Деталі

Опубліковано: Неділя, 07 вересня 2025, 05:35

Перегляди: 311

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Євангеліє цієї неділі (Мф. 21:33–42) подає нам притчу Спасителя про виноградник і злих виноградарів. Господар посадив виноградник, обніс його огорожею, викопав  у ньому давильню, збудував башту й віддав виноградарям. Коли достигли плоди, він послав слуг, аби взяти свою частку врожаю. Але робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням. Зрештою господар послав до них свого сина, думаючи: «Посоромляться мого сина». Та виноградарі, побачивши спадкоємця, вирішили: «Це спадкоємець. Ходімо, вб’ємо його, і заволодіємо спадщиною». І, вивівши його з виноградника, убили.

Ця притча є символом історії спасіння. Виноградник — це світ, у якому Бог дав людині місце для життя і плоду. Виноградарі — це ми, люди, яким Господь доручив творіння. Посланці — це пророки, яких народ Божий не раз відкидав. Син Господаря — це Сам Христос, Якого було виведено за місто і розіп’ято.

Але ця притча — не лише про минуле. Вона і про наше сьогодення. Бо Господь і сьогодні очікує плодів від кожного з нас. Він дав нам землю, родину, громаду, народ, свободу — і чекає, чи принесемо ми плоди любові, віри й правди.

На жаль, ми бачимо, як часто люди чинять подібно до тих виноградарів: привласнюють чуже, відкидають Божу волю, думають лише про власну вигоду, навіть ціною чужого життя. І тому Царство Боже віддається «іншому народові, який приноситиме плоди його» (Мф. 21:43).

Возлюблені! Україна сьогодні теж — виноградник Божий. Господь посадив нас на цій землі, дав нам віру, історію, культуру, свободу. І сьогодні ми проходимо через страшне випробування: ворог прийшов відібрати у нас цей виноградник, убити й поневолити. Але ми стоїмо. Наші воїни, наші волонтери, наші лікарі й капелани — це ті, хто боронять виноградник Господній від розбійників.

Але ще важливіше — щоб ми не стали схожими на злих виноградарів. Бо справжня небезпека не лише ззовні, але й усередині нас. Коли людина привласнює собі Божі дари, коли живе тільки для себе, коли відкидає Христа — тоді серце стає порожнім, навіть якщо має все.

Сьогодні Господь питає кожного з нас: які плоди приносиш ти? Чи є в тобі плід молитви? Плід доброти? Плід милосердя? Бо Царство Боже — це не слова, а життя, яке дає плоди.

Дорогі брати і сестри! Притча завершується словами: «Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших» (Мф. 21:42). Христос — Той Камінь, Якого світ відкинув, але Який став основою нашого спасіння. І якщо ми будуємо життя на Ньому — наш виноградник вистоїть, навіть серед бурі.

Тож принесімо Господу гідні плоди — віри, надії й любові. Нехай наша земля буде не лише захищена від ворога, але й наповнена добром і світлом. І тоді виноградник України справді стане виноградником Божим, який дає плід на спасіння світу.

† Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький