Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Після смерті першого християнського благовірного імператора Костянтина Великого імператорський престол посів його син Констанцій, який ухилився в єресь Арія, що заперечував єдиносушність Сина Божого з Отцем. Для утвердження святого Православ'я Господь явив у Єрусалимі дивне знамення.

Ікона Пресвятої Богородиці « Невипивана Чаша»
Ікона Божої Матері "Невипивана Чаша" по іконографії відноситься до типу "Оранта" - Богоматір зображена з піднятими вгору руками, перед Нею - Богомладенець, що стоїть в чаші. Це Чаша Причастя - невичерпне джерело духовної радості і втіхи. Пресвята Богородиця молиться за всіх грішних і сповіщає, що кожному стражденному уготована Невипивана Чаша небесної допомоги і милосердя.

В Радянські часи на замовлення комуністичної партії великими тиражами виходили книги та статті по антирелігійній пропаганді. Така література вражала перш за все своєю нечуваною відсталістю. В ній можна було знайти багато положень, висловлених в науці століття-півтора назад і потім рішуче відкинутих.

Преподобний Феодосій Печерський є одним із найбільш шанованих святих Української Православної Церкви. Народився преподобний у місті Василькові під Києвом близько 1036 року, але згодом його батьки переїжджають до Курська, де й пройшло дитинство майбутнього преподобного. Коли йому було тринадцять років, помер батько.

Святі князі страстотерпці Борис і Гліб

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні - Роман і Давид) - перші руські святі, канонізовані як Руською( Українською), так і Константинопольською Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира (+ 28 липня 1015). Народившись незадовго до Хрещення Русі святі брати були виховані в християнському благочесті. Старший з братів - Борис здобув гарну освіту. Він любив читати Святе Письмо, твори святих отців і особливо житія святих. Під їх впливом святий Борис запалав гарячим бажанням наслідувати подвиги угодників Божих і часто молився, щоб Господь удостоїв його такої честі.

Святий Гліб з раннього дитинства виховувався разом з братом і поділяв його прагнення присвятити життя виключно служінню Богові. Обидва брати відрізнялися милосердям і сердечною добротою, наслідуючи приклад святого рівноапостольного великого князя Володимира, милостивого і чуйного до бідних, хворих, знедолених.

Ще за життя батька святий Борис отримав у спадок Ростов. Керуючи своїм князівством, він проявив мудрість і лагідність, піклуючись перш за все про насадження Православної віри і затвердження благочестивого способу життя серед підданих. Молодий князь прославився також як хоробрий і вправний воїн. Незадовго до своєї смерті великий князь Володимир закликав Бориса до Києва і направив його з військом проти печенігів. Після смерті рівноапостольного князя Володимира, старший син його Святополк, що був у той час у Києві, оголосив себе великим князем Київським. Святий Борис в цей час повертався з походу, так і не зустрівши печенігів, ймовірно, злякалися його і втекли  у степи. Дізнавшись про смерть батька, він сильно засмутився. Дружина умовляла його піти до Києва і зайняти великокняжий престол, але святий князь Борис, не бажаючи міжусобних чвар, розпустив своє військо: «Не підніму руки на брата свого, та ще й на старшого від мене, якого мені слід вважати за батька!»

Проте підступний і владолюбний Святополк не повірив щирості Бориса; прагнучи захистити себе від можливого суперництва брата, на боці якого були симпатії народу і війська, він підіслав до нього вбивць. Святий Борис був сповіщений про таке віроломство Святополка, але не став ховатися і, подібно мученикам перших століть християнства, з готовністю зустрів смерть. Вбивці наздогнали його, коли він молився на утрені в недільний день 05 серпня 1015 року в своєму наметі на березі річки Альти. Після служби вони увірвалися до намету до князя і пронизали його списами. Улюблений слуга святого князя Бориса - Георгій Угрин (родом угорець), що кинувся на захист володаряі негайно був убитий. Але святий Борис був ще живий. Вийшовши з намету, він почав гаряче молитися, а потім звернувся до вбивць: «Підходьте, браття, закінчіть свою службу, і хай буде мир братові Святополку й вам». Тоді один з них підійшов та й пробив його списом. Слуги Святополка повезли тіло Бориса в Київ, по дорозі їм попалися назустріч два варяги, послані Святополком, щоб прискорити справу. Варяги помітили, що князь ще живий, хоча й ледве дихав. Тоді один з них мечем пронизав його серце. Тіло святого страстотерпця князя Бориса таємно привезли до Вишгороду і поклали в храмі в ім'я святого Василія Великого.

Після цього Святополк настільки ж віроломно вбив святого князя Гліба. Підступно викликавши брата з його спадку - Мурома, Святополк послав йому назустріч дружинників, щоб убити святого Гліба по дорозі. Князь Гліб уже знав про спочинок батька і лиходійське вбивство князя Бориса. Глибоко засмучений, він віддав перевагу смерті, ніж війну з братом. Зустріч святого Гліба з вбивцями сталася в гирлі річки Смядини, неподалік від Смоленська.

У чому ж полягав подвиг святих благовірних князів Бориса і Гліба? Який сенс у тому, щоб ось так - без опору загинути від рук убивць?

Життя свят

Святі благовірні князі-страстотерпці Борис і Гліб (у святому Хрещенні - Роман і Давид) - перші руські святі, канонізовані як Руською( Українською), так і Константинопольською Церквою. Вони були молодшими синами святого рівноапостольного князя Володимира 

З перших століть християни здійснювали паломництво – похід віруючих до святих місць на поклоніння.
Паломництво - це духовна праця, спрямована на очищення душі.