Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 22 березня 2013, 00:00

Перегляди: 2094

 Ось минув перший тиждень Великого посту. Яким він був? Чи провели ми його з користю для своєї душі та тіла? 

На протязі цього тижня в храмах було людно, адже, читався канон преподобного Андрія Критського. В ньому звучали покаянні слова, які були адресовані кожній людині.

Ці слова заставляли задуматись над нашим повсякденним життям: «Прийди, окаянна душе, прийди разом із плоттю твоєю, Творцеві всіх сповідайся,покинь, нарешті, колишню нерозсудливість і Богові принеси сльози свої у покаянні». Зворушливими також є слова кондака, – «Душе моя, душе моя вставай! Чого спиш? Кінець наближається… ».

Було видно, як народ стоячи на колінах, похиливши голови реагував на ці слова. В більшої частини людей наверталися щирі сльози покаяння. Справді, є над чим задуматись. Інколи справді здається, що наші душі позасинали. Сплять… і байдужість їх колише, як матір безталанна. Тож пора нам люди вже просинатись, поки не пізно! Пора! …щоб потім не було соромно дивитись один одному в очі, а тим паче Тому, хто прийде судити живих і мертвих.

Кожен по своєму розуміє значення посту. Для одних цей відрізок часу немає ніякого значення, інші взагалі не розуміють або не хочуть розуміти його важливості. Та є такі люди, для яких піст – це час примирення з Богом. В такі дні хочеться відмовитись від всього земного і залишитись на одинці зі своєю совістю. Подумати над сенсом життя і можливо внести корективи в його існування.

Ксенія Гордійчук