Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 24 жовтня 2016, 15:49

Перегляди: 845

Настоятель Свято-Михайлівського храму Млинова протоієрей Тарас Варварук, з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, здійснив дев’яту поїздку в зону проведення АТО, зокрема на Луганщину. Його супутниками були Любомир Волошин, Микола Седикта водій Анатолій Черешук.

Цього разу волонтери поїхали до наших солдатів із гостинцямивід учнів та працівників двох шкіл і гуманітарної гімназії Млинова.

Першим місцем перебування була Станиця Луганська, де служить млинівчанин, лейтенант ЗСУ, командир роти Тарас Коханюк. Тут у неформальній теплій обстановці бійці розповіли про фронтові будні. Крім того, наші волонтери стали свідками видовища, яке їх дуже вразило: величезні черги місцевих мешканців на КПВВ, котрі із території ЛНР прямували до підконтрольної українцям території, щоб отримати соціальні виплати та закупитися. Але особливо боляче було спостерігати, як ці люди щоразу намагалися відвести погляд.

Другого дня по приїзді зранку у кімнаті покинутого будинку, де мешкають зараз наші солдати, було відслужено Божественну Літургію, під час якої 10 воїнів приступили до таїнств Сповіді та Причастя. О. Тарас зустрів тут свого земляка з Івано-Франківщини Михайла Федоровича, який попросив відправити богослужіння в обладнаній ним каплиці. Священик відгукнувся на прохання земляка і також відслужив Божественну Літургію, під час якої близько 20 воїнів приступили до таїнств Сповіді та Причастя. Крім того, вони своїм співом супроводжували богослужіння.

Черговим пунктом зупинки наших волонтерів було село КомишувахаПопаснянського району, де на них чекав земляк із Млинова В’ячеслав Тимощук. За вечірнім чаюванням усі радо слухали повстанські пісні у виконанні о.Тараса, а деколи й підспівували йому.

Наступного дня тут було відслужено Божественну Літургію, під час якої бійці, які несуть там службу, приступили до таїнств Сповіді та Причастя.

В усіх місцях зупинки волонтери залишали гостинці солдатам, аби хоч у такий спосіб донести їм часточку рідного дому і нагадати, що їх чекають із перемогою, моляться за них і дбають про їхній добробут.

Ця поїздка дала можливість нашим волонтерам зробити висновок, що українська армія стала значно краще забезпечена як формою, так і озброєнням, продуктами і предметами першої необхідності, а ще – більш згуртованою та із величезною жагою до перемоги.

Тож молімось за наше військо, владу, народ, щоб якнайшвидше в Україні настав мир, який заповідав нам Ісус Христос.

Світлана Швайчук