Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Четвер, 29 жовтня 2015, 18:44

Перегляди: 1611

Лавра святого Афанасія – найдавніша і найбільша за розміром обитель – відома ще й як Велика Лавра. Вона знаходиться на південно-східній стороні біля підніжжя Афонської вершини.

Чернець Парфеній (Агєєв), що в 1839 р прибув на Афон, де вперше потрапив в Лавру і так описав її:

Перший монастир – славна Лавра Афанасія Афонскаго: храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці. Засновник Лаври був святий Афанасій Афонський; мощі його спочивають під спудом.

У церкві зберігаються: жезл святого Афанасія, яким вдарила Божа Матір в камінь, і з'явилося джерело води; – Хрест, який святий Афанасій на собі носив. Ще тут перебуває чудотворна ікона Пресвятої Богородиці, звана «Ікономісса», іменована так тому, що Богоматір обіцялась святому Афанасію – його Лаврі і всій Горі Афонській бути економом. Ще є хрести з частинами Чесного Древа, і безліч частин святих мощей.

Скити Лаври

У віданні Лаври Афанасія Афонського є багато скитів і келій.
Перший скит – на честь святої Анни, матері Пресвятої Богородиці.
Другий – Мала свята Анна.
Третій – святителя Василія.
Четвертий – Кавсокаліба, на честь Святої Тройці.
П'ятий – святого Іоана Предтечі.
Шостий скит – Керася. Тут живуть найсуворіші посники. Від сього скиту йде дорога на сам Афон.
Сьомий скит – Ніла Мироточивого; храм на честь Успіння Богородиці.
Восьмий – велика і багата келія Святої Тройці, на славному місці, що зветься Морфа на. Дев'ятий – славне місце, що зветься Провато: багато має келій багатих, з церквами.
Десятий – славна келія Карула: знаходиться в майже непрохідному місці, на честь святого великомученика Георгія.
Одинадцятий – печера Петра Афонського.

І донині в ній проживають пустельники, які ніколи не показуються іншим.

Дванадцятий – джерело Божої Матері, де Вона повеліла святому Афанасію вдарити жезлом у камінь. Лавра завідує і самим верхом Афону. Від Лаври до вершини шість годин ходу, тридцять верст. На самій вершині є церква Преображення Господнього. Ще належить Лаврі безліч келій і колиб.

Лавра вельми велика, але ветха, і церква також. Знаходиться від моря на півгодини ходу; стоїть на прекрасному місці, на відкритому просторі; має багато холодної води; і має багато водяних млинів: один біля монастиря. Має великий город, для овочів, і багато різних лісів, садів і виноградників...

Лавра займає перше місце в ієрархії афонських монастирів. Її засновник – один з найбільш шанованих ченців Святої Гори св. Афанасій Афонський. Він додав до печерного і відлюдницького чернецтва систему гуртожитку, кіновії, яка згодом переважно стала чернечим способом життя.

За імператора Романа II Афанасій почав будівельні роботи (963 г), які продовжилися і при Никифорі Фоці і його наступниках імператорах Цимісхію і Василію II на прізвисько Болгаробоець. Безліч як відомих, так і нічим не примітних подвижників стікалися до керівника чернечого житія під святий покров. Першим був побудований соборний храм на честь Благовіщення Пресвятої Богородиці.

Після кончини св. Афанасія управління Лаврою прийняв за святим благословенням засновник Іверського монастиря св. Іоан і патрицій Н.Уранус. Обитель довгий час процвітала, поступово накопичуючи велику кількість пожертвувань. Крім щорічного подаяння золотом, встановленого імператорами Фокою і Цимисхієм, Василій II подарував монастирю острів. Один за іншим монастирі Гомат, Моноксиліт і Амалфітянський відходили у володіння Лаври разом з монастирями Калікас і Ксірокастрон, що підтверджено імператорськими грамотами (хрисовулами) Андроніка II і Димитрія Палеолога (1429 г). Щедрі пожертви робив сербський правитель Стефан Душан.

Однак піратські набіги, землетруси, оподаткування, покладене на монастирі за часів турецького ярма, сприяли наростанню кризового стану монастиря.

Монастир тримався спільножитного статуту аж до XIV ст. Перетворення Лаври в XIV ст. в своєкоштний монастир (своєкоштні – на своєму утриманні) призвело до встановлення Типікону (уставу). У 1574 р Патріарх Олександрійський Сильвестр повертає монастир до спільножитного уставу. Через майже 100 років (у 1670 г) Лавра знову стає ідіоритмом.

Святині Великої Лавра: Серед багатьох дорогоцінних реліквій і дарів візантійських імператорів зберігаються: хрест і жезл св. Афанасія; дві чудотворні ікони: «Економісса» (поставлена на згадку явлення св. Афанасію Богоматері на місці, де знаходиться живоносне джерело) і «Кукузелісса», що знаходиться в церкві Введення в храм Пресвятої Богородиці; частини животворчого древа Хреста Господнього в дорогоцінних оправах; мощі св. Василія Великого, св. Михаїла Синадського, св. апостола Андрія Первозванного, св. Єфрема Сиріна і багатьох інших святих.

У трапезній збереглися фрески XVI ст. – зображення античних філософів... а точніше це не фреска, а Ікона чину «Всі пророки провіщали» філософи – це нижній ряд пророків «християни до Христа». У лаврському дворі є куполоподібна хрещальня з величезною чашею... Що це? Це біло-червоний кам'яний фіал – найбільший на Афоні сосуд для освячення води. Над ним ростуть два тисячолітніх кипариса, посаджених, згідно з переданням, самим святим Афанасієм і його сподвижником ченцем Евфимием. Над фіалами побудований свинцевий купол, який підтримують колони, увінчані турецькими капітелями і прикрашені древнім візантійським барельєфом. Над склепінням купола є розпис, що зображає сцену хрещення Христа. У центрі величезного сосуда (близько двох з половиною метрів в діаметрі) підноситься бронзова труба з фантастичними тваринами, з вуст яких ллється вода, і царственим орлом з розпростертими крилами.

Між святинями собору найбільш примітні: частина пелен Христових; частини знарядь божественних страстей: губи, тростини і ін. Частини ці містяться в одному Хресті. Частини Животворчого Древа Хреста Господнього; вони знаходяться теж у різних Хрестах. Один Хрест з частиною Животворчого Древа, прикрашений дорогоцінними і великими перлами, дар св. Афанасію від друга його, імператора грецького Никифора Фоки, як видно з підпису. Хрест цей зберігається в золотому ковчезі і зазвичай використовується для водосвяття. Цим же Хрестом освячують 14-го вересня закваску для хлібів на весь рік.

Частини мощей: глава св. Василія Великого; глава св. Михаїла Синадського; глава св. Олександра; глава і ліва рука св. муч. Минодора; глава св. Іоана Кукузеля; глава священномуч. Євстратія; кров, змішана з землею, св. великомуч. Димитрія; стопа ноги з плоттю св. муч. Кирика; права рука й інша частина кістки св. апостола Андрія Первозванного, кров св. Іоана Предтечі; частини св. Самсона Странноприїмця, св. царів Костянтина і Єлени, частини кістки св. Григорія просвітителя Великої Вірменії; глава св. муч. Якова Персянина; глава прп. Ніла Мироточивого; глава св. вмч. Меркурія; лікоть лівої руки св. Іоана Золотоустого; частина глави св. Феодора Стратилата; частина глави первомуч. Стефана; права рука новомучен. Феодора Візантійського, що постраждав у 1795 році 17 лютого і багато інші частин різних святих.

Крім соборного храму і при ньому двох параклис в ім'я святителя Миколая і 40 мучеників, є ще параклис:

1) на честь Пресвятої Тройці;
2) Успіня Пресвятої Богородиці;
3) Введення в храм Пресвятої Богородиці;
4) Архангелів;
5) св. Іоана Предтечі;
6) Всіх Святих;
7) св. Василія Великого;
8) св. Модеста Єрусалимського;
9) свв. Феодора Тирона і Феодора Стратилата;
10) священномуч. Харалампія;
11) прп. Онуфрія;
12) святителя Миколая Мирлікійського;
13) св. безсрібників Косми і Даміана;
14) св. первомуч. Стефана;
15) св. Іоана Богослова;
16) св. вмч. Георгія Побідоносця;
17) св. Михаїла Синадського;
18) св. Афанасія, засновника Лаври.

У цьому останньому храмі знаходиться дерев'яний Хрест св. Афанасія в залізному окладі, який носив на собі преподобний. Тут же знаходиться інший жезл святого, з яким він зазвичай ходив. Цим жезлом він бив демонів. Поза лаврою на землі, що належить їй в скитах і келіях знаходиться 178 церков.

В десяти хвилинах ходу від Лаври, знаходиться усамітнення невелика церква в ім'я св. Косми і Даміана, побудована св. Афанасієм за вказівкою Богоматері. У цій церкві знаходиться чудотворна ікона цих св. безсрібників.

В даний час Лавру населяє 45 ченців.

Передання
Старець Авакум жив у Великій Лаврі і мав дар запам'ятовувати напам'ять цілі розділи з Святого Писання. Спочатку він трудився у Виглі, проте один випадок змусив його піти у Лавру, в якій він і залишився жити, поки йому не прийшов час перейти в інший світ.

Одного разу, будучи ще у Виглі, отець Авакум молився по чотках на одній зі скель, і раптово з'явився йому біс у вигляді Ангела світла і говорить:
- Авакуме, Авакуме, Бог послав мене забрати тебе в рай, тому що ти вже став Ангелом. Летимо зі мною.
Старець Авакум розгубився і, переляканий, відповідає:
- Як же я полечу? У тебе ж є крила, і ти можеш літати.
Тоді уявний Ангел каже йому:
- І в тебе, Авакум, теж є крила, тому що ти став Ангелом, тільки ти їх не бачиш.
Тоді старець Авакум смиренно перехрестився і каже:
- Матір Божа, та хто я такий, щоб літати?

Не встиг він договорити своїх смиренних слів, як бачить, що цей нібито Ангел раптом перетворився в чорного козла з крилами, як у кажана, кинувся в прірву і зник.

Старець Авакум злякався, а потім подякував Божу Матір, Яка захистила його від лукавого, який мав намір скинути його в пекло. Після цього він пішов до себе в келію, взяв свою торбинку і пішов у Велику Лавру. Заради більшої безпеки він вирішив бути ченцем тут, в кіновії. Він приходив до своєї келії три-чотири рази на рік, звершував тут літургію, а потім повертався в Лавру.

Коли наблизився час його відходу в інший світ, він отримав одкровення від Бога і пішов у свою келію, щоб залишити свої кістки тут, в місці свого постригу, де в молодості вже залишив свою плоть, несучи надприродні аскетичні подвиги для того, щоб стати почасти нематеріальним, як того вимагає ангельський образ. У Виглі його відвідували отці і завжди радісним. Один з них здивувався цьому і каже:

- Бачу, отче Авакум, що ти дуже радісний, хоча ось-ось помреш! Старець йому відповів:
- Так чому ж мені не радіти, брате? Адже я з юних років з благодаті Божої подвизався, скільки міг, і тепер радію, що піду до Христа.

Ось так, з радістю, йдуть з цього життя добрі подвижники Христові!

Особливо шановані ікони

Ікона Богородиці Кукузеліса

Ікона XII століття, розміри 1.2 на 0.91 метра, оклад 1839. На жаль, ця ікона не збереглася в хорошому стані. Згідно монастирському переказами, після цілонічного бдіння в Суботу Акафіста протопсалт (головний півчий) монастиря Іоан Кукузеліс, великий вчитель, магістр візантійської церковної музики, задрімав у стасидії. Уві сні йому явилася Богородиця і вітала словами: «Радуйся Іоане! Співай для мене, і я ніколи тебе не залишу.» Вона дала йому золоту монету, яку він, прокинувшись, виявив у себе в руці. Ця монета була прикладена до ікони, але в XVII столітті вона була загублена.

Згідно з іншою легендою, Григорій Кукузеліс – колишній візантійський чиновник, під час Літургії не співав з усіма «Достойно є», натомість він співав «Тобою радується». Тоді з'явилася Богородиця за його старанність дала йому золоту монету.

Ікона Богородиці Економісси

В основі створення ікони лежить легенда, згідно з якою Богородиця обіцяла преподобному Афанасію бути економом Лаври і піклуватися про все необхідне для ченців та гуртожитку. Тепер кожен монах, який виконує обов'язки економа, називається пареконом (помічник економа), тим самим, дотримуючись завіту Богородиці.

Ікона Богородиці Єлеєточива

Ікона знаходиться в однойменній церкві, яка розташована між собором і трапезною. Ікона чудотворна і особливо шанується паломниками і ченцями.

Ікона Богородиці Ктиторська

Ікона знаходиться в приділі Сорока мучеників, поміщена поряд з ракой преподобного Афанасія, нагадуючи, що монастир побудувала Богородиця.

Ікона Спасителя Піровліфіса (прострелена)

У приділі Сорока мучеників на іконостасі знаходиться стародавня ікона Спасителя. Напис на іконі говорить «тщаніє ієромонаха Анфима. 1680г.»На горлі Ісуса видна рана від пострілу турецького солдата в 1821 році. Згідно з монастирським переданням з цієї рани після пострілу потекла кров.

Ікона Іоана Предтечі

Ікона зберігається в ризниці, її розміри 1.90 на 1.73 метра. За переданням вона була подарована монастирю імператором Іоаном Цимисхієм (969-976гг). Все ж, найбільш ймовірний період написання ікони відноситься до XIII століття, а подарунком імператора, судячи з усього, була її рамка, яка є старішою за ікону. У верхній частині ікони зображений престол, з написом «Етімасія» (Приготування), що має на увазі Друге Пришестя. Навколо центральної частини ікони конвой зображені десять святих: Іоан Хреститель, Іоанн Золотоустий, Іоан Каливіт, Кир та Іоан Безсрібники, Іоан Милостивий, Іоан Посник, Іоан Дамаскін, а також святі Захарій і Єлисавета – батьки Іоана Хрестителя. Ікона написана восковими фарбами.

протоієрей Миколай Капітула,
головний координатор паломницького центру «Воскресіння»