Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 16 березня 2015, 20:38

Перегляди: 3249

Щороку 9 березня ми відзначаємо річницю від дня народження великого сина України, геніального поета і художника Тараса Шевченка. Ще декілька років тому ніхто не міг собі уявити, в яких важких умовах Україна відзначатиме ювілей та й 201-й день народження Кобзаря. Цей нелегкий період ознаменувався ще й тим, що поезія Тараса Григоровича звучала на київських барикадах, де лунали постріли і гинули люди, в історію держави ввійде декламування на Майдані вірменином Сергієм Нігояном уривків поеми «Кавказ», які в його вустах стали пророчими.

Ціною Небесної Сотні, бійців АТО, які віддали своє життя за нашу свободу, ми тепер виборюємо справжню Незалежність, про яку мріяв великий Кобзар і про яку вже ніхто не зможе сказати, що воля і свобода далися Україні надто легко.

Минулого вівторка на центральному майдані селища Млинів зібралася громада, щоб вшанувати Тараса Шевченка – геніального сина українського народу, поета, художника, незламного борця за волю, справжнього патріота України. Благочинний Млинівського благочиння УПЦ Київського Патріархату протоієрей Володимир Левандовський зі священиками відправив панахиду біля пам’ятника Кобзареві. Згодом до присутніх звернувся настоятель Свято-Михайлівської церкви Млинова протоієрей Тарас Варварук. У промові священик, зокрема, зазначив: «Кожна земля має генія: поляки – Адама Міцкевича, євреї – Мойсея, росіяни – Пушкіна, а ми маємо великого Кобзаря Тараса Шевченка. Він став подібним до пророка Мойсея, бо міг мати блискучу кар’єру, написати декілька віршів на честь царського двору і був би прославлений. А як скаже потім про нього Леся Українка: «Золотих не хочу лаврів, ними щастя не здобуду. Бо як ними увінчаюсь, то поетом вже не буду. Не поет, хто забуває про страшні народні рани, щоб собі на вільні руки золоті надіть кайдани». Не хотів цих золотих кайданів Тарас Шевченко, не хотів лаврів, тому що сильно любив свій народ. Але не тільки через це ми його вшановуєм. Це була надзвичайно глибоко віруюча релігійна особистість. Сьогодні науковці і дослідники кажуть, що зі всіх європейських поетів, письменників ніхто стільки разів не вжив у своїх творах слово «Бог», як вжив його Тарас Шевченко. Ніхто стільки не писав на церковно-релігійну тематику, як Великий Кобзар, що його справа була не марною. Можливо, хтось думав, що зітре з лиця землі український народ, що Україна, несучи свій хрест на свою власну Голгофу, впаде під ним і більше ніколи не підніметься. Та вона піднялася, не могла щезнути з лиця землі, бо мала таких геніїв, як Тарас Шевченко.

Ми правильно робимо, що відправляємо за ним панахиди, згадуємо, його іменем називаємо вулиці, міста, площі, зберігаємо пам’ятники і портрети. Але, очевидно, цього замало. Сьогодні наш геній, мабуть, хотів, аби ми жили так, як він, - любили свій народ, свою мову, націю і культуру. І тоді справдиться його пророчий «Заповіт»: «І мене в сім’ї великій, в сім’ї вольній, новій, не забудьте пом’янути незлим тихим словом».

Голови райдержадміністрації та районної ради Алла Черній і Володимир Тутевич поклали до підніжжя пам’ятника Шевченку вінок. Звертаючись до громади, Алла Леонідівна зазначила: «Сьогодні сказано багато гарних слів на честь і пам’ять нашого Пророка Тараса Шевченка. Але скільки б уроків не проводили у школі, скільки б не було на цю тему виховних годин, мабуть, не достатньо слів, які б оцінили значимість цієї людини для нашої держави, а особливо сьогодні. В Шевченка була концепція національного відродження, яка сьогодні актуальна як ніколи. Першою її складовою є відродження української нації, відродження на українських традиціях, на гетьманах, особистостях - українцях, які творили і здатні творити історію. І друга складова: на думку Шевченка, Україна була вибрана Богом. І тільки в радянські часи з Шевченка можна було зробити єретика і атеїста, бо він був справді віруючою людиною. Другою складовою він бачив Небесну Україну, Божественну Україну. І сьогодні, коли маємо Небесну Сотню, мабуть, по-новому читаються рядки цієї концепції. Тож кров, пролита і нашими Героями Млинівщини – вже, на жаль, чотирма - не повинна пройти повз наші душі, серця, свідомість. Сьогодні не можна бути байдужим до Шевченкових слів. Але, окрім боротьби за Україну, він щиро вірив. Тому треба вірити й нам у єдину націю, в Україну – вільну, незалежну соборну державу…»

Тарасове слово, а також твори про нього подарували учасникам зібрання чоловічий вокальний ансамбль «Передзвін», соліст Михайло Іващенко, читці-декламатори Галина Мазуркевич, Софія Тимощук, Євгенія Прокопчук, ведуча заходу Мирослава Бондарук. Завершилися урочистості з нагоди 201-ї річниці з дня народження Великого Кобзаря композицією «Думи мої, думи» у виконанні ансамблю народної пісні РЦД і хористів Свято-Михайлівського храму під диригуванням о.Тараса.

Ольга Райко