Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

На сучасному загальному тлі, коли інтерес до книги почав поступатися електронним засобам пізнання, у селищі Млинові відбулася подія, яка засвідчила, що книги – це своєрідне відображення людського єства; що там, де житейські істини дістаються зі сторінок, немов із моря перлини, реальним та високим є, власне, і саме покликання книг – робити людину мудрішою, добрішою та світлішою. Відтак мова про урочисте відкриття бібліотеки в Млинівському Свято-Михайлівському соборі, ініціатива про яку зародилася буквально півроку тому і нинішній книжковий фонд якої уже досяг майже двох тисяч примірників – сучасних, недавніх та позначених віковою сивиною.

Той, хто причетний до млинівських теренів і, тим паче, вивчає їхній історичний поступ, сповна може стверджувати, що тут здавна проявлялося особливе ставлення до книг. Взяти хоча славних попередників із минулих століть Кирила Ставровецького та Данила Братковського, котрі не тільки написали вікопомні труди «Євангеліє учительноє», «Перло многоцінне», «Світ, розділений на частини», але й створювали книгозбірні, аби люд мав змогу користуватися сотвореними трудами.

Подібне стосується й генерала Олександра Ходкевича, який володів Млиновом у ХІХ столітті і мав найдивовижнішу у Волині бібліотеку – у 20 тисяч книжкових екземплярів.

На жаль, майже весь цей історично-значимий фонд не дійшов до наших днів. Не дійшов, бо зачасти в книзі, як і в людині, вбачався ворог, як-от у 1917 році, коли червоноармійці, що зайняли поселення, не придумали нічого іншого, як у графському палаці порубати шаблями картини, ікони, скульптури, а для обігріву розпалити вогнище і саме книгами підтримувати його протягом декількох днів!!!

Зрештою, втраченого не вернеш, а от написати нову сторінку в книжковому літописі цілком реально. Навіть зобов’язуюче перед нинішнім та майбутніми поколіннями. З такою думкою млинівчани й заповзялися створити нову книгозбірню. А розташували її у Свято-Михайлівському соборі УПЦ КП, що став окрасою Млинова.

– Ідея про соборну бібліотеку витала в нашому приході здавна, – зазначає настоятель храму, істинний духовний натхненник створення книгозбірні, кандидат Богословських наук о. Тарас (Варварук), – а стартом для її конкретного втілення стала перша книжкова пожертва від сестер Пашко. Це була як духовна , так і наукова література. Заодно це був гарний приклад для благодійницького наслідування, до якого долучилися навіть не десятки, сотні наших співвітчизників, пропонуючи літературу для бібліотеки.

А по-справжньому дієвим духовним та організаційним генератором створення бібліотеки стала прихожанка храму, начальник загального відділу Млинівської районної ради Світлана Король.

– Головний шлях надходження книг до книгозбірні – меценатський, – наголошує Світлана Сергіївна, – але для цього мало кинути клич у громаду; тут відіграла надзвичай важливу роль організація волонтерського руху – через рідних та близьких, через організації та підприємства, взагалі через небайдужих до духовних начал людей. Загалом в цьому напрямку створилася навіть народна толока. І не тільки щодо збору книг, але й щодо облаштунку приміщення. Так, приміром, зі стелажами, столами, меблями посприяли півдесятка сільських рад району. Звичайно, заснування бібліотеки додавало клопотів, інколи навіть суєтних, але усе це абсолютно незначиме в порівнянні з тим, наскільки радіє серце і від самих книг, і від масштабного велелюддя, яке зібралося на урочисте відкриття бібліотеки.

Головним хранителем храмової книгозбірні вибрано млинівчанку Галину Маліновську, людину авторитетну, а заодно із величезним трудовим досвідом – 36 років роботи в бібліотечній системі.

– Такої книгозбірні наразі не має жоден храм в області, – каже бібліотекарка, – але цей факт для нас – не спонука для якогось виділення, а спонука для подальшого розширення, поглиблення тематики, різноманітності матеріалу. Хоч уже наразі, як на мене, в бібліотеці є цілий прошарок просто унікальних видань. Взяти хоча б популярну колись та й зараз серію «Жизнь замечательных людей». Причому, її у повному варіанті презентували відразу двоє щирих млинівчан – Неоніла Гзило та Микола Лемещук. Ще один доброчинець поповнив книжковий фонд рідкісним «Кобзарем» з минулого століття, який, наскільки мені відомо, зберігся в декількох екземплярах. Маємо просто дивовижні рукописи. Зокрема, українця-політв’язня, який, перебуваючи на каторзі, в темниці під промінчиком свічки повністю (від «а» до «я») переписав Святе Письмо… До цього духовного куточка пасують труди наших священиків: о. Тараса(Варварука) та о. Тарасія (Лазуки); книги , передані з багатьох інших храмів. У тому числі й із Києво-Печерської лаври. Значимий доробок є і для наших найменших читачів.

Зрештою, саме ця широка читацька аудиторія – дитяча та юнацька – взяла активну участь в офіційному відкритті бібліотеки, читаючи поезії, співаючи духовні піснеспіви. До слова на організованому заході долучився й Віталій Тарасюк, котрий є співавтором книги «Поклик древнього дзвону» про історію церков на теренах Млинівщини. Цікавою на храмовому дійстві стала виставка з фондів Млинівського краєзнавчого музею – з представленням старовинних книг, а також місцевих церковних відомостей із минулих століть. А найурочистішу місію – перерізання символічної стрічки на знак відкриття бібліотеки – здійснив благочинний церков Млинівського благочиння УПЦ КП о. Володимир (Левандовський).

Відкриттям соборної бібліотеки в Млинові зроблено воістину благородну справу, яка, без сумніву, матиме своє продовження, аби в майбутньому часі вимірюватися не кількома тисячами, а десятками тисяч екземплярів. Але, як зазначив о. Тарас, важлива не так кількість, як затребуваність книг; аби до них тягнулися руки та серце і від слова укріплювалися добро та любов. Бо, за великим рахунком, прочитана хороша книга не тільки розвиває розум, але й формує душу. Саме з такою вірою та надією і розпочинає свій літопис соборна бібліотека у Млинові.

Євген Цимбалюк