Деталі

Опубліковано: Середа, 13 січня 2016, 18:59

Перегляди: 2881

Господь наш Ісус Христос, коли сповнилося вісім днів від Різдва Його, захотів перетерпіти обрізання: і щоб виконати закон — "не прийшов, каже, зруйнувати Закон, але виконати", — підкорявся-бо Закону, щоб йому належне й підвладне вільно вчинити, як же говорить Ангел: "Послав Бог Сина Свого, що був під Законом, щоб тих, хто під законом, викупити", і щоб показати Себе, що прийняв плоть справжню, і щоб загородилися уста єретиків, які говорили, нібито Христос не прийняв на Себе справжньої плоті людської, але примарно народився. Обрізався, щоб очевидною була Його людськість, бо якщо не вбрався б у нашу плоть, то як можна було обрізаному бути примарі, а не плоті? Говорить святий Єфрем Сирин: "Якщо б не був плоттю, то кого б Йосип обрізав. Але тому що плоть була справжня, то й обрізався як чоловік, і кров'ю справжньою обагрилося немовля, як син чоловічий, і боліло, і плакав від болю, як же властиво природі людській. Ще ж і для того плоттю обрізався, щоб духовне ввести нам обрізання: закінчив-бо старий, той, що по плоті, закон, почав новий — духовний. А так, як же старий плотський чоловік обрізав чуттєву плоть, так духовний новий обрізати мусить помислові пристрасті: лють, гнів, заздрість, гординю, нечистоту й інші гріхи та гріховні бажання. У восьмий же день обрізався, кров'ю Своєю пишучи нам життя майбутнє, яке учителі звичайно восьмим днем або віком називають, — так нинішнього канону творець Стефан у четвертій пісні говорить: "Майбутнього безперервне восьмого віку життя зображає, у нього ж Владика обрізався [плоттю]". Але і святий Григорій Ниський говорить таке: "Восьмиденне [обрізання] законоположилося, восьмим днем майбутній восьмий вік назнаменовуючи".

Знати й те належить, що обрізання у Старому Завіті встановлено було як образ хрещення й очищення гріха прабатьківського, хоч і не очищається він зовсім обрізанням аж довільного пролиття Христової крови за нас і страстей, бо лише прообразом очищення справжнього було обрізання, а не самим справжнім очищенням, що його здійснив Господь наш, взявши гріх зсередини і прибивши його на хресті, а замість старозавітного обрізання нове благодатне узаконив з води і Духа хрещення. І було тоді обрізання наче карою за первородний гріх і знаменням того, що немовля, яке обрізується, в беззаконнях зачате, за словом Давида: "І в гріхах породила його мати його, через що рана залишається на тілі дитини". Господь же наш безгрішний був, бо уподібнився нам у всьому, окрім гріха, як же змій той мідний, що в пустелі Мойсеєм зроблений: змій був подобою, але без отрути зміїної. Так і Христос людиною був справжньою, але гріха людського не знав і від безгрішної і безмужньої матері понад природу народився. І не треба було Йому терпіти гріховних тих ран обрізання законного як безгрішному і тому, що Сам законодавцем є, але тому, що прийшов взяти на Себе гріхи всього світу, і як же говорить апостол: ",Того Хто не не знав гріха, Він зробив жертвою за гріх», — бо так, як грішник, хоч і безгрішний, терпить обрізання. І більше виявив Владика наш смирення в обрізанні, ніж у Різдві Своєму. У Різдві-бо прийняв на Себе образ людини лише, говорить апостол: "У подобі людській бувши, і образом виявився як людина". В обрізанні ж прийняв на Себе образ грішника, як грішник терпить рану, за гріхи встановлену. І в чому не був винен, за те, як винний, постраждав, ніби з Давидом говорячи: "Що не брав, те віддав" — до якого гріха не є причетний, за той візьму біль обрізання. Захотів же прийняти обрізання, починаючи страждати за нас і куштуючи тої чаші, яку мав до кінця випити, сказавши на хресті: "Здійснилося". Проливає краплі крови з крайньої плоті, поки з усього тіла вона потоками точитися буде. Немовлям терпіти починає і страждань навчається, щоб, коли буде дорослим мужем, легше перетерпіти найлютіші страсті, — з юности-бо до мужніх подвигів звикати треба. Життя людське, трудів сповнене, є наче день, маючи свій ранок — народження і смерть — вечір. Зранку-бо, з пелюшок, чоловік обожнений — Христос — виходить на працю Свою, на труди, в трудах з юності. І на працю Свою до вечора того, коли сонце змеркне і пітьма буде по всій землі до години дев'ятої. Промовляє до юдеїв: "Отець мій дотепер працює, і Я працюю". Що ж Господь наш робить? — Спасіння наше. Спасіння вчинив посеред землі. Щоб досконало ж те зробити, зранку, з юності взявся за діла, починаючи терпіти біль тілесний, разом і серцем уболіває за нас, як за Своїх дітей, доки не відобразиться у нас сам Він, Христос. Зранку кров'ю починає сіяти, щоб до вечора зібрати спасіння нашого плід прекрасний.

Наречено було в обрізанні божественному немовляті ім'я Ісус, яке приніс із Небес Архангел Гавриїл у той час, коли благовістив про зачаття Його Пречистій Діві Марії, перш ніж зачався в лоні, тобто навіть перед тим, як прийняла Пресвята Діва слова Благовісника, перед тим, як сказала: "Я Раба Господня, хай буде мені за словом Твоїм". У тих-бо її словах зразу слово Боже плоттю стало, вселившись у Пречисту і Пресвяту її утробу. Отже, пресвяте Ім'я Ісус, що його Ангел перед зачаттям прорік, на обрізанні далося Христу Господові, що було вісткою спасіння нашого. "Ісус"-бо спасіння означає, як же пояснив той же Ангел Йосифові, у сні явившись і кажучи: "Наречеш ім'я Йому Ісус, Він-бо спасе людей Своїх від гріхів їхніх". Але й апостол святий Петро про ім'я Ісусове свідчить, кажучи: "…і нема ні в кому іншому спасіння , бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б спастися нам". Це ім'я спасенне Ісус перед усіма віками у Раді Пресвятої Тройці було наперед приготоване, написане й аж дотепер зберігалося для нашого відкуплення, нині ж, як безцінний бісер, на викуплення роду людського зі скарбниці небесної принесене і Йосифом в одкровення всім подане, безвісне ж і тайне Премудрості Божої в імені тому явлене. Це ім'я, ніби сонце, світ осіяло, каже пророк: "А для вас, що благоговієте перед ім’ям Моїм, зійде Сонце правди і зцілення у променях Його", ніби миро запашне вселенну овіяло. "Миро, — сказано в Писанні, — пролите — ім'я Твоє". Не в посудині зібране миро — ім'я Його, але пролите. Поки-бо миро в посудині зберігається, доти і пахощі його всередині її затримуються. Коли ж проллється, зразу пахощами сповнюється повітря. Невідомою була сила імені Ісусового, у Раді передвічній, ніби в посудині, схована, а тому що з Небес на землю те Ім'я пролилося, зразу, ніби миро запашне, пахощами при пролитті в обрізанні крові Немовляти сповнило все-ленну. І кожен язик нині сповідує, що Господь Ісус Христос на славу Бога Отця. Явлена стала Ісусового імені сила, бо дивне те імення Ісус здивувало ангелів, утішило людей, настрашило бісів, і біси-бо вірують і тремтять. І від самого того імені трясеться ад, хитається підземелля, пітьми князь зникає, падають ідоли, проганяється морок ідолобісся, благочестя ж розсіває світло і просвічує кожну людину, що у світ приходить. У цьому імені превеликому Ісусовому кланяється усяяке коліно небесних, і земних, і підземних. Це Ісусове ім'я є зброєю сильною на супостатів. Як же говорить святий Іоанн Ліствичник: "Завжди Ісусовим іменем бий ратників, бо міцнішої від цієї зброї не знайдеш ні на Небесах, ні на землі". Це найдорожче ім'я Ісус — яке солодке серцю, що любить Христа Ісуса, яке жадане для того, хто шукає Його! Бо Ісус є весь бажанням, весь насолодою. Це пресвяте Ім'я Ісус — яке любе рабові і в'язневі Ісусовому, що в любові Його полонений! У помислах Ісус, на язиці Ісус, в Ісуса вірує серце у правді, Ісуса сповідують уста на спасіння. Чи ходить, чи сидить, чи щось робить, — Ісус перед очима. "Не судив я, — сказав апостол, — бачите, що у вас нічого крім Ісуса". Тому що Ісус для того, хто приєднується до Нього, є просвітленням розуму, красою душі, здоров'ям тіла, веселістю серця, помічником у скорботах, радістю в печалях, зціленням у хворобі, у всіх бідах розрадою, і на спасіння надією, і сам Він для того, хто любить Його, віддача і винагорода.

Було написане колись невимовне Ім'я Боже,за словами Єроніма на дощечці золотій, що її носив на голові верховний архієрей[. Пишеться нині божественне Ім'я Ісусове власною Його кров'ю, при обрізанні Його пролитою, пишеться ж не на золоті вже матеріальному, але на духовному, у серці, кажу, і в устах рабів Ісусових, в тому ж, що про нього кажеться: "Посудина вибрана ця пронести Ім'я Моє". Найсолодший Ісус хоче, щоб Ім'я Його носилося в посудині, як найсолодше пиття. Справді-бо солодкий є для тих, хто куштує Його любов'ю, до них же говориться у Псалмах: "Споживайте і побачите, який добрий Господь". Того спробувавши, пророк вигукує: "Возюблю Тебе, Господи, кріпостесте моя". Його спробувавши, святий апостол Петро говорить: "Ось ми залишили все й пішли вслід за Тобою, Господи! До кого нам іти? Ти маєш слова життя вічного". Цією насолодою настільки усолоджені були страстотерпці під час їхніх страждань, що вони не боялися навіть найжахливішої смерті: "Хто нас [кричали] розлучить від любові Божої? Скорбота, чи біда, чи меч?" Ні смерть, ні життя. Така сильна, як смерть, любов. У якій же посудині та невимовна насолода імені Ісусового носитися любить? Справді в золотому, як золото, горнилі бід і скорбот випробуване, наче камінням чесним прикрашається, ранами за Ісуса понесеними, голосячи: "Я рани Господа свого на тілі своєму ношу". Такої посудини та насолода потребує, у такій Ім'я Ісусове хоче, щоб Його носили. Не марно Ісус, коли взяв Ім'я Своє на обрізанні, проливає кров, хоче того, щоб посуд, який має носити Ім'я Його, обагрився кров'ю. Потім, коли-бо Господь знайшов посудину вибрану для імені Свого — Павла, апостола, зразу додав, кажучи: "Я скажу йому, скільки належить йому в Ім'я Моє постраждати". Дивись мені за посудом закривавленим, зраненим, — так пишеться Ім'я Ісусове, багряністю крови, болем, стражданнями тих, що до крови стояли, проти гріха подвизаючись. Цілуємо ж Тебе з любов'ю, о найсолодше Ім'я Ісусове, поклоняємося ревно Пресвятому імені Твоєму, о Пресолодкий і Всещедрий Ісусе. Хвалимо превелике Ім'я Твоє, Ісусе Спасе, припадаємо до пролитої в обрізанні крови, немовлятко смиренне і Господи досконалий. Молимо ж превелику Твою благість, задля Пресвятого імені Твого, і задля тої найдорожчої Твоєї пролитої Крови, ще ж і задля Пренепорочної Матері, що нетлінно Тебе породила, пролий на нас багату свою милість. Насолоди серце наше самим Собою, Ісусе. Захисти й огороди нас всюди Ім'ям Своїм, Ісусе, ознаменуй і постав печать на нас, рабів Твоїх, тим іменем, Ісусе, щоб і в майбутньому віці Твоїми ми виявилися і з ангелами Пречесне і величне Ім'я Твоє, Ісусе, славили й оспівували навіки. Амінь.