Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

25 серпня 2013 р. у Володимирському патріаршому кафедральному соборі Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет очолив служіння Божественної літургії, під час якої було звершено хіротонію на єпископа Харківського і Богодухівського архімандрита Митрофана (Бутинського), обраного на цю кафедру рішенням Священного Синоду від 27 липня 2013 р. (Журнал засідання №31).

Предстоятелю співслужили ті самі архієреї, які напередодні брали участь у нареченні – митрополити Епіфаній та Іоасаф, архієпископи Іларіон та Євстратій, єпископи Лаврентій і Агапіт.

Перед початком літургії наречений на єпископа архімандрит Митрофан склав сповідання православної віри. Після відпусту Святійший Патріарх виголосив до нового співбрата єпископа Митрофана повчальне слово:

Преосвященний єпископе Митрофане, улюблений у Христі брате!

Після урочистого святкування 1025-ліття Хрещення Руси-України сьогодні у цьому величному кафедральному соборі Святого рівноапостольного великого князя Володимира звершилася твоя єпископська хіротонія на Харківську кафедру. Дією благодаті Святого Духа ти приєднаний до святительського собору Церкви Христової. Це не тільки велика шана, але і велика відповідальність. Можна досягти великої слави у Царстві Небесному, а можна бути і скинутим у пекло. Все залежить від тебе, але точніше – від благодаті Святого Духа, яку ти отримав і в таїнстві хрещення, і в інших таїнствах, і тепер у таїнстві архієрейської хіротонії. Тепер від тебе залежить, чи скористаєшся ти цією Божественною силою, чи відкинеш її і підеш широкою дорогою земного життя. Обирай краще: Бога і Його Церкву, а не земні задоволення; вічне, а не тимчасове.

Ти добре почав, ставши на вузьку дорогу. Отримав вищу богословську освіту, прийняв священство, а потім чернецтво, жив у Михайлівському Золотоверхому монастирі, потім у Видубицькому, далі заради послуху був призначений в монастир Святого Юрія Переможця на Козацьких могилах у Рівненській єпархії. Тепер тобі належить потрудитися в Харківській єпархії. На тебе покладається велика відповідальність розбудовувати єпархію Київського Патріархату у складних умовах. Для цього ти отримав дар Божий.

У старовинній молитві поставлення на пресвітера, збереженій в «Апостольському переданні» Іпполита Римського, сказано: «Боже і Отче Господа нашого Ісуса Христа… Зглянься на твого служителя і дай йому від духа благодаті, щоб він мав честь у пресвітеріумі і правити народом у чистоті серця» (Гл. 8, 2). Якщо управління є особливим даром, який подається тим, хто покликаний на це служіння людям, то це означає, що народ Божий цього дару не має. Народ управляти Церквою не може, а тобі Дух Святий дав цей дар. Бережи його, преосвященний Митрофане, і не розтринькай його на гулянках і всіляких веселощах!

У 39-му Апостольському правилі говориться: «Єпископу довірені люди Господа, і він дасть відповідь за душі їхні». Але деякі сучасні єпископи поводяться так, наче вони і не знають, що неминуче прийде кінець єпископського служіння і треба буде дати відповідь Богові за отриманий дар благодаті.

Хоч управління народом Божим є даром Святого Духа, але не в ньому одному полягає сутність єпископського служіння. Саме по собі адміністративне управління не приводить до спасіння і вічного життя. До спасіння приводить духовне життя, яке пов’язане з виконанням заповідей Божих. А оскільки ми постійно грішимо, то нам треба постійно боротися з власними гріхами. А для того, щоб боротися з гріхами, треба їх знати. Особливо потрібно боротися з пороками, тобто гріхами, які перейшли у звички.

Духовна боротьба з власними гріхами є подвигом. Кожен православний християнин повинен нести цей подвиг, а особливо священнослужителі і тим більше єпископи. Для того, щоб нести такий подвиг, треба щиро молитися Богу, щоб Він дав Свою Божественну допомогу, тобто благодать Святого Духа. Без благодаті Святого Духа спасіння неможливе. Тому, улюблений брате, молися нашому Пастиреначальнику, Господу нашому Ісусу Христу, щоб Він постійно подавав тобі Свою допомогу. Тільки в єднанні з Господом наше архіпастирське служіння буде плідним.

Якщо ж ти не будеш духовною людиною, то служіння твоє зведеться на марне. Воно не приведе тебе до спасіння і вічного життя. Апостол Павло закликає молодого єпископа, свого ученика Тимофія, бути воїном Христовим. А що означає бути воїном Христовим – як не боротися з дияволом і гріхом?

Багато єпископів з радістю сприймають єпископське служіння в тій його частині, яка пов’язана з отриманням духовної влади і шанування. Але вони хворобливо реагують на такі явища, які пов’язані з приниженням.

Ми нерідко бачимо, що єпископи і священики не помишляють про своє особисте спасіння, і тоді їхнє служіння втрачає благодатну силу. В таких випадках і єпископи, і священики перетворюються на звичайних адміністраторів або на найманців. А народ Божий добре відрізняє пастирів від адміністраторів і найманців. Той, хто служить заради грошей, належить до категорії найманців і не буде мати нагороди на небесах, бо вже дістав на землі нагороду у вигляді грошей, заради яких трудився.

Усі єпископи обіцяють під час хіротонії піклуватися про доручену паству, жити у братолюбстві, слухатися порад старших своїх співбратів єпископів. Але через певний час забувають про свої обіцянки і замість братолюбства стають підозрілими один до одного, іноді розповсюджують брехливі чутки, щоб принизити свого брата, думають не стільки про доручену паству, скільки про своє підвищення, часто незаслужене і безпідставне. Але ще гірше буває, коли єпископи перестають працювати над собою і не виконують свої архіпастирські обов’язки.

Коли паства бачить, що єпископ турбується про те, щоб богослужіння, які відправляються ним самим або під його керівництвом, були молитовними і величними, коли слова Писання, псалми і молитви виголошуються виразно і голосно і доходять до слуху та серця віруючих, тоді паства радіє і благословляє цей подвиг єпископа.

Улюблений у Христі брате! Насамперед, відправляй богослужіння натхненно і щиросердно, не лінуйся проповідувати Слово Боже, пам’ятаючи слова апостола Павла: «Горе мені, якщо я не благовіствую» (1 Кор. 9, 16), будь справедливим і нелицемірним у керуванні священнослужителями і парафіями, а головне – працюй старанно на ниві Божій, роби те, що у твоїх силах, але не лінуйся і не давай себе захопити земним насолодам.

Нехай не бентежать тебе майбутні труднощі твого служіння. Втіхою для тебе повинні бути слова Христа Спасителя, сказані апостолу Павлу: «Сила Моя виявляється в немочі». Віруй у всесильну поміч Божу і в обіцяння Христа, Який, возносячись на небеса, сказав: «Я з вами до кінця віку» (Мф. 28, 20). Він, а не ми, грішні і немічні люди, править і оживотворяє благодаттю Святого Духа Свою Церкву. Ці слова правдиві, і ти ніколи не забувай їх і не приписуй собі того, що тобі не належить. Гріхи вважай своїми, а добро, зроблене тобою, приписуй Богові. Бо там, де добро, там благодать Божа, а де зло і гріх, там людина і диявол. Про це треба завжди пам’ятати і не чванитися своїм високим становищем у Церкві.

А зараз прийми цей архіпастирський жезл як ознаку твоєї єпископської влади та опори в похилому віці і від дарованої тобі благодаті Божої благослови цей побожний народ, який молився за тебе під час твоєї єпископської хіротонії.

Амінь.

Після цього Патріарх Філарет вручив владиці Митрофану символ архіпастирського служіння – єпископський жезл.

За інформацією www.cerkva.info