Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 15 серпня 2025, 05:16

Перегляди: 409

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні перед нами велика таємниця любові й надії — Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці і Приснодіви Марії. Це не день скорботи, а день тихої радості, бо Ту, що стала Матір’ю Життя, смерть не могла перемогти.

Передання Церкви оповідає, що коли настав Її час перейти у вічність, апостоли, розсіяні по світу, чудесним чином були зібрані в Єрусалим. Вони стояли навколо Її ложа, як діти навколо матері, і бачили, як Її чиста душа, немов голубка, підноситься у руки Сина.

Але це «успіння» не стало віддаленням від нас. Навпаки — Пресвята Діва, вознесена на небо, стала ще ближчою до кожного, бо тепер Вона безперестанку молиться за світ, за Церкву, за нас.

І сьогодні, коли Україна переживає найтемнішу ніч своєї новітньої історії, Вона — як світлий маяк серед мороку. Материнським серцем Вона обіймає воїна в окопі, волонтера в дорозі, пораненого в госпіталі, матір, яка молиться і чекає сина з фронту.

Вона знає біль, бо стояла під хрестом Свого Сина. Знає тривогу, бо бачила, як світ відкидає правду. І тому Її молитва — це не формальні слова, а материнський плач, який пронизує саме небо.

Коли ми сьогодні співаємо: «В успінні світу не залишила Ти, Богородице», ми визнаємо: навіть після переходу до вічності Вона не полишила людей. І не полишить Україну, якщо ми будемо під Її Покровом.

Тож у це свято схилимо серця перед Пресвятою Владичицею і віддамо Їй усі наші страхи, болі й тривоги. Нехай Її омофор стане щитом над нашими містами і селами, над кожним захисником і захисницею, над усіма, хто потребує миру.

І коли настане наша особиста буря чи ніч, пам’ятаймо: там, де Вона — там завжди шлях до Христа. І Її материнська рука приведе нас до тихої пристані Божого Царства, де вже немає війни, смерті й сліз — а лише світло вічної радості.

† Іларіон,
Митрополит Рівненський і Острозький