Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Субота, 21 червня 2014, 10:22

Перегляди: 1855

У Неділю 2-гу після П’ятдесятниці пам'ять преподобних і богоносних отців що на Святій горі Афон засяяли

З сивої давнини Свята Гора Афон відома у всьому Православному світі як місце особливої присутності і благодатного покрову Пресвятої Богородиці. З древнього передання дізнаємося, що коли після зішестя Святого Духа апостоли за жеребом визначили місце проповіді кожного, то для Пресвятої Богородиці уділом випала Іверська (Грузія) земля. Але ангелом Божим Пречисту було сповіщено, що Іверія буде просвічена світлом Христової істини дещо пізніше, а Її уділом стане інша земля до якої Пресвяту Богородицю приведе Сам Господь. Через деякий час святий Лазар Чотириденний прислав Божій Матері корабель на якому Пресвята Владичиця мала припливти на острів Крит, де свт. Лазар був єпископом. Під час подорожі раптовий вітер пригнав корабель до Афонської Гори. Люди, що жилитам, були язичниками, але Матір Божа просвітила їх євангельською проповіддю і, розтрощивши язичницьких ідолів, здійснила безліч чудес та зцілень, а також навернула багатьох до Христової віри. Залишаючи Святу Гору, Вона сказала, що не збідніє милість Господа до цього місця до кінця віку і що Вона Сама буде теплою Заступницю до Бога за тих, хто буде жити на цій землі.

Через сім століть Пресвята Діва знов удостоїла Афон Своїм відвіданяму явленні афонському Пустинножителю преподобному Петру(1734; пам'ять 12 червня). Пресвята Богородиця підтвердила, що Афон є Її уділом. Вона сповістила, що: «Для вільного служіння Богу немає іншого більш зручного місця, як Гора Афонська, яку Я прийняла від Сина Свого Бога нашого в насліддя Собі, щоб ті, котрі хочуть віддалитися від мирських турбот і хвилювань світу, приходили туди і служили там Богу безперешкодно і спокійно. Відтепер називатиметься Гора ця вертоградом Моїм. Багато люблю Я це місце і прийде час, коли воно від краю, на північ і південь, виповниться безліччю ченців. І якщо від усієї душі працюватимуть Богу і вірно збережуть заповіді Його. Великих дарувань Я сподоблю їх у великий день Сина Мого. І тут, на землі, будуть вони мати від Мене велику допомогу: полегшу хвороби і труди їх,при малих засобах їх вони будуть мати достаток в житті, іславним зроблю ім'я їхнєпо всій землі ».

Обіцянка Пресвятої Богородиці збулася. Святі, що засяяли на Святій Афонській Горі, дали Православному світу найвищі зразки подвижницького житія, душевної чистоти, нелицемірної любові до ближніх, щирої віри, самовідданих бдінь і постів, внутрішнього духовного діяння.

