люди часто виганяють Бога.

Чи не бачимо ми цього і в нашому часі? Світ готовий заплющити очі на зло, лише б не втратити вигоду. Політики мовчать, щоб не втратити рейтинги. Церкви мовчать, щоб не втратити майно. І тільки Христос — говорить. Навіть тоді, коли Його не слухають.

Україна — це земля, куди сьогодні приходять Господь. І сьогодні — день нашого вибору. Ми можемо або вигнати Христа — бо Він порушує наш зручний порядок речей, або запросити Його — і дозволити Йому звільнити нас.

Христос не нав’язується. Але Він не проходить повз біль. Він готовий вступити в боротьбу за кожну душу. І ця боротьба — вже триває. Не лише на фронтах, а в глибинах наших сердець.

Сьогодні Господь питає кожного з нас: чого ти хочеш — зцілення чи спокою? Правди чи зручної тиші? Життя — чи страху перед життям?

Молімося, щоби ми не стали тими, хто проганяє Спасителя. Молімося, щоби наш народ обрав не короткий спокій, а вічну свободу. Молімося, щоб наше серце стало оселею не для страху, а для віри.

І тоді — навіть з гробів постане життя. Навіть темрява розступиться. Навіть поранена країна — воскресне.

Бо де Христос — там і Світло, і Правда, і Перемога.

+ Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький