Деталі

Опубліковано: Субота, 12 березня 2011, 23:37

Перегляди: 1552

«Адже Церква – це повнота Божественної Істини, Божественної Правди, Божественної Любові, Божественного Життя, Божественної Вічності, повнота усіх Божественних довершеностей і, у той же час, – повнота усіх довершеностей людських! Бо ж Господь Христос – Боголюдина, двоєдина повнота Божественного і людського.»

Прп. Іустин Попович

(Догматика Православної Церкви)

В Неділю Торжества Православ’я Церква Божа проголошує перемогу правильного славлення Бога. У храмах молільники твердо підтримують анафематствування аріан, маніхеїв, монофізитів з монофелітами тощо… І, звісно, на тлі такого «антуражу», власні язичницькі й антиправославні рудименти виглядають несуттєвими. А хотілося б згадати і про «колоди» в очах деяких віруючих, які вважають себе православними…

Пристріт (або «поганий погляд», «зглаз») – марновірство у нібито «недобре» око. Але Охрещений і Миропомазаний християнин не може боятися нікого і нічого, окрім Бога та Його Всевидячого Ока: «Віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів..., братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм» (Мк. 16. 17-18) Думаю, що особливих пояснень ці слова Господа нашого не вимагають. Але, звісно, «по вірі вашій – дасться вам!». Тому, якщо ви більше боїтеся «лихих очей», аніж любите Бога і віруєте у Його захист на усіх путях ваших, то ви – клієнт бісівського сервісу. Оскільки клієнт – завжди правий, то лихе око (і не одне!!!) вам організують…

Магія свічок – найпоширеніший сигмент марновірства серед мирян, дослідженням якого можна займатися роками, і у різних регіонах «почерпнути» щось нове. «Передавати свічки через ліве плече» - зась! Ставити свічку «заздравну» на «заупокійну»(є ще й така!) сторону храму – зась! Ламати і перевертати свічки – на смерть! І це – лише мала частина від усіх містерій, на які здатен маловір, беручи до рук свічку – символ гарячої (правильної та твердої) віри.

Благословенність сім’ї. На думку лжевірних, шлюб може бути «проклятим» ще на стадії Таїнства Вінчання – коли впаде на підлогу обручка; молода не дотягне ногою рушничок на потрібну дистанцію; згасне свічка, тощо… Можна уявити душевну «рівновагу» молодят, сімейне щастя яких «вирішують» закони фізики та тлінні предмети…

Некрофобія – страх перед покійниками та усім, що з ними пов’язано. Бояться води, якою омивали тіло; ганчірок, якими тіло витирали. Бояться т.зв. «пут», які, нібито, можуть використати для «заговору на смерть». Прикро бачити, коли навіть і священнослужителі навчають тричі опускати – підіймати труну над порогом та перевертати табурети, на яких стояла труна. Натомість, ніхто не боїться перетворювати поминальні обіди на язичницькі тризни – з декалітрами алкоголю та мирськими піснями…

Технофобія – забобонний страх перед продуктами технічного прогресу (мобільний зв’язок, комп’ютер, банкомат тощо), що, втім, не заважає їздити на базар не віслюком чи конем, а користуватися маршруткою або дизелем.

До речі, слід «відзначити» працю етнографа Гарафини Маковій (про її лжевчення – в останніх номерах «Духовної ниви»), яка не лише оберігає та плекає, але й примножує марновірства і забобони, що їм і так «несть числа»!

«Манії» та «фобії» – безсумнівний наслідок гріха, тому що людина, відновлена двоєдиним таїнством Хрещення і Миропомазання (прп. Іустин Попович), нікого, окрім Бога, не убоїться і ні на кому (і нічому), окрім Господа свого, не зосередить свою релігійну увагу. Натомість, у громадах віруючих помічаємо два вектори вірувань – Богоодкровенне Православ’я, яке веде до спасіння, і лжевірування, «даровані» дияволом як духовна проказа. Звичайно, легше перекласти всю вину на «лукавий поплутав», але головна причина – в нас самих. Ми самі допускаємо, щоб дух світу цього не лише був присутнім у нас, але й володарював нашим життям. Маловір’я цілком реально перетворює людину Божу на раба бісівського. Життя за стихіями світу спустошує серця та руйнує засади істинної віри, а отже – і спасіння.

Протоієрей Тарас Климович,

викладач РДС