joomla

На вечірні
Блажен муж , 1 -й антифон. На Господи, взиваю: стихири, глас 8.
Подібний: О, преславне чудо.
Преподобний отче [ім’я],/ ти в Києво-Печерській обителі/ Богу добре послужив,/ в печері темній подвизаючись/ і був ти достойним учеником першоначальників наших,/ тому й тебе Христос Господь/ у славі Царства Небесного оселив,/ тіло твоє, сповнене подвигами нетлінням і чудесами прославив,// молися ж до Нього, преподобний, щоб спас душі наші.
Преподобний отче [ім’я],/ по всіх краях Русі/ розійшлася слава про рівноангельське твоє житіє,/ ним же обитель Києво-Печерську духовними пахощами наповнив ти,/ як лілія запашна, в печері посаджена/ та водою Божої благодаті зрошена,/ тому виріс ти, як чудотворне дерево/ Небесного вертограду Христового// і приносиш воістину спасительні плоди для душ наших.
Преподобний отче [ім’я],/ хто порахує твої труди і подвиги,/ бдіння і перебування в пості/ і печерні тяжкі страждання?/ У святій же пам'яті твоїй/ сьогодні лавра світло радіє,/ духовно виростивши такого обранця/ та істинного угодника Христа Бога;// молися ж до Нього, Богоносний, щоб спас душі наші.
Слава, глас 6:
Ти, що за образом Євангелія Христового/ житіє своє влаштував,/ у пості перебуваючи, мужньо природу свою приборкав,/ щоб плоть підкорити духу,/ всякі тяжкі страждання з любов’ю терпів ти,/ як істинний ученик небесного Учителя Христа./ І нині, переселившись на небеса,/ лице Його пресвітле бачиш, отче наш [ім’я],/ і молишся охоче за тих,/ що з вірою і любов’ю// шанують святу пам'ять твою.
І нині Богородичний догматик, глас той же:
Хто Тебе не ублажить, Пресвята Діво?/ Хто не прославить Твоє пречисте Різдво?/ Син бо Єдинородний,/ що одвічно від Отця возсіяв,/ Той самий від Тебе чистої невимовно тілом народився,/ за природою бувши Богом,/ Він заради нас за природою Людиною став;/ не на дві Особи поділяється,/ а у двох незлитих природах Він визнається./ Його ж моли, чиста й всеблаженна,// спастися душам нашим.
Вхід. Прокимен дня і 3 паремії преподобних.
Премудрости Соломона читання (3, 1-9).
Душі праведних в руках Божих, і муки не торкнуться їх. В очах безумних вони здавалися мертвими, і їхня кончина вважалася загибеллю, і відхід від нас — знищенням; але вони перебувають у мирі. Бо хоч вони в людських очах і приймають страждання, але надія їхня повна безсмертя. Зазнавши невеликого покарання, вони сподобляться вели-ких благодіянь, тому що Бог випробував їх і знайшов їх достойними Його. Він випробував їх, як золото в горнилі, і прийняв їх, як жертву довершену. В час воздаяння їм вони засяють, як іскри, що біжать по стеблу. Вони будуть судити племена і владарювати над народами, а над ними буде царювати Господь повіки. Ті, що покладають надію на Нього, пізнають істину, і вірні в любові перебуватимуть у Ньому; бо благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його.
Премудрости Соломона читання (5, 15-6, 3).
Праведники живуть повіки; нагорода їх — у Господі; і піклування про них — у Всевишнього. Тому вони прий-муть царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він захистить їх правицею і охоронить їх раменом. Він візьме за зброю ревність Свою і озброїть створіння на помсту ворогам; зодягнеться у справедливість, як у броню, і накла-де на Себе шолом — нелицемірний суд; візьме непереможний щит — святість; загострить, як меч, гнів суворий; і весь світ піде з ним на битву проти безумних. Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль. І, як із каменеметального пристрою, посиплеться град гніву; розлютується на них вода морська, і ріки нещадно затоплять їх; повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх. Так беззаконня спустошить усю землю, і злочинство повалить престоли сильних. Тож слухайте, царі, і розумійте; навчіться, судді кінців землі. Прислухайтеся, що володієте безліччю і гордитеся перед народами. Від Господа дана вам влада, і сила — від Всевишнього.
Премудрости Соломона читання (4, 7-5, 7).
Праведник, якщо і помре передчасно, знайде спокій, бо не в довголітті — чесна старість, і не кількістю років виміряється; мудрість — сивина для людей, і непорочне життя — вік старости. Як той, що благовгодив Богу, він улюблений і, як той, що жив серед грішників, преставився, вознісся, щоб злоба не змінила розуму його або лукавство не спокусило душу його. Бо вправляння в нечесті затьмарює добре, і жадання похоті розбещує розум нелукавий. Досягнувши довершености за короткий час, він виконав довгі роки; душа його стала угодною Господу, тому і прискорив Він — узяти його з середовища нечестя. А люди бачили це і не зрозуміли, навіть і не подумали про те, що благодать і милість зі святими Його і Провидіння про обраних Його. Праведник, помираючи, осудить живих нечестивців, і молодість, що швидко досягла довершености, — довголітню старість неправедного; бо вони побачать кончину мудрого і не зрозуміють, що Господь так визначив про нього і для чого поставив його в безпеку; вони побачать і знищать його, але Господь насміється над ними; і після цього вони стануть ганебним трупом і соромом між померлими навік, бо Він кине їх ниць безмовними і зрушить їх з основ, і вони вкінець запустіють і будуть в скорботі, і пам’ять про них загине; усвідомлюючи гріхи свої, прийдуть зі страхом, і беззаконня їхні осудять їх в особах їхніх. Тоді праведник з великою сміливістю стане перед лицем тих, що ганьбили його і зневажали подвиги його; вони ж, побачивши, збентежаться з великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його і, розкаюючись і зітхаючи в тривозі духу, будуть говорити самі в собі: «Це той самий, якого колись ми ганьбили і він був предметом глузування. Безумні, ми вважали життя його божевіллям і кончину його безчесною! Як же він причислений до синів Божих і частка його між святими? Отже, ми збилися з дороги істини, і світло правди не світило нам, і сонце не сяяло над нами. Ми переситилися ділами беззаконними і загибельними і ходили пустелями непрохідними, а путі Господньої не пізнали».
На стиховні стихири, глас 2.
Подібний: Доме Евфрафів…
Отче наш [ім’я ],/ ти в житії наслідував Христа,/ а після смерті силу Його воскресіння/ нетлінням тіла показуєш,// молячись за душі наші.
Стих: Чесна перед Господом смерть преподобних Його.
До тихого пристановища/ обителі Києво-Печерської прийшов ти,/ слухаючи настанови преподобних отців Антонія і Феодосія.// З ними ж молися за душі наші.
Стих: Блажен муж, що боїться Господа і заповіді Його любі йому.
Голод і спрагу/ терпеливо переніс ти,/ спокій тілесний зненавидів ти,/ ставши ангелом у плоті// і людиною небесною, отче наш. [ім’я].
Слава, глас 8:
Як ченців образ і відоме правило,/ шануємо тебе, отче наш [ім’я],/ лаври Києво-Печерської славо і похвало./ В ній же трудолюбно подвизаючись, Богу добре догодив ти,/ ангелів співбесіднику і преподобних окрасо,/ з ними ж молися до Господа,// щоб помилував душі наші.
І нині, Богородичний, глас той же:
Непорочна Діво,/ Ти, що Бога невимовно зачала плоттю,/ Мати Бога Вишнього,/ прийми благання рабів Твоїх, Всенепорочна,/ подаючи всім очищення від гріхів,/ нині наші молитви приймаючи,// моли щоб всі ми спаслися.
Тропар загальний преподобному Києво-Печерському глас 8:
Душу свою просвітив ти постом,/ молитвами невпинними серце своє сосудом Духа Святого зробив ти,/ преподобний отче наш [ім’я],/ тому повністю всі ворожі напасті посоромив ти/ і, як переможець істинний, отримав ти нагороду від Христа Бога.// Йому ж молися за душі наші.
Слава, і нині, Богородичний:
Ти, що ради нас родився від Діви/ і розп’яття перетерпів, Благий,/ подолав смертю смерть і воскресіння явив як Бог./ Не покинь нас, створених рукою Твоєю,/ вияви Твоє чоловіколюбство, Милостивий,/ вислухай Богородицю, Матір Твою, що молиться за нас,// і спаси, Спасе наш, безнадійних людей.
Тропар глас 2:
Загальний затворнику Києво-Печерському
Великої віри взірець,/ в печерному затворі, як на тихій воді,/ преподобний отче [ім’я], радів ти,/ бо вогнем любові божественної полум’яніючи,/ бдінням і молитвою безпристрасності досягнув ти/ і став ти рівноангельським на землі./ Його молитвами, Христе Боже,// спаси душі наші.
Слава, і нині, Богородичний:
Все, вище розуму,/ Преславна Богородице,/ всі Твої таїнства;/ чистотою запечатана і дівством збережена,/ Матір’ю визнана Ти дійсною/ Бога народивши істинного,// Його моли, щоб спаслися душі наші.
На ранній
На Бог Господь: тропар преподобного, двічі. Слава, і нині, Богородичний.
Після 1-ої кафизми сідальний, глас 1:
Ангельські чини мають тебе співбесідником, Богоносний отче [ім’я], і сам Владика ангелів Христос Господь, що тобою чистотою житія на землі прославлений, увінчав тебе нетлінним вінцем слави небесної, тож молися зі сміливістю до Нього за душі наші. [Двічі.]
Слава, і нині, Богородичний, глас той же:
Глас Гавриїла приносимо Тобі, Діво Чиста: Радуйся, бо Ти зачала Творця всіх Бога і оновила зубожілу людську природу; Радуйся, бо була Ти у різдві Дівою, і після різдва залишаєшся Дівою.
Після 2-ої кафизми сідальний, глас 4:
Відрікся ти від догоджання плоті заради любові Христа Бога, отче [ім’я], в обителі Києво-Печерській оселився ти і списом безперестанної молитви главу всезлобного змія сокрушив ти, Богоносних отців Антонія і Феодосія будучи співпосником і співбесідником, їхніми стежками неухильно йшов ти, з ними ж блаженство райське придбавши, молися до Христа Бога за тих, що з любов’ю вшановують святу пам'ять твою. [Двічі.]
Слава, і нині, Богородичний, глас той же:
Хто достойно прославить різдво Твоє, Пречиста? Бо Ти Безсіменно зачала від Духа Святого і перше віків від Отця народжене Слово в часі народила, тому Тебе, як Матір істинного Бога нашого, в піснях шануючи, оспівуємо і величаємо.
Величання:
Ублажаємо тебе,/ преподобний отче наш [ім’я],/ і шануємо святу пам'ять твою,/ наставнику монахів// і співбесіднику ангелів.
Псалом вибраний: Терплячи, потерпів від Господа і визволив мене.
Після полієлея сідальний, глас 8:
Хто оповість про труди і подвиги твої преблаженний [ім’я]? Бо ти будучи вірним раб Господа свого і вірно Йому служачи, довірений Тобі талант примножив і з добрими працівниками динарій життя вічного прийняв. Тому, маючи сміливість, моли Христа Бога, щоб гріхів відпущення дарував тим, що з любов’ю шанують святу пам'ять твою. [Двічі.]
Слава, і нині, Богородичний, глас той же:
В ліності проводячи час життя мого, загубив я довірений мені Господом моїм талант, і нині, позбавлений Божої благодаті, до Тебе взиваю, Чиста: Твоїми блага материнськими молитвами будь мені Заступницею перед Чоловіколюбцем Богом, згадай прихильне Своє піклування за рабів Твоїх і випроси відпущення гріхів мені, що з любов’ю шаную і побожно поклоняюся Всесвятому Різдву Твоєму.
Степенна, 1-й антифон 4-го гласу.
Прокимен, глас 4: Чесна перед Господом/ смерть преподобних Його. Стих: Що віддам Господу за все, що Він воздав мені?
Все, що дише... Євангеліє від Матфея, зачало 43.
Після 50-го псалма стихира, глас 6:
Яскравий світильник благочестя/ з під спуду печерного нам сьогодні засяяв./ Прийдіть, вірні, насолодімось благодатним сяйвом його,/ бо він був ревнителем Христовим/ і вірним виконавцем Його заповідей./ Тому, отче наш [ім’я],/ тих, що з любов’ю вшановують тебе/ в день святого твого торжества/ пом’яни в молитвах твоїх// перед престолом Спасовим.
Канон Пресвятої Богородиці з ірмосом на 6. Глас 8.
Пісня 1
Ірмос: Воду пройшовши наче сушу/ і єгипетського лиха уникнувши,/ Ізраїль взивав:// «Визволителю й Богові нашому співаймо».
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Многими опанований напастями, до Тебе прибігаю, спасіння шукаючи. О, Мати Слова й Діво! Від лиха тяжкого мене спаси.
Страстей напади гріховні мене турбують, зневірою наповнюючи мою душу, заспокой, Отроковице, тишею Сина Твого й Бога, Всенепорочная.
Тебе, що породила Спаса й Бога, молю, Діво, визволи мене від лиха; до Тебе бо нині прибігаючи, простягаю душу і помисли.
Недужого тілом і душею відвідання Божого і промислу від Тебе сподоби, єдина Богоматір, бо Ти є Благою і Родительницею Благого.
Інший канон святого, глас 8.
Ірмос: Фараона з колісницями/ чудотворний жезл Мойсеїв колись потопив,/ навхрест ударивши й розділивши море;/ Ізраїля ж спас — втікача, пішоходця,// що співав пісню Богові.
Наслідував ти преподобний, у смиренні Христа, що смирився заради нас, в убогій і темній печері живучи, постом, молитвою і багатьма сльозами ризу душі убілив ти, і сяючи чистотою, піднісся ти до небесних осель, радісно співаючи пісню Богові.
Як зірка, що світить божественним світлом, сяєш ти на духовному небі лаври Києво-Печерської, отче наш [ім’я], і всіх нас благодатно осяюєш сяйвом немеркнучого світла багатьох чудес, тому, з любов’ю,звершуючи святу пам'ять твою співаємо пісню Богові.
Істинним і вірним рабом Христовим був ти, богоносний отче [ім’я], святих першоначальників Києво-Печерських Антонія і Феодосія наслідувачу і їхніх чеснот насліднику, з ними ж нині у невечірній славі святих виголошуєш пісню Богові.
Богородичний: Понад закони природи народила Ти Законодавця, Бога і Чоловіка, Його, як Блага, моли, Всенепорочна, щоб зглянувся над беззаконнями нашими, що голосами хвалебними пісню Йому виголошуємо.
Пісня 3
Ірмос: Небесного кола Верхотворче, Господи,/ і Церкви Будівничий,/ утверди мене в любові Твоїй,/ Ти Найвище Бажання, вірних Утвердження,// єдиний Чоловіколюбний.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Вручаю життя моє для захисту й покрови Тобі, Богородительнице Діво, Ти ж мене покермуй до пристані Твоєї, благ винуватице, вірних утвердження, єдина всехвальна.
Молю Тебе, Діво, душевну бентежність і бурю смутку мого розжени: Ти бо Богоневісна, Начальника спокою Христа родила єси, єдина Пречиста.
Ти породила Благодійника, добра Винуватця, а тому благодіянь багатства всім нам виточи, все бо можеш, Богоблаженна, бо Сильного в могутності Христа породила єси.
Поможи мені, Діво, змученому лютими недугами й хворобливими пристрастями, бо знаю Тебе, Пренепорочна, як невичерпну й нескінченну скарбницю зцілень.
Інший
Ірмос: Небеса напочатку премудро утвердив Ти, Христе,/ і землю на водах поставив,/ утверди мене на камені заповідей Твоїх,/ бо нема святого крім Тебе,// єдиний Чоловіколюбче.
Тлінну плоть невтомними трудами дуже виснажив ти, отче наш [ім’я], і після відходу твого в нетління зодягнувся ти благодаттю Христа Бога, до Якого в небесних оселях радіючи взиваєш: нема святого, крім Тебе, Єдиний Чоловіколюбче.
Як маслина стигла, на горі Печерській виріс ти, преподобний [ім’я], отче наш, і єлеєм Богоугодних трудів твоїх серця наші благодаттю змащуєш, бо на миро цілюще посницькі сльози твої перетворив Христос Бог, до Нього ж взиваємо: нема святого, крім Тебе, Єдиний Чоловіколюбче.
Пристрасті душевні мечем безперестанної молитви посік ти, преподобний, і мужньо озброївся ти проти ворогів невидимих, їхні ж підступи в печері перебуваючи зруйнував ти, взиваючи до Подвигоположника Христа: нема святого, крім Тебе, Єдиний Чоловіколюбче.
Богородичний: Ти, Богородице, стала вищою від Херувимів і Серафимів, бо Ти єдина прийняла невмістимого Бога в утробі Твоїй, Всечиста, тому Тебе, всі вірні, піснями ублажаємо.
Сідальний, глас 8:
Як істинного посника Господнього і вірного Христового послідовника лавра Києво-Печерська належно тебе вшановує, [ім’я], отче наш, в ній бо подвизався ти богоугодно і сном праведним спочив ти, бо смерть угодників Божих воістину є сон і переселення від гіршого життя до кращого, в ньому ж зі святими перебуваючи, моли Христа Бога, щоб спас душі наші.
Слава, і нині, Богородичний:
Надприродньо зачала і надприродньо породила Сотворителя Твого і Бога, моли за нас, що грішимо повсякчасно, щоб будучи визволеними, з любов’ю взивали до Тебе, Чиста Діво Маріє.
Пісня 4
Ірмос: Почув я, Господи,/ про провидіння Твого таїнство,/ зрозумів діла Твої// і прославив Твоє Божество.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Бурю прогрішень і страстей моїх збудження втихомир, Богоневісная, що породила Керманича Господа.
Милосердя Твого безодню благаю подати мені і для всіх, хто співає Тобі, тому, що Ти Благосердого породила й Спаса всіх.
Насолоджуючись, Пречиста, Твоїми дарами, прославляємо в піснях Тебе як Богоматір.
Поможи мені, безпомічному, на одрі хвороби моєї й немочі, як Благолюбива, єдина Приснодіво.
Маючи Тебе за надію й опору, і за стіну спасіння непорушну, Всехвальна, ми всякої незручності позбавляємось.
Інший
Ірмос: Ти моя кріпость, Господи,/ Ти моя і сила, Ти мій Бог,/ Ти моя радість,/ що не залишив лона Отчого і нашу убогість відвідав;/ Тому з пророком Авакумом взиваю до Тебе:// слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Зішестям Духа Святого в сосуд душі твоєї Богоносним став ти, преподобний отче, обитель Києво-Печерську чудесами твоїми прославив ти, і нині з ангелами співаєш Богу що в святих спочиває: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Лице Христове пресвітле бачити бажаючи, темні лиця демонські великим терпінням посоромив ти, отче наш [ім’я], В печері під землею внизу проживаючи, як місто, що на горі стоїть, неушкодженим стрілами ворожими був ти, звідти ж, як належить, перейшов ти на гору небесну виголошувати на небесах Богу: слава силі Твоїй, Чоловіколюбче.
Благодать Божа процвіла на главі твоїй, преподобний, і явила тебе чудотворцем преславним, бо тобою лавра Києво-Печерська воістину красується, придбавши в надрах своїх такого обранця, що в небесних оселях торжествує і взиває до святих Найсвятішого Слова: силі Твоїй слава, Чоловіколюбче.
Богородичний: Очищення гріхів наших випроси, Владичице, що породила Єдиного безгрішного Спаса всіх, до Нього ж материнську сміливість маючи Всеблага, молися, щоб зглянувся на благання, аби радіючи взивали до Тебе: слава Тобі, всесильна людей Помічниця.
Пісня 5
Ірмос: Просвіти нас повеліннями Твоїми, Господи,/ і силою Твоєю високою мир Твій подай нам,// Чоловіколюбний.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Наповни, Чиста, веселістю серце моє, Твою нетлінну радість даючи, через народження Винуватця веселості.
Визволи нас від бід, Богородице Чиста, породивши вічне спасіння і мир, що перевершує всякий розум.
Ти, що породила Світло Божественне й Предвічне, розвій морок гріхопадінь моїх, Богоневісто, просвіченням Твоєї світлості.
Зціли, Чиста, душі моєї неміч, відвіданням Твоїм сподобивши, і здоров’я подай мені молитвами Твоїми.
Інший
Ірмос: Навіщо відкинув мене/ від лиця Твого, Світло незаходиме?/ Темрява ворожа покрила мене, окаянного;/ але наверни мене і до світла заповідей Твоїх// путі мої направ, молюся.
В пості засяяв ти, преподобний, хліб і воду малою мірою споживаючи, багато днів без їжі перебуваючи, тому райської нетлінної їжі насичуватися сподобився ти, скерувавши шлях твій до Небесного Сиону.
Розум твій підніс ти до Бога, отче наш, [ім’я], і, на землі живучи, про небесне повсякчасно помишляв ти, псалмами промовляючи: хто дав би мені крила, як у голуба, я б полетів, і відпочив би в небесних оселях раю пресвітлого, помолися щоб там і ми перебували.
Світлим було житіє твоє, преподобний отче, по всіх кінцях землі нашої розійшлася слава про чесноти твої, тому лавра, яка духовно зростила тебе в святій пам'яті твоїй світло радіє і взиває до Христа: Світлодавче благий, за молитвами угодника Твого на шлях спасіння всіх нас направ, як Чоловіколюбець.
Богородичний: Тебе як стіну маючи і заступництвом твоїм бережені, Твоєю Божественною славою хвалячись, Тебе ублажаємо, бо Ти, Пречиста, душам нашим повсякчас виточуєш радість і веселість.
Пісня 6
Ірмос: Молитву проллю я до Господа/ і Йому звішу печалі мої,/ злом бо сповнилася душа моя,/ і життя моє до пекла наблизилось;/ і молюсь, як Іона:// «Від тління, Боже, мене визволи».
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Від тління й смерті спас Той, хто Сам Себе віддав смерті, моє єство, що було забране тлінням і смертю, тому, Діво, моли Господа й Сина Твого ворожих підступів мене позбавити.
Як заступницю життя Тебе знаю й охоронительку тверду, Діво, таку, що від напастей і наговору визволяє і спокусу бісів відганяє, і молюся завжди, щоб від тлінних пристрастей моїх позбавитися мені.
Немов стіну захисну придбали, і душ вседосконале спасіння, і простір серед скорбот, Тебе, Отроковице, і просвіченням Твоїм завжди радіємо, о Владичице! І нині нас від пристрастей і бід спаси.
На одрі нині немічний лежу, і немає зцілення плоті моїй, але до Тебе Благої, що породила Визволителя від недугів Бога і Спаса світу, молюся: від тління недугів підніми мене.
Інший
Ірмос: Очисти мене, Спасе, великі бо беззаконня мої, і з глибини зла виведи, молюся, до Тебе бо взивав я, і почуй мене, Боже спасіння мого.
Пам'ять твоя з похвалами, отче [ім’я], і ім'я твоє святе призивається вірними, які бачать тебе богоносним і рівноангельним в житії і з упованням прибігають до молитовного твого заступництва. Їх почуй, коли з молитвою взивають до тебе, і будь для них постійним спасіння заступником.
У Христі зміцнений, житіє твоє відважно проводив ти, преподобний, повною безмовністю, як небесною колісницею, на висоту зійшов ти і там з ангелами торжествуєш, бо почув молитви твої Бог спасіння твого.
Недужих лікуєш через одне доторкання з вірою до святих мощей твоїх, преподобний [ім’я], отче наш, і велику милість являєш тим, хто після Бога надію на тебе покладають і твою пам'ять звершують, як істинного угодника Христового.
Богородичний: Весь собор пророчий від Бога навчений Твого Божественного зачаття провіщати таїнство, Пречиста Мати Діво, бо Ти Світло просвічення народів народила, Христа, Царя і Бога, що спас від смерті рід людський.
Кондак, глас 8:
загальний преподобному Києво-Печерському
Христовою любов'ю вразивши душу,/ преподобний отче наш [ім’я],/ в печерній темряві світло спасіння придбав ти,/ і будучи чадом вибраним великих отців Києво-Печерських Антонія і Феодосія,/ разом з ними оселі райські унаслідував ти,/ звідки постійно споглядаєш на обитель земну, в якій трудився ти,/ мо-лися за тих, хто шанує пам'ять твою, і взиває до тебе:// радуйся, [ім’я], молитвенику за душі наші.
Ікос:
Ангелів наслідувача і безплотних сил співбесідника, ангельськими устами подобає ублажити тебе, преподобний, прийми отже, хоч і від людських скверних уст, цю належну Тобі похвалу:
Радуйся, преподобний, бо ти у всіх заповідях Господніх правдиво ходив; радуйся, Богоносний, бо ти ярмо благе і легке на плечах своїх носив. Радуйся, бо ти постійно в молитві перебував; радуйся, бо ти через печерну тісноту простору небесного досягнув. Радуйся, бо ти як ангел у плоті пожив; радуйся, нетлінням благодатним прославлений. Радуйся, творенням чудес задарма збагачений; радуйся, цілителю всяких недугів. Радуйся, помічнику в бідах і напастях; радуйся, богоносного Антонія наслідувачу. Радуйся, богомудрого Феодосія послідовнику; радуйся, [ім’я], молитвенику за душі наші.
Пісня 7
Ірмос: Отроки, що з Юдеї прийшли, колись у Вавилоні вірою в Тройцю полум’я в печі перемогли, співаючи: отців наших Боже, благословен єси.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Бажаючи наше спасіння вчинити, Спасе, Ти до утроби Дівочої вселився, і заступницею світові показав Її: отців наших Боже, благословен єси.
Благоволителя милості, Якого Ти родила, Мати Чиста, ублагай позбавити від прогрішень і душевних скверн всіх, що з вірою взивають: отців наших Боже, благословен єси.
Як скарб спасіння, і джерело нетління, і стовп утвердження, і двері покаяння показав Ти Ту, що Тебе породила, всім, хто кличе: отців наших Боже, благословен єси.
Тілесні слабкості і душевні недуги, Богородительнице, любов’ю приступаючих до покрову Твого сподоби зцілити, Діво, що Спаса Христа нам породила.
Інший
Ірмос: Божого зшестя вогонь посоромився колись у Вавилоні; тому юнаки в печі, немов у квітнику, веселими ногами ходили і, радіючи, співали: благословен єси, Боже отців наших.
Світу душетлінну красу за ніщо вважав ти, отче преподобний [ім’я], суворе житіє прожив ти і неослабно в подвигах життя тимчасове проводив ти, безперестанно виголошуючи Ісусу, що укріплював тебе: благословенний Ти, Боже отців наших.
В тихому пристановищі спасіння перебуваючи, тихими вітрами Духа Святого скерований, отче богомудрий [ім’я], досягнув ти бажаного краю, пресвітлого Царства Христового, де, зі святими спочиваючи, причащаєшся трапези безсмертного Владики Христа і радісно взиваєш до Нього: благословенний Ти, Боже отців наших.
Маючи тебе лавра Києво-Печерська як немеркнучого світильника Божої благодаті, твої подвиги піснями духовними прославляє, як мати, за дитину свою радіючи, отче [ім’я], ченців окрасо і посників похвало, тому і взиваємо велично в день пам'яті твоєї: благословенний Ти, Боже отців наших.
Богородичний: Тебе, Пречиста Діво, як Жезл, що із кореня Ієсеєвого проріс, і цвіт спасительний, що для світу процвів, знаємо що Христа Життєдавця породила, благодаттю Якого знищено ідольську оману. Тому до Тебе, як початку нашого спасіння, старанно взиваємо: благословенна Ти в жонах, Пренепорочна Владичице.
Пісня 8
Ірмос: Царя Небесного,/ що Його славлять воїнства ангельські,// хваліте й превозносіте по всі віки.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Не погордуй, Діво, тими, хто потребує від Тебе помочі, оