Деталі

Опубліковано: Четвер, 10 листопада 2016, 21:19

Перегляди: 1252

В час осінніх канікул, які цьогоріч припали на першу неділю листопада, з благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, вихованці недільної школи Свято-Покровського собору, разом із батьками та на чолі з улюбленим вчителем Мирославою Хоміцькою, побували в паломницьких мандрах Житомирщиною.

Першою зупинкою нашого паломництва був Спасо-Преображенський Тригірський чоловічий монастир, який знаходиться в дуже мальовничому місці, на скелястому березі річки Тетерів. Потрапивши на його територію, одразу відчуваєш спокій і тишу, все навкруги ніби овіяно добром та любов’ю. В монастирі, де служба розпочинається щодня о шостій ранку, ми помолились, приклонилися до ікон, поставили свічки, а також почули цікаву розповідь про історію цієї обителі від її насельника.

Відомостей про даний монастир збереглося надзвичайно мало. Заснований він був у 16 ст. ченцями в гранітних скелях поблизу річки. Згодом монахи-відлюдники звели тут храм та келії. В часи тотального наступу католицизму на Житомирщині він був захоплений уніатською церквою і тільки в 1839 році повернувся знову у православ’я. На початку ХХ століття монастир закрили і тривалий час це був склад та приміщення школи, але вже з 1990 року тут знову стала звершуватися Божественна літургія.

В храмі зберігається чудотворна ікона Тригірської Божої Матері. На жаль, досі невідомо, як і коли вона з’явилась в монастирі. Збереглася лише історія, де йдеться про дивне зцілення німого з народження хлопчика. Він заговорив після здійснення молебню перед образом Божої Матері Тригірської. Хлопець прийшов після одужання в храм та із захопленням заспівав «Христос Воскрес!». Щороку 20 серпня на її честь відзначається урочиста архієрейська літургія.

Ченці Тригірського монастиря з радістю дозволили паломникам з Рівненщини поснідати в монастирській трапезній, пригостили і своєю їжею. Коли ми попросили дозволу заспівати молитви українською мовою, монах відповів, що немає значення, якою мовою прославляти Господа Бога. Відтак, подякувавши Богові і насельникам обителі, ми вирушили далі.

В Коростишівському районі Житомирської області, в гущавині лісу, знаходиться Свято-Духівський чоловічий монастир УПЦ КП. Певний час наших мандрів був відведений на пошуки цього монастиря, але нарешті серед лісу перед нами відкрилась надзвичайно красива картина природи, а посередині на березі озера - маленьке містечко, створене руками монахів Свято-Духівського монастиря.

Розповідають, що кілька років тому тут, посеред Коростишівського лісу владика Житомирський і Овруцький Ізяслав потрапив у страшну аварію, дивом залишившись живим. Дивовижний порятунок наштовхнув владику на думку покласти початок обителі серед лісу.

Зі всього видно, що монахи тут працюють важко і наполегливо, відчувається «рука господаря». Посеред монашого обійстя стоїть Свято-Духівська церква, з обох боків трапезна, келії і господарські приміщення. Усього біля десятка дерев’яних споруд. На території є багато капличок, купель та підземна Свято-Введенська церква, яку збудували за чотири місяці. Ікони, до яких ченці возносять свої молитовні прохання, є точними копіями візантійських. У монастирі є кілька великих святинь – мощі св.вмч. Пантелеймона Цілителя, св.вмч. Ніни та Варвари, які духовно підтримують людей. На монастирській території збудований меморіальний комплекс «Українська голгофа», присвячений жертвам геноциду українського народу і репресіям проти православного духівництва. Саме на цьому місці ієромонах Іоанн відслужив молебень, подякувавши нашим паломникам за ангельський спів посеред лісу, а ми, в свою чергу, подякували йому за цікаво проведену екскурсію.

Перебуваючи у паломницьких поїздках, невеличку частину подорожі рівненські мандрівники зазвичай присвячують і світським культурно-історичним об’єктам. Завітавши на Житомирщину, не можна не побувати в музеї космонавтики, який знаходиться в місті Житомир. Це унікальний музей для України. Саме в Житомирі в 1907 році народився засновник української космонавтики – Сергій Корольов. В 1970 році тут був відкритий будинок-музей академіка. Експонати збиралися по всьому світу. Діти з цікавістю слухали про життя відомого інженера, дізнавались, як зародилась і розвивалась космонавтика в Радянському Союзі. В музеї можна побачити моделі космічних апаратів, багато з яких побували в космосі, а також предмети побуту і спорядження космонавтів. Найбільше дітям сподобався лунохід і штучні супутники Землі, а також світлове і музичне оформлення, що створює справжню космічну атмосферу.

І на завершення чудової подорожі ми заїхали подивитись на найбільшу недільну школу в Україні, де навчається понад 800 діток. По дорозі зайшли в Свято-Михайлівський собор, де поставили свічки за здоров’я та приклонились до ікони Божої Матері «Троєручиця», яка має цікаву історію. Вона пов’язана з епізодом із житія преподобного Іоанна Дамаскіна, знаменитого візантійського богослова і філософа, який писав трактати на захист ікон. Щоб перешкодити Іоанну писати такі праці, імператор вдався до наклепів. Згодом Іоанна відсторонили від посади та покарали, відсікши кисть правої руки, яку повісили на міському майдані. Через деякий час Іоанн отримав відсічену руку назад і, зачинившись у себе, приклав кисть до руки і став молитися перед іконою Богородиці. Згодом він заснув, а прокинувшись, виявив, що рука дивним чином приросла. У подяку за зцілення Іоанн приклав до ікони зроблену зі срібла руку. Третя рука стала відтворюватися на багатьох копіях цієї ікони, що отримала найменування «Троєручиця».

Вже в автобусі мандрівники возносили подяку Богові та висловлювали побажання щодо нових паломницьких маршрутів.

Наталія Малафей,
мама учня недільної школи та учасниця поїздки