Чернецтво на Афоні виникло в V столітті, а в кінці VII століття весь півострів був переданий імператором Погонатом у вічну власність ченцям, що населяли Святу Гору. З цього часу Афон почав набувати славу найкращого місця для чернечих подвигів. Незважаючи ні на які біди, голод, численні набіги арабів, неодноразові загрози відіконоборців, католиків та інших єретиків, незважаючи на чотирьох вікове турецьке мусульманське панування Афон залишався і залишається до цього дня непохитним хранителем Православної віри. З материнською дбайливістю оберігає Святий Афон як Свійуділ Владичиця світу. Вона не раз являлась афонським святим, які закликали Її у своїх молитвах. Окрім преподобного Петра, родоначальника афонського чернецтва, якого Божого Матір удостоїла Свого відвідання Пресвята Богородиця неодноразово проявляла турботу про преподобного Афанасія Афонського(+ 1000; пам'ять 5 липня), засновникаодного з перших спільножитнихмонастирів і творця Афонськогочернечого Уставу, який удостоївсяспоглядати Її чуттєвими очима. Вона звільнила від оков преподобного Агапія (пам'ять 1 березня) і випустила з темниці святого Філофея (Пам'ять 21 жовтня), дарувала рік життя преподобному Нифонту Ватопедському (пам'ять 21 січня), зцілила тяжку хворобу ніг преподобному ІоануКукузелю, який володів прекрасним голосом (+ХІІ ст.; пам'ять 1 жовтня); удостоїла Своїм відвідуванням преподобного Григорія Доместика (+Х1Vст.; Пам'ять 1; жовтня), якому Вона дала монету, що сотворила згодом безліч чудес; сподобила годувати з Своїх рук преподобного Максима Кавсокалівіта (11354; пам'ять 13 січня), що приховували від інших свої молитовні і посницькіподвиги і який прославився багатьма чудесами. Голос Пресвятої Богородиці сподобились чути засновник Симоно-Петрського монастиря святий чудотворець Симон Мироточивий (+1287; пам'ять 29 грудня), безіменний ігумен Ватопедського монастиря, котрого Божа Матір попередила про намір розбійників пограбувати обитель (807 р.; згадка про подію 21 січня), а також святий Гавриїл Грузин (+Х ст.; Пам'ять 12 липня), що був мовчальником на горі в Іверській обителі і який почув повеління Богородиці піти і взяти ікону Божої Матері, котра приплила по воді, яку згодом стали називатиІверською або Вратарницею(Святкування 12 лютого). Тайнозрителями Божої Матері були святі Геннадій Ватопедський (пам'ять 17 листопада), який сподобився бачити звершене чудо, коли Пресвята Богородиця незримо для інших наповнила єлеєм порожній сосуд, а також преподобний Косма, відлюдник Зографський (+1323; пам'ять 22 вересня), що спостерігав за тим, як Пречиста Діва розпоряджалася в храмі під час служби і котрий сподобився іншого разу чути Її голос, що наказав йому віддалитися з монастиря для безмовності. Божа Матір благословила на мучеництво преподобномученикаАгафангелаЕсфігменського (+1819; пам'ять 19 квітня), який колись під загрозою відрікся від Христа і прийняв магометанство, але згодом, ставши афонським ченцем, сповідав перед турками свою віру і був обезголовлений; прийшла Вона утішити святого мученика Костянтина (+1810; пам'ять 2 червня), який знаходився перед стратою в темниці після нестерпних сорокаденний катувань; цей афонський чернець у дитинстві був магометанином, але згодом вирішив сповідати Христа перед колишніми одновірцями.

Любов Пречистої Божої Матері до вибраного Свогонасліддя виявлялась ще й в чудесних знаменнях від Її ікон. Православна Церква особливо вшановує пам'ять прославлення чудотворних образів Божої Матері Акафістної (пам'ять 12 січня), Іверської (пам'ять 12 лютого і 13 жовтня), Молкоживителька (Годувальниця) (пам'ять 12 січня), Скоропослушниці (пам'ять 9 листопада), Достойно є (пам'ять 11 червня), Троєручиці (пам'ять 28 червня і 12 липня) і багатьох інших ікон, що знаходяться на Афоні.

Списки з цих образів в безлічі розповсюдились на Русі і не раз Богородиця допомагала руським паломникам, які з вірою зверталися до Неї. На Святій Афонській Горі і зараз існує Велика Лавра імонастирі, які здавна прославилися своїми подвижниками. Колись, в часи розквіту духовного життя (X – XIV), кількість обителей досягала тут майже сотні. До XX століття збереглося всього 20 монастирів, 12 скитів і певна, кількість відлюдницьких келій.

Церква свято шанує засновників, будівельників і відновників святих обителей: будівничого і першого настоятеля двох монастирівна честь святого великомученика і Побідоносця Георгія і Ксіропотамської обителіпреподобного Павла Ксіропотамського (+Х ст.; Пам'ять 28 липня); засновниківДохіарського монастиря преподобних Євфимія і Неофіта (+Х в.; Пам'ять 9 листопада), учнів преподобного Афанасія Афонського; засновників і перших ігуменів знаменитої Іверської обителі преподобного Іоана (+998; пам'ять 12 липня)та його сина преподобного Євфимія, званого в Грузії Новим Золотоустим(+1028; пам'ять 13 травня); відновителяХілендарського монастиря, колишнього Сербського царя, преподобного СимеонаМироточивого (+1200; пам'ять 13 лютого): ктитора обителі Хрестителя Господнього Іоана Предтечі – преподобного Діонісія і його сподвижника преподобного Дометія (+ Х1V ст.; пам'ять 25 липня); засновника Григоріатської обителі преподобного Григорія Серба (+ ХV ст.; пам'ять 8 грудня). Ці прославлені монастирі виховали багатьох наставників, учителів і духоносних отців Святої Православної Церкви. В Іверськійобителі подвизався наступник подвижника Євфиміяпреподобний Георгій Іверський (+1065; пам'ять 27 червня), який продовжив його справу з перекладу на грузинську мову Священного Писання і Богослужбових книг.

Ватопедська обитель дала Православ'ю великого богослова і письменника святителя Григорія Паламу, архієпископа Солунського (+1359; пам'ять 14 листопада); це був відомий теоретик і практик ісихазму, вчення, яке йшло від пустельників IV століття і утвердилося на Афоні все ще в VI столітті стараннями блаженного ІсихіяХоривіта, Мовчальника (пам'ять 3 жовтня). У цьому ж монастирі подвизались преподобні Никодим (+Х1Vст.; Пам'ять 11 липня) і Никифор (+Х1У ст.; пам'ять 4 травня), які відомі як вчителі і наставники святителя Григорія Палами. Святий Никифор залишив після себе твір «Мудрий спосіб Ісусової молитви», який увійшовдо «Добротолюбія». Ще одним духовним керівником святителя Григорія був старець Лаври преподобного Афанасія Григорий Візантійський (+ бл. 1360; пам'ять 6 квітня). Інший великий православнийучитель преподобний Григорій Синаїт (+1310; пам'ять 8 серпня) увібрав досвід подвижницького житія, обійшовши на Афоні всі монастирі і познайомившись з усіма знаменитими для свого часу старцями Святої Гори, і написав безліч повчань про внутрішнє життя і кілька канонів. Його ученикпреподобний Ромил (+1375; пам'ять 16 січня), що жив у Лаврі святого Афанасія, був наставником ченця Григорія, майбутнього Митрополита Київського (+1419).

Вихованцем Хілендарського монастиря був відомий болгарський учитель, автор«Історії слов'яноболгарської» преподобний Паїсій (XVIII ст.; пам'ять 19 червня).

Величезну кількість високодуховних творінь залишив після себе вихованець Діонісіатськогомонастиря і Пантократорского скиту преподобний Никодим Святогорець (+1809; пам'ять 1 липня), автор знаменитої «Невидимої брані», Передмови до «Добротолюбія», багатьох агіог-рафічнихтрудів і «Служби Преподобним і богоносним отцям, що на Афоні посницькизасяяли»таінших.

Насельником руського Пантелеймонового а монастиря був святитель Сава, перший архієпископ Сербський (+1237; пам'ять 12 січня); йому належить нова редакція Кормчої книги, яка лягла в основу всіх її руських видань.

Свята Гора Афон, зокрема Хілендарський монастир, мали величезний вплив на Сербську Церкву. З цієї обителі вийшли багато сербських святителів: окрім святителя Сави I, який брав участь разом зі своїм батьком святим СимеономМироточивим в будівництві Хілендарської обителі, тут до свого святительського служіння подвизались архієпископ Арсеній I (+1266; пам'ять 28 жовтня); архієпископ Сава II (+1271; пам'ять 8 лютого); архієпископ Іоанникій I (+1269; пам'ять 28 травня); архієпископ Евстафий(+1279; пам'ять 4 січня); архієпископ Даниїл (+1338; пам'ять 20 грудня); упорядник «Родослова », книги, яка описує життя сербських царів і першосвятителів; Патріарх Єфрем II (+1400; пам'ять 15 червня). Починав свої подвиги на Афоні в Есфігменській обителі святитель Афанасій I, Патріарх Константинопольскій (+1311; пам'ять 24 жовтня), що двічі удостоївся в житті Божественних одкровень. У 1308 він звів у сан Митрополита Київського святителя Петра (+1326; пам'ять 21 грудня). Тут же на Святій Горі починали чернече життя Першосвятителі Православної Церкви Патріархи Калліст I Катафіогіт (+1363; пам'ять 21 червня) і Калліст II Ксанфопула (+ кін. XIV ст.; пам'ять 22 листопада). Обидва вони відомі як автори духовних аскетичних творінь. На Афон в кінці життя за розрадою і в пошуках серцевого світу і тиші прийшов святитель Нифонт, Патріарх Константинопольскій (+1460; пам'ять11 серпня), який, приховавши свій сан, ніс послух як простий чернець. Часто бував в землях Русі святитель Афанасій III Пателарій, Патріарх Константинопольський, Лубенський чудотворець (+1654; пам'ять 2 травня), за своє довге життя не раз віддалявся на Афон для молитовного усамітнення. Тут подвизались святитель Василій, архієпископ Солунський (+Х ст.; пам'ять 1 лютого), святитель Феона, єпископ Солунський(+ ХVІ ст; Пам'ять 4 квітня), і святитель Феодосій, митрополит Трапезуундський (+ XVI в.; пам'ять 11 січня), який прийшов на святительську кафедру з ігуменів Філофейської обителі. Безмовність, посницьких трудів, пустельництво, внутрішнє розумове діяння, смиренність, терпіння і інші вищі чернечі якості привели до святості багатьох афонських іноків: преподобний Євфимий Новий, Солунський (+889; пам'ять 15 жовтня), мовчав в печері; преподобний Фома Малеїн (+ Х ст.; Пам'ять 7 липня) удостоївся одкровення пророка Іллі, а від Господа, благодаті зцілення недуг; преподобний Нифонт (+1330; пам'ять 14 червня) мав пророчий дар; мощі преподобного ДаміанаЕсфігменського (+ поч. XIV ст.; пам'ять23 лютого) через сорок днів післякончини виточували велике благоухання; преподобний ФілофейКарейський (+ ХV ст.; пам'ять 5 грудня) був прозорливим; такий же дар отримав і преподобний Леонтій (+1605; пам'ять 18 червня), котрий 60 років не виходив за межі обителі святого Діонісія; преподобний Герасим (+1579; пам'ять 20 жовтня) не тільки зціляв хвороби, а й виганяв нечистих духів; що відчув за життя наклеп і злобу преподобний СимеонБосий (+ ХVІ; пам'ять 19 квітня)після блаженної кончини став зціляти своїми мощами людей; такі ж випробування подолав своєю смиренністю і преподобний НектарійБітельский (+1550; пам'ять 5 грудня), його мощі, незважаючи на те, що при житті святий був вражений проказою, випромінювали пахощі; за чернечі подвиги преподобних Феофіла(+ 1548; пам'ять 8 липня) і Ніла (+ ХУП; пам'ять 12 листопада) Господь дарували рясне витікання мира від їхніх мощей; як святі шануються безмовникФілофейської обителі преподобний Дометій (+ ХУ1; пам'ять 7 серпня) і Преподобний Діонісій Олімпійський (+ ХУ1; пам'ять 24 січня), що був деякий час ігуменом цього монастиря, а також ФілофейДіонсіатський (пам'ять 21 жовтня). Особливо шануються на Афоні іноки, які удостоїлися мученицьких вінців. Наприкінці XIII століття византийський імператор МихаїлПалеологвирішив зміцнити державу за рахунок змови з католицьким Римом. Уніатські настрої імператора підтримав Константинопольський Патріарх ІоанВекка. Афонські ченці направили імператору і Патріарху послання, в якому рішуче відмовились прийняти унію. За це на Афон були послані війська латиняні наймані загони турків. У 1284 в Болгарському монастирі Зограф католики спалили в монастирській вежі 26 осіб, які були зараховані до лику святих. Серед них були ігумен Фома і ченці Варсонофій, Кирил, Михей, Симон, Іларіон, Яків, Іов, Кипріан, Сава, Яків, Мартініан, Косма, Сергій, Мина, Іоасаф, Іоанникій, Павло, Антоній, Євфимій, Дометіан, Парфеіій і 4 мирянина (пам'ять 10 жовтня). У ці ж роки у Ватопедському монастирі папісти втопили в морі преподобномученикаігумена Євфимія, а 12 ченців повісили (пам'ять 4 січня). У Іверськійобителі багато ченців були втоплені в морі, інші взяті в полон (пам'ять 13 травня). У Карейському монастирі папісти повісилипреподобномученикаПрота, щовикривав потьмарених латинян в єресі, та після багатьох катувань повісили, а інших вбили мечами (Пам'ять 5 грудня.) Деякі ченці, що потрапили в руки до турецької влади або з причини помилкових наклепів, або за безстрашну проповідь Христа були замучені мусульманами. Серед них преподобномученик Яків та його учні Яків та Діонісій Дохіарські (+1520; пам'ять 1 листопада); преподобномученикІоасаф (+1536; пам'ять 26 жовтня); з Філофеївського монастиря преподобномученикДаміан (+1568; пам'ять 23 лютого), преподобномученикМакарій (+1590; Пам'ять 6 жовтня); преподобномученик Роман Карпенисиський (+1694; пам'ять 5 січня); ігуменХілендарського монастиря преподобномученикДамаскін Новий(+1771, 16 січня); рівноапостольний священномученикКосма(+1779; Пам'ять 4 серпня), що проповідував Святе Євангеліє у віддалених них районах Європи, у тому числі в Албанії; схимник Хілендарського монастиря преподобномученик Онуфрій (+1818; пам'ять 4 січня). Інші ченці та послушники афонські, отримали мученицький вінець за те, що вони спочатку або по легкодухість, або по нерозумінню зреклися Христа і прийняли магометанство, але надалі покаялись у афонських старців і зважилися з їхнього благословення на відкритесповідництво своєї віри перед мусульманами. Преподобномученики початку ХУШ століття Роман (пам'ять 16 лютого), Никодим (пам'ять 11 червня) і Пахомій Русин (Пам'ять 21 травня), пройшовши школу чернечого житія у преподобного Акакія Нового (+1730; пам'ять 12 квітня), отримали від нього благословення на відкриту проповідь християнської віри перед турецькою владою, за що згодом були піддані тортурам і страчені.

Серед тих, що омили своєю кров'ю відречення від Христа знаходимо преподобномучеників Іллю Ардуніса,(+1686; Пам'ять 31 січня), Никодима Мироточивого (+1722; пам'ять 11 липня), Феодора (+1784; пам'ять 30 січня), Іоана Болгарина (+1794; пам'ять 5 березня), Георгія (+1794), Луку (+1802; Пам'ять 23 березня), Микиту (+1808; Пам'ять 4 квітня), Прокопія (+1810; Пам'ять 25 червня), Ігнатія (+1814; Пам'ять 18 жовтня), ЄвфиміяНового (+1814: пам'ять 22 березня), Акакія (+1816; пам'ять 1 травня) і багато інших. Тісними узами з Афоном протягом майже тисячоліття пов’язана Українська Православна Церква.

Отець руського чернецтва преподобний Антоній Києво-Печерський (+1073; пам'ять10 липня) був афонським пострижеником; він прийшов до себе на батьківщину з благословення старців Святої Гори і приніс з собою чернечий Устав, за яким він почав будувати чернече життя в заснованому ним монастирі. З цього часу зв'язок з Афоном не припинявся.

Преподобний Антоній впорядкував чернече життя за зразком, взятим з Афону, і впровадив ті ж правила у заснованій ним Київській обителі.

В Печерському патерику ми знаходимо у розповіді про життя святого Аммона Затворника. «Преподобний Аммон, за благословенням ігумена, подорожував до Святої Афонської Гори, наслідуючи життя великих отців».

Перший Руський монастир на Афоні був також заснований за часів князя Володимира (+1015; Пам'ять 15 липня)та названий на честь Богородиці Ксилургу. Ним ченці Київської Русі володіли до 1169. До того часу кількість руських мешканців Афону так зросла, що вони звернулись через свого ігумена Лаврентія до Священного Кіноту Святої Гори з проханням надати їм один із Великих афонських монастирів.

Прохання руських ченців було задоволено і їм передали древню обитель святого Пантелеймона, відому потім під назвою «монастир руських», чи «кіновійКаллімахідів», чи просто «Русик» («Руський»). Також в їх володінні був залишений і монастир Ксилургу, але як приписний. Але цей монастир швидко втратив свій український характер. З плином часу він став російсько-українським, а згодом і зовсім російським. У наш часна Афоні, в Русику, в Свято-Пантелеймонівському монастирі, який, перебуває у віданні РПЦ Московського Патріархату, більша половина ченців, є українцями.

Другий монастир на Афоні, де жили українці, був Ставроникита (Никитин Хрест). Заснування цього монастиря припадає на 680 рік за часу царя Костянтина Погоната. Пізніше монастир спорожнів і був занедбаний, але відновлений у XVI ст. патріархом Єремією, який підтримував добрі стосунки з Костянтином Острозьким. Останній нераз надавав кошти монастирям Святої Гори і тому, на його прохання, до цього монастиря приймали українців.

На Афонській горі тривалий час жив український подвижник поет і філософ Іван Вишневецький (кінець XVI — початок XVII столітть).

У XVIII ст. знову було звернено особливу увагу на Афон, як на спокійне місце життя і подвигу. І на землях Пантократового монастиря постає чисто український Скит святого пророка Іллі або, так званий, Іллінський козачий чи запорізький. Цей скит заснований великим українським старцем преподобним Паїсієм Величковським (1722–1794), уродженцем Полтави. До Паїсія почали сходитися ченці, переважно українці, а й частково молдавани. На Афон потроху стали прибували емігранти, козаки з колишньої армії гетьмана Мазепи, бажаючи в молитві й подвизі дожити свого віку. Невдовзі Паїсій змушений був просити в Пантократового монастиря просторішого приміщення, — і йому віддали порожню келію св. пророка Іллі. Це було в 1746, і відтоді на Афоні постав Іллінський козачий український Скит. Тут великий старець Паїсій переклав з грецької «Добротолюбіє» та твори засновників християнської аскези.

У так званих «формулярах» багатьох афонських обителей, що подають відомості про кожного монастирського поселенця у XVI–XVII ст., є згадки про ченців, поряд з чиїми іменами та прізвищами стоїть і слово «козак». Такі ж самі написи ми знаходимо на черепах у поховальних кістницях монастирів.
Коли йдеться про афонське чернецтво XIX-XX ст., звертає увагу кількісна характеристика: у 1913 сумарна кількість ченців українців і росіян становила 4800 чоловік, які жили вПантелеймоновому монастирі, Андріївському й Іллінському скитах, а також у 82 келійних обителях. Кількість ченців-греків становила на той час 3600 чоловік. Це при тому, що до 1830 на Афоні не залишилося жодного українського ченця.

Того ж 1913 року, за деякими повідомленнями, у середовищі руських ченців Афону мало місце українсько-російське протистояння на національному ґрунті.

Історія Афону, накопиченийдосвід століть виправдовують дану Богоматір’ю обітницю. Поглядаючи наСвяту Гору як на своє божественне насліддя, Вона і до сьогодні неперестає подавати Свої благодатні щедроти, особливо тим, хто проходить тут свій життєвий шлях підхрестом чернечої самовідданості.Афон і його монастирі єнепохитним оплотом Православ’я.

підготував протоієрей Миколай Капітула,

магістр богослів’я, викладач РДС,

клірик Покровського собору, м. Рівне