Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

Сьогодні спасіння нашого початок

і відвічного таїнства явління:

Син Божий стає сином Діви,

і Гавриїл благодать благовіствує.

Тому й ми з ним до Богородиці взиваємо:

“Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою”.

Такими словами Тропаря Церква Христова оспівує подію принесення Архангелом Гавриїлом благої звістки Діві Марії про народження від Неї Спасителя світу. Ця подія Благовіщення є початком спасіння людства, яке після гріхопадіння прародичів – Адама і Єви жило в тіні гріха і смерті. Таке спасіння людства мало настати з приходом у світ Месії, Якого Бог пообіцяв першим людям ще підчас їхнього вигнання з Раю (Бут. 3. 15).

Перед пришестям Ісуса Христа людство довго згадувало старовинне передання про “золотий вік”, який воно пережило на початку історії свого існування. Наслідки гріхопадіння серйозно почали відбиватися на людях. Духовний занепад породжував після себе занепад фізичний: суспільство замінило істине Богошанування на багатобожжя та ідолопоклонство, Боговибраний народ тільки зовнішньо дотримувався даного Богом Закону, фізичні хвороби та смерть стали частішим явищем у світі; сильніші держави захоплювали слабших, підкорювали їх собі, знущалися над простим народом, обкладали його величезними податками.

Таким чином, перше століття до нашої ери відоме різноманітними народними заворушеннями, революціями та війнами. Єврейський народ став залежним від римлян, які встановили своє володарювання по всій римській імперії, до якої належали й ізраїльтяни. Імператорський престол посідав на той час Ірод Великий, який наводив великий жах на всіх та сприяв розвитку язичницької культури.

Саме в ці часи люди все частіше і частіше згадували обітницю Божу про майбутнього Месію, Який мав визволити весь світ від неволі ворожої, і покладали всі надії на швидкий Його прихід. Древньогрецькі філософи Сократ і Платон прямо вказували, що повинен прийти Божественний Посланець. На їх думку, Він повинен був вивести людей з тієї страшної кризи, в якій опинилось людство за декілька століть до Різдва Христового. Розселення євреїв по території Римської імперії підсилило надію людей на Божественного Посланця, адже вони принесли з собою Месіанські пророцтва, в яких старозавітні пророки багаторазово вказували на пришестя Месії.

Так пророк Ісайя ще за 700 років до народження Хрис

Такими словами Тропаря Церква Христова оспівує подію принесення Архангелом Гавриїлом благої звістки Діві Марії про народження від Неї Спасителя світу. Ця подія Благовіщення є початком спасіння людства, яке після гріхопадіння прародичів – Адама і Єви жило в тіні гріха і смерті. Таке спасіння людства мало настати з приходом у світ Месії, Якого Бог пообіцяв першим людям ще підчас їхнього вигнання з Раю (Бут. 3. 15).

Во ім’я Отця і Сина, і Святого Духа!

“Напочатку Бог сотворив

Небо і землю...” (Бут. 1. 1)

Такими словами пророк Мойсей описує початок творіння Богом світу. Під словом “Небо”, Святі отці Церкви розуміють невидимий світ, а під словом “земля” – видимий. Невидимий світ, підчас творіння Всесвіту, складали Ангели – безплотні істоти, наділені від Бога розумом і свобідною волею. Слово “ангел” означає провісник, посланець і це вказує нам на службову діяльність цих безплотних духів у відношенні до Бога та людей.

Маючи різні ступені наближення до свого Творця, Ангели поділяються на ієрархічні чини. Вищу ієрархію складають Серафими, Херувими, та Престоли; середню – Господства, Сили, Власті; а нищу – Начала, Архангели та Ангели. Над усіма ангельськими чинами Господь поставив Архистратига Михаїла, ім’я якого з єврейської мови означає “Хто, як Бог?”.

З усієї історії існування світу видно, що доля людства, взагалі, та українського народу, зокрема, тісно пов’язана із Воєводою Сил Небесних – Архистратигом Божим Михаїлом, який завжди допомагав тим, хто шанує і любить Істинного Бога.

Священне Передання вказує

Такими словами пророк Мойсей описує початок творіння Богом світу. Під словом “Небо”, Святі отці Церкви розуміють невидимий світ, а під словом “земля” – видимий. Невидимий світ, підчас творіння Всесвіту, складали Ангели – безплотні істоти, наділені від Бога розумом і свобідною волею. Слово “ангел” означає провісник, посланець і це вказує нам на службову діяльність цих безплотних духів у відношенні до Бога та людей.

Будучи вчителями віри у юдейського народу, фарисеї хвалилися знанням закону, і між тим, більше всіх безчестили Бога порушенням закону і своїм крайнім лицемірством. Спаситель прекрасно оцінив їх, сказавши, що вони люблять перші місця в синагогах і цілування на торжищах.

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

Дорогі браття і сестри!

Сьогодні свята Церква нагадує нам про подію, пов’язану з переродженням Закхея. Закхей був начальник над митарями, що збирали податки для Римської імперії. Скупість, жорстокість, схильність до утисків людей були загальними рисами митарів. В народі поняття “митник” і “язичник” були різнозначними, для обох була одна загальна назва – “грішник”. Закхей був начальником митарів, і тому в народі вважався одним із перших грішників.

В той час, коли Ісус Христос завітав до Єрихона, в душі Закхея сталися суттєві зміни. В ньому прокинулась огида до наживи, золото перестало його приваблювати. Він почав шукати інших цінностей, які б задовольняли його душу. В такому стані людина намагається поспілкуватися з праведником, хоче розкрити перед ним свою душу. Закхей чув про Ісуса Христа, знав, що Він не цурається грішників, і тому його серце потяглося до Спасителя. Закхей мав одне бажання – лише побачити Великого Пророка. Митар не сподівався ні на що інше. Але і таке скромне бажання виявилося для Закхея не простим. Він був малим на зріст і через великий натовп народу не міг побачити Ісуса Христа. Тоді він вирішив вилізти на смоковницю, що росла поруч з тим місцем, де повинен був проходити Господь. Яке треба мати сильне бажання, щоб, будучи солідною людиною, наче якомусь хлопчаку залізти на дерево, аби лише побачити Ісуса Христа.

Чи міг не взяти на свої плечі добрий пастир за­блудлу вівцю, яка сама прийшла до нього? Порівнявшись з деревом, на якому сидів Закхей, Ісус Христос зупинився, підняв на нього очі і сказав йому: “Закхею, злізь скоріше, бо сьогодні Мені належить бути в тебе в домі” (Лк. 19, 5).

Схвильований такою мил

Сьогодні свята Церква нагадує нам про подію, пов’язану з переродженням Закхея. Закхей був начальник над митарями, що збирали податки для Римської імперії. Скупість, жорстокість, схильність до утисків людей були загальними рисами митарів. В народі поняття “митник” і “язичник” були різнозначними, для обох була одна загальна назва – “грішник”.

Ми святкуємо Хрещення Господа нашого Ісуса Христа. А це нагадує нам і про наше власне хрещення та змушує замислитися про ті обітниці, які ми наклали тоді на себе на все життя привселюдно перед лицем Церкви. Ці обітниці говорять дуже визначено: “зрікаюся сатани і всіх діл його” і одночасно з’єднуюся з Христом.