Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

24 жовтня минув рік, як спочив у Бозі митрополит Євсевій (Політило). На Тайній вечері Господь наш Ісус Христос, знаючи, що наблизився час його смерті, потішаючи своїх апостолів каже: „Коли б ви мене любили, то зраділи б, що я до Отця іду" (Ін. 14,28). Ці самі слова промовляє сьогодні до кожного із нас блаженної пам'яті наш дорогий владика Євсевій, а ми разом із всією Церквою йому відповідаємо: «Блаженна путь, на яку йдеш нині душе, бо Тобі приготовлено місце упокоєння».

Життя преосвященного Владики було життям відданого і дбайливого пастиря, який життя своє віддає за овець (Ів. 10, 11). Св. Іван Золотоустий, роздумуючи над цим євангельським образом сказав: „Добрий пастир, якого саме бажає Христос, своїми подвигами суперничає з самими мучениками. Мученик бо умирає за Христа тільки один раз, але добрий пастир умирає за своє стадо багато разів. Він навіть примушений щодня за вас, своїх вірних умирати". Важким є хрест пастиря. Взяти цей хрест означає зректися себе, стати на тернисту хресну дорогу і до кінця служити тим, за кого помер Спаситель на Голгофі. Пастир іде попереду, говорить нам Євангеліє від Івана, і тільки таким чином може вести за собою інших, показуючи їм дорогу та першим зустрічаючи всі небезпеки, які постають на шляху.

Владика Євсевій завжди був таким добрим пастирем: не лякався і не втікав перед тими, хто хотів знищити Христове стадо. Те, що він став священиком в нелегкі часи гонінь і переслідувань, свідчить про його готовність пожертвувати для Христа і його Церкви усім, навіть власним життям. Владика був цього свідомий, але, задивлений у лик розп'ятого Христа, черпав від Нього мужність іти до кінця. Переконана, що історія не завагається назвати його ісповідником віри, святцем наших часів.

Дивлячись на життя усопшого Божого Слуги архиєрея Євсевія, з певністю можемо сказати, що прожив він його богоугодно, стараючись у міру своїх людських сил зробити цей світ кращим, поділитися з ближніми своєю любов'ю. Почувши голос Божого покликання, Він не завагався і, „покинувши все, пішов за Ісусом" (Мт. 19, 27) та цілопально віддався на службу Христові та рідному українському народові, служачи йому в любові і покорі.

Владика Євсевій з гідністю переносив усі життєві випробування , які давав йому Господь: його дитинство припало на непростий час голодомору, будучи ще зовсім юним він не раз дивився у вічі смерті, проте і пізніше, як відомо стало не легше. Смерь рідних людей підірвала і так слабке здоров'я владики. Ми християни знаємо, що земний час Господь призначив людині для тяжких труднощів, для подолання різних небезпек, для викорінення гріха і шліфування себе для майбутнього життя у небі. Видно так Всевишній випробував свого слугу до священичого покликання. Від батьків перейняв щиру побожність та любов до свого народу. Бажання посвятити своє життя служінню Богові та людям привело отця Віталія (в монашестві владику Євсевія) до навчання в Ленінградській духовній семінарії. Бо сказано, що "Священик-це той,хто вириває душі з пащі диявола".

Коротко служіння нашого владики Євсевія можна охарактеризувати словами апостола Павла: „Для всіх я став усім, щоб конче деяких спасти " (1Кор.9,22). Справді, наш дорогий владика був саме таким. Його навчання було правдиве, його приклад - світлий і гідний до наслідування, його терпіння – благородне, покора – глибока, віра – тверда, надія - непохитна. Він, кажучи словами із тропаря, був і надалі залишається для всіх нас правилом віри, образом смиренності, учителем стриманості, святителем, що своє духовне стадо беріг перед усяким лихом і злом. Владика Євсевій вірно наслідував Христа – вічного архієрея. Як зумів він осягнути все це? Відповідь одна: силою молитви, посвяти і жертви. Всі добре знаємо, як багато владика молився і як вмів терпеливо зносити всі прикрощі і тягарі. Скільки вложив він, часто навіть непомітно для нас, своїх молитов, праці, жертв і тривог, щоби наша Церква і зокрема Львівська, Полтавсько-Кременчуцька а згодом Рівненсько-Острозька єпархія, поручена його святительській опіці, успішно сповняли Христову місію освячення і спасіння серед рідного українського народу!

Ми сьогодні дякуємо Богові за ті щедрі благословення і духовні дари, які отримали через святительські руки нашого владики Євсевія. На цьому становищі він зробив усе можливе, щоби приготувати до священичого служіння ревних пастирів, (він був ректором Львівської духовної академії),очолював 12 років львівські духовні православні школи,28 років душпастирював у Львові. Я впевнена, що кожна парафія де був владика,має що згадати про його заслуги перед підняттям авторитету церкви. А це завдання не було з легких. Наш священик протоієрей отець Тарас Варварук розповів про випадок, який трапився на святкуванні річниці ювілею Івана Котляревського в Полтаві ,куди був запрошений владика Євсевій. Яке б здавалося він мав до видатного письменника? Присутні були здивовані-владика більше години читав на пам'ять "Єнеїду".

Не зменшилася його апостольська ревність і посвята після призначення на єпископа Рівненсько-Острозької єпархії, яку потрібно було розбудовувати у твердій надії на те, що милосердний Господь не позбавить свого слугу благодатної допомоги. Сьогодні бачимо плоди його молитви і трудів. З його благословення побудовано і освячено велику кількість церков і каплиць. Напевне немає такої парафії в нашій єпархії, яку б владика не відвідав, щоб помолитися зі своїми вірними, перейнятися їхніми проблемами та болями, пам'ятаючи про свій вчительський і пастирський обов'язок. Траплялося і так, що він будучи важко хворим їздив до церков, де народ чекав на Його пастирське слово і архієрейську молитву. Ми раді з того, що саме владика Євсевій 5 років тому освятив престол у нашому Свято-Михайлівському соборі.

Тож знаючи труди і подвиги свого архипастиря, Церква Христова дякує сьогодні Богові за всі щедрі ласки, які Він зіслав на свій народ через його архієрейські руки. Я мала нагоду чути архіпастирське слово владики-його простота і глибина вражали всіх. Владика був дуже простим і доступним до священиків. Навіть приймаючи по церковних питаннях завжди давав мудрі життєві поради, цікавився життям парафії, наводив приклади зі свого життя , вчив тонкощів дипломатії (майстром якої був сам).

Ми переповнені смутком, тому що попрощалися з пастирем і батьком, якого ми любили і поважали. Але наша християнська віра спонукує нас не до розпачу, але до радості, бо сьогодні збулося найбільше бажання покійного, якого прагнув він усією своєю душею – злучитися зі своїм Небесним Отцем, якому ревно служив як християнин, монах і єпископ. Він дійшов до кінця своєї земної мандрівки та спішить до Небесної Батьківщини, щоби здати звіт за своє земне життя і прийняти вінець небесної слави.

Кожен, хто зустрічався з преосвященним Євсевієм найперше зауважив його щирість, простоту, відкритість і цілковите уповання на Бога. Саме тому був він для нас таким доступним, дорогим і близьким.

Спочилий у Бозі, митрополите Євсевію! Ваше життя – це відблиск тихого діяння Божої благодаті, яка так виразно проявилася в благословенних плодах Вашої ревної невтомної праці. До життя, священства і архієрейського служіння покликав Вас Господь „во время люте", коли наш народ поневолювали різні загарбники. Ми від щирого серця дякуємо Вам за те, що Ви відважно пішли за голосом Божого поклику, із великим завзяттям і посвятою служили святій Церкві та нам, своїм духовним дітям, котрі у Вашій скромній особі пізнали свого дорогого батька і водночас великого архієрея, „самовідданого і ревного душпастиря".
Дорогий владико Євсевіє, 24 жовтня : наш настоятель отець Тарас з академічним хором служили панахиду за упокій Вашої душі, благаючи Бога, щоби Ви служили Літургію у небі за нас, нашу Церкву і народ. В неділю ціла наша парафія молилась за прощення та відпущення Ваших гріхів та блаженне успіння.
В 102 псалмі сказано: чоловік, як трава, дні його, як цвіт пільний, так і відцвіте. Бо дух пройде в ньому і не буде його і не пізнає місця свого. З впевненістю можу сказати, що ці слова не про спочилого архієрея.

Нехай Ваша пастирська наука, яку Ви і сьогодні голосите своїми бездиханними устами надихають нас продовжувати все те святе і світле, ради чого Ви жили і служили.

Дорогі брати і сестри, молімось, щоб Господь подав упокоєння для переставленого від нас архиєрея Євсевія, а нам – миру і свою милость.

Наталія Гаврилів,

парафіянка свято-Михайлівського храму смт Млинів,

вчитель