Деталі

Опубліковано: П'ятниця, 01 липня 2016, 09:55

Перегляди: 959

Майже кожен день на полі бою українські герої віддають свою душу та тіло за нашу свободу. Тому волонтерська армія не дрімає, працює у містах та селах і періодично їздить на Схід, аби в нелегкий час підтримати наше українське військо.

Дубенські військові капелани УПЦ КП теж не стоять осторонь і не раз бували на передовій. Минулого тижня вони вкотре зібралися на війну, але цього разу в статусі волонтерів.

ЗІБРАЛИСЯ ЗА ДВА ДНІ

Вже традиційно перед від’їздом на війну капелани звернулися до своїх парафіян із проханням зібрати допомогу для українського війська. Напередодні великого свята Трійці в поминальну суботу, в храмах молилися за упокій спочилих душ. Замість хлібини, як пожертву Богові, кожен бажаючий міг принести інші продукти харчування, які необхідні нашим військовим. Так і було. Люди по можливості нести хто що міг.

Таким чином парафіяни Свято-Вознесенського храму (УПЦ КП), що на Підборцях, Дубенського Свято-Миколаївського чоловічого монастиря та храму Святої Параскеви, що в селі Понебель Рівненського району зібрали чимало продуктів. Також допомогти із збором продуктів та потрібних речей на Схід капеланам ігумену Меркурію Бікірі, прот. Василю Лозинському та ієр. Тарасу Гордійчуку допомогли священики і їх парафіяни з Миколаївки, що на Млинівщині та з села Грабів, що в Рівненському районі. Отцям допомогли й інші добродії, які неодноразово передають на Схід м’ясні тушонки, ковбаси, печиво, консервацію та інше. Також забезпечили й пальним.

А ще цього разу капеланам допомогла волонтер із позивним Білка, яка проживає в Млинові. Вона зорганізувала людей і ті теж передали воїнам чимало продуктів. Таким чином за два дні було зібрано гуманітарну допомогу на Схід.

Вже в понеділок, 20-го червня, капелани, посортувавши зібране, поскладали в коробки. Також наготували 100 пляшок по 5 літрів, які заздалегідь купили, щоб перед так званою зоною АТО наповнити їх водою. Адже з водою на війні проблеми, тим паче в спеку, яка зашкалює за 40 градусів.

Цього ж дня військова частина А 15 19 долучилася до волонтерської доброї справи і виділила на кілька днів бус, яким волонтери-капелани мали відвезти зібрані продукти. Їхати з священиками погодились водії-волонтери, які вже неодноразово були на війні - Юрій Новосад та Олег Боримський.

- Вже під вечір автівка була завантажена продуктовими наборами. Залишалося тільки поїхати в один із дубенських маркетів закупити заздалегідь замовлених запашних булочок. Підприємець навіть зробив нам знижку в 50 відсотків. Вже під вечір на подвір’ї Свято-Миколаївського храму ми були готові до відправлення на Схід. Помолившись в дорогу, отець Василь Лозинський, який минулого місяця теж їздив з нами на війну, поблагословив нас і ми поїхали. В дорозі нас застала гроза. Проте ближче до Житомира стало розвиднятися. Дорога була спокійною, - розповідає ігумен Меркурій.

НАЙНЕБЕЗПЕЧНІША ПОЇЗДКА

Наближався Схід України. Донбас. На блокпостах, вже традиційно, роздавали черговим коробки із продуктами.
- При в’їзді в Піски нас зустрів Віктор з позивним Залізо з Млинівщини. Він нас супроводжував до позицій. Залізо розповів, що до війни в Пісках жило 15 тисяч людей, а зараз не відомо, чи знайдеться там з десяток людей. По дорозі ми бачили розбиту техніку, залишки танків, - каже отець Тарас.

У селищі Михайлівка, де є перевірене бійцями джерело, дубенчани набрали в 5-ти літрові пляшки холодної води. Попереду були Красногорівка, Мар’їнка.

- Запам’яталася мені Мар’їнка і її оборонці – бійці 14 бригади, які зустріли нас при в’їзді в населений пункт. Ми розвантажили частину продуктів та води. Військові дуже дякували нашим людям за зібрану допомогу. Вони розповіли, як їм там живеться і казали, що до них вже пів року не приїздили ніякі волонтери, - розповідає капелан, отець Меркурій.

Потім дубенські волонтери попрямували в напрямку Костянтинівки. Там теж віддали наготовлене бійцям. Попереду було спілкування з військовими. Кожен мав можливість запитати щось у священика. Бійці зраділи приїзду капеланів і пригостили їх смачним українським борщем.

На вулиці стало сутеніти. ОБСЄ вже «не працювало» і почалися обстріли. Працювала російська розвідка. Надіючись на Божу волю, в 49-ти градусну спеку дубенчани полягали спати в бусі, яким приїхали на війну. Прокинувшись о 4-ій ранку, коли стало світати, капелани знову зібралися в дорогу. Адже на них чекали в бійці 301 бригади.

Ця поїздка була однією із найнебезпечніших. Багато «залишилося поза кадром» і отці не про все воліють розповідати журналісту. Бо не все, як то кажуть, «для преси», та й згадувати важко. Адже війна – це болюче явищу із страшними наслідками.

Під час цієї поїздки дубенським волонтерам довелось їхати «на протязі», а це дорога, де з одного боку наше військо, а з іншого – вороже, російське. Зазвичай, їхали без супроводу і без бронежилетів та касок. Всю дорогу життя отців-волонтерів своєю спиною прикривали мужні дубенчани Юрій Новосад та Олег Боримський, які по черзі їхали за кермом.

У Дніпровській області, побачивши камуфляжного буса, їх перепинив «жигуль», в якому їхав відомий на всю країну волонтер Вітер. В одному із страшних боїв Вітер разом з трьома іншими волонтерами, не побоявшись за власне життя, героїчно виносили та вивозили поранених та вбитих бійців.

Війна триває вже третій червень поспіль, а її ще досі в столиці називають АТО…

• 
• 
• 
• 
•  

Ксеня ГАЛИЦЬКА