Деталі

Опубліковано: Субота, 29 серпня 2026, 05:27

Перегляди: 138

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогоднішній день особливим чином поєднує дві пам’яті. Церква згадує Усікновення голови святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана – праведника, який заплатив власним життям за вірність Божій правді. А Україна схиляє голову перед своїми захисниками і захисницями, які віддали життя за свободу, незалежність і майбутнє нашої держави.

Святий Іоан Предтеча міг промовчати і залишитися живим. Але він не міг зрадити істину. Його слова до Ірода: «Не годиться тобі мати жінку брата твого» (Мк. 6:18) коштували йому свободи, а згодом – земного життя. Здавалося, що голос пророка замовк. Проте минули століття, а Церква продовжує прославляти святого Іоана. Бо правду можна переслідувати, але неможливо зробити неправдою; праведника можна вбити, але неможливо знищити істину, за яку він віддав життя.

Сьогодні Україна згадує тих, хто також зробив вибір, ціною якого стало власне життя. День пам’яті захисників України – це не просто дата календаря. За нею стоять тисячі імен. Чиясь дитина, батько чи мати, чоловік або дружина, брат, сестра, друг. Люди, які мали родини, мрії та плани, але коли настав час захистити свій народ – стали між ворогом і тими, кого любили.

Особливо болісною є дата 29 серпня, пов’язана з трагічними подіями під Іловайськом у 2014 році. Українські воїни виходили так званим «зеленим коридором», але багато з них були підступно вбиті. Символом цього дня став соняшник – квітка українських полів, серед яких пролилася кров наших захисників. Відтоді до полеглих під Іловайськом додалися тисячі тих, хто віддав життя, захищаючи Україну в наступні роки війни.

Але сьогодні ми не повинні говорити про них лише мовою статистики. Для Бога немає безіменних смертей. Є конкретна людина, її ім’я і безсмертна душа. Саме тому Церква поминає спочилих поіменно, бо перед Богом кожен залишається неповторною особистістю, яку Він знає і любить.

Христос говорить: «Немає більшої любові за ту, коли хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Для нас ці слова сьогодні мають особливе значення. Ми знаємо тих, хто загинув, прикриваючи побратимів, рятуючи поранених, тримаючи позиції, захищаючи наші міста і села. Вони віддали найдорожче, щоб інші могли жити.

Тому християнська пам’ять – це більше, ніж спогад. Ми молимося за наших полеглих. Для Церкви могила не є останньою крапкою людського життя, бо Господь сказав: «Бог же не є Бог мертвих, а живих, бо в Нього всі живі» (Лк. 20:38). Називаючи імена загиблих перед Престолом Божим, ми віддаємо їх безмежному Божому милосердю.

Сьогодні наша молитва також про матерів і батьків, які втратили дітей; про дітей, які зростатимуть із фотографією батька чи матері; про дружин і чоловіків, у чиєму домі залишилося порожнє місце. Ми молимося за полонених і зниклих безвісти, за тих, кого продовжують чекати. Нехай Господь укріпить їх, збереже життя полонених і поверне їх до рідних, а тим, хто чекає, дасть сили вистояти.

Пам’ять про полеглих накладає відповідальність і на нас. Якщо люди віддали життя за Україну, ми повинні будувати державу, гідну їхньої жертви. Найкращою памʼяттю нашим Героям буде країна правди, справедливості, гідності та любові до ближнього.

І саме тут пам’ять святого Іоана Предтечі особливо промовляє до нас. Він нагадує, що свобода нерозривна з правдою. Неможливо захищати країну від зовнішнього ворога і водночас миритися з неправдою, несправедливістю та байдужістю у власному житті. Святий Іоан не проміняв правду на власну безпеку. Наші воїни не проміняли свободу України на власний спокій. Тому й кожен із нас повинен запитати себе: що я роблю з тією свободою, за яку інші заплатили життям?

Водночас ми маємо берегти свої серця від ненависті. Ми маємо право і святий обов’язок захищати Батьківщину, називати зло злом, вимагати справедливості й відповідальності за злочини. Але не повинні дозволити злу, проти якого боремося, оселитися всередині нас. Бо наші захисники борються не лише за землю – вони захищають життя, свободу і людську гідність.

Святий Іоан Предтеча загинув, але не був переможений. Так само смерть не робить марною жертву тих, хто віддав себе заради ближніх. Ми плачемо за нашими полеглими, але, за словом апостола, не сумуємо «як інші, що не мають надії» (1 Сол. 4:13). Бо останнє слово про людину належить не смерті, а воскреслому Христові.

Тому сьогодні схилімо голови перед пам’яттю всіх захисників і захисниць України. Збережімо їх не лише у хвилині мовчання, але у молитві, вдячності та власній відповідальності за країну, яку вони захищали.

Нехай Господь упокоїть душі всіх полеглих оборонців України в місці світлому, в місці квітучому, в місці спокою. Нехай укріпить тих, хто сьогодні продовжує боротьбу, збереже наших воїнів, поверне полонених, допоможе знайти зниклих безвісти, зцілить поранених і втішить кожну родину, яка переживає біль втрати.

А молитвами святого пророка, Предтечі і Хрестителя Господнього Іоана нехай Господь дасть і нам мужність стояти за правду, не торгувати совістю, не мовчати перед злом і залишатися вірними Богові та своєму покликанню навіть тоді, коли ця вірність має високу ціну.

Вічна пам’ять усім захисникам і захисницям України, які віддали своє життя за наш народ і нашу державу. Нехай Господь прийме їх у Свої небесні оселі, а нам дасть сили бути гідними їхньої жертви.

+Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький