Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 24 квітня 2016, 19:38

Перегляди: 957

З благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона для дітей та батьків недільної школи Свято-Покровського собору м.Рівного (у складі 82 чоловік), у першій половині квітня відбулася паломницька поїздка до Кременця, організована завідувачкою недільної школи Мирославою Хоміцькою.

Перед початком нашої подорожі, прот.Анатолій Матяшок благословив та окропив свяченою водою два автобуси паломників, побажавши всім щасливої дороги.

Отож, ми вирушили в подорож.

Міста, як і люди, зустрічають по-різному, і кожне залишає в душі неповторний слід. В одне хочеться повертатися знову і знову, інше залишає по собі неприємний осад, а буває й таке, що тільки-но ступивши вперше на незнайомі вулички, почуваєш себе тут, як удома.

Саме так, по-домашньому затишно і привітно зустрів нас – учнів недільної школи та їх батьків – древній Кременець. Невеличкий, але такий миловидний, спокійний, якийсь ніби умиротворений. І не дивно, адже тут 12 церков вивищуються над буденністю, зринаючи куполами до хмар і притягуючи небесну благодать. Тут древня історія не затерлася до непізнаваності – вона милує око, мовчки розповідає про минулі епохи, дозволяє зі своїх висот, ніби з теплої долоні, милуватися чудовими краєвидами, вдихати напоєне соснами повітря і згори, ніби по мапі, визначати, якими ж то вуличками хочеться пройтися.

Так, саме стежкою на гору Бона, до руїн старого замку, який не піддавався чужинським завойовникам і скорився лише славному козацькому ватажку Максиму Кривоносу, ступили ми перші кроки. А коли опинилися на вершині, навіть сонце викотилося з-за хмар і заграло промінням у куполах усіх місцевих храмів, ніби закликаючи відвідати хоча б один із них, коли спустимося додолу. Екскурсовод Любов Іванівна розповідала про древню і сучасну історію міста, про його духовні злети й економічний занепад, про те, як мешканці в усі часи любили і люблять свою маленьку Швейцарію. Згодом до нашої групи приєдналися священики: прот. Володимир Буграк та Олександр Базиляк, які духовно збагатили наше паломництво.

Настоятель Свято-Преображенського собору прот. Володимир Буграк поділився з нами ще однією таємницею міста, про яку мало знають навіть місцеві жителі – показав печери під однією із гір, де раніше теж був монастир.
Намилувавшись красою природи, всі гуртом відвідали Свято-Богоявленський жіночий монастир, де приклонилися чудотворній іконі Божої Матері «Скорботна». Вона, як і наш народ, пережила чимало радісних і тривожних моментів, проте з тихою скорботою зустрічає паломників, умиротворяє їхні серця, осяває душі, зцілює тіла і вже з благодатною радістю благословляє їх, проводжаючи по домівках. Тут також знаходяться ікона святого великомученика і цілителя Панталеймона з часточкою його мощей та ікони преподобних Іова і Амфілохія Почаївських теж із часточками мощей. Старожили розповідають, що у радянські часи, коли монастир активно руйнували, ікону Богоявлення, що над входом до нього, неодноразово замальовували. Проте, в який колір ікону не зафарбують – вона знову проявляється, і стає ще яскравішою!

Ще одна велична і за своєю життєдайною духовною силою, і за могутністю віковічних стін святиня - собор Преображення Господнього - гостинно прийняла нашу велику різновікову делегацію. Збудовані ще в середині 18 століття стіни і до сьогодні дихають прохолодою, таємницею та Божою благодаттю. Храм ще повністю нереставрований, але стараннями священиків та громади поволі ця велика і велична будівля стає окрасою і духовним центром міста, постаючи із тлінної руїни осередком благодаті та Божого слова. А старання ці нелегкі, адже в радянський час споруда тривалий час пустувала. Згодом храм був перетворений на склад зернових, а в 1950-х роках – на студентський спортзал. Проте після проголошення Незалежності у 1991 році він знову був відкритий і, як уже мовилося, йде його поступова і наполеглива реставрація.

І на завершення своєї духовно-пізнавальної мандрівки ми помолилися на вечірній службі у Хрестовозвиженському чоловічому монастирі в селі Панталія Дубенського району. Незважаючи на те, що монастир почав відроджуватися не так давно, вже на початку нового – другого – тисячоліття від Різдва Христового, його духовні підвалини настільки міцні, що в стінах монастиря і в жителів села мироточать та оновлюються ікони. Якраз у дні великого посту у храмі знаходиться оновлена ікона «Бог Саваоф», яку передала сюди господиня оселі, де сталося чудо. Також тут є й ікони, які цьогоріч замироточили. Намісник ігумен Арсеній поблагословив та помазав елеєм втомлених та щасливих паломників.

Уже в автобусі, усі гуртом, дякували Богові за цю незабутню поїздку та висловили побажання здійснювати нові подорожі, адже духовних святинь і чудових краєвидів в Україні не злічити!

М.Кирильчук,
учасниця паломницької поїздки