joomla


На землі є особливі місця, які сподобилися благословення Божої Матері. Вершина Почаївської гори, де було чудесне явлення Богоматері, одне із таких чудотворних і благодатних місць Волинської землі. Туди звідусіль прибувають люди, немов діти збігаються до Матері, щоб поділитися радістю, чи розказати про біль, чи просто з надією отримати ласку, а найголовніше з благанням про милість та заступництво перед Всевишнім. І всіх приймає Пресвята Богородиця.

Саме сюди вирушила група прочан Рівненської єпархії, яка з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона була організована паломницьким центром «Воскресіння».

Очолили паломницьку групу головний координатор паломницького центру «Воскресіння» прот. Миколай Капітула, прес-секретар єпархії прот. Василій Рудніцький та настоятель Свято-Параскевського храму с. Понебель свящ. Тарас Гордійчук.

Першою зупинкою паломників став Свято-Юріївський чоловічий монастир на хуторі Вірля. Ця обитель розташована на тому місці, де колись був маєток шляхтички Анни Гойської, в якої вперше відбулося чудо від Почаївської ікони Божої Матері. Анна Гойська була багатою поміщицею і володіла Почаєвом, селами Орля (Вірля) і Козин. Того часу волинською землею проїздив грецький митрополит Неофіт, який прямував до Москви, сподіваючись отримати в неї допомогу для своєї скривдженої магометанами Церкви.У 1559 року на прохання Анни Гойської він зупинився в її маєтку. Богобоязлива Гойська сердечно прийняла у себе іменитого гостя і за звичаєм з найглибшою повагою сумлінно опікувалася ним.

На подяку за сердечну гостинність, Неофіт благословив Гойську древньою іконою Богоматері з Предвічним Немовлям — образом, який він привіз із Константинополя. Вірогідно, цю заповітну родову святиню він взяв із собою як благословення в далекий нелегкий шлях: спочатку до Константинопольського Патріарха, а потім за його дорученням — до Росії, і завжди зберігав цей образ при собі, поки Промисел Божий не повелів залишити її на Волині у милосердної благочестивої вдови.

Отриманий великий дар Гойська зберігала певний час у своїй замковій молитовні. Аж ось, за тогочасними розповідями, домашні побожної вдови почали помічати, що від ікони виходить якесь незвичайне світло. Слуги сповістили про це поміщицю, але вона довго не зважала на їхні розповіді, поки, нарешті, сама не побачила в сонному видінні ікону «у великому світі». Але й тоді Гойська не звернула на це особливої уваги, поки світло, що виходить від ікони, не побачила вже наяву. Минуло ще трохи часу, і благодатна сила, яка виходила від образу, дала знати про себе першими чудесами.

У Анни Гойської був сліпий від народження рідний брат Филип Козинський. Анна підказала йому звернутися з молитвою до дарованого образу Пресвятої Богородиці з проханням про дарування зору. І щойно її брат від усього серця помолився перед святинею, очі йому відкрилися, і він почав бачити, ніби ніколи й не був сліпим.

Після такого безсумнівного чуда, що сталося на очах у людей, Гойська вже не зважувалася тримати ікону в себе, а, зібравши ченців, священиків і безліч православного люду, з хресним ходом та співами перенесла її на Почаївську гору та віддала на вічне зберігання ченцям, які мешкали в тамтешніх печерах. Чудесне зцілення і наступне за ним урочисте перенесення ікони з маєтку Гойської до Почаївських іноків сталося у першій половині 1597 року. 14 листопада 1597 Гойська жертвує на розбудову Почаївського монастиря великі кошти, невдовзі будує церкву на честь Успіння Божої Матері та забезпечує її всім потрібним; дарує ченцям свою спадщину: землі, сіножаті, млини; щедро прикрашає чудотворну ікону.

1675 року під час польсько-турецької війни татари зруйнували замок Гойських у Вірлі. У 1995 року силами місцевих мешканців, благодійників з української діаспори з-за кордону розпочалось будівництво Свято-Юріївського храму. У 2013 року архієпископ Тернопільський, Кременецький та Бучацький Нестор освятив новозбудований храм, а комплексу церковних споруд було присвоєно статус монастиря.

З благословення намісника обителі ігумена Полікарпа (Касько) духовенство Рівненської єпархії відслужило у монастирському храмі Божественну літургію, під час якої паломники мали можливість посповідатися та причаститися Святих Тіла і Крові Христових.

По завершенні богослужіння ігумен Полікарп розповів вірним історію обителі. Потім прочани вирушили до Почаївської Лаври. Тут паломники насамперед відвідали головний Свято-Успенський Собор, де мали можливість прикластися до стопи Пресвятої Богородиці, помолитися перед чудотворною Почаївською іконою Божої Матері та поклонитися іншим святиням обителі.

У храмі преподобного Іова ігумена і чудотворця Почаївського прочани приклалися до чесних мощей преподобних Іова та Амфілохія, а також відвідали маленьку печеру, в якій подвизався преподобний ігумен Іов.

Поклонившись численним святиням Почаївської лаври паломники вирушили до Свято-Духівського Скиту, де зберігається кілька чудотворних ікон Божої Матері, ковчег з частичкою Животворящого Хреста Господнього та ковчег з численними частинами мощей святих угодників Божих. Також прочани тут приклалися до ікони, що містить частичку мощей та фрагмент нетлінної мантії прп. Серафима Саровського та ікони, що написана на фрагменті каменя, на якому преподобний молився 1000 днів і ночей. У цьому ж храмі насельник монастиря благословив паломників чудотворним хрестом Микити Стовпника.

Наступним пунктом паломницької подорожі було цілюще джерело святої праведної Анни, де розташований Скит Свято-Миколаївського Городоцького жіночого монастиря. Поклонившись чудотворним святиням обителі та омившись цілющою водою в купальні прочани вирушили з молитвою у дорогу додому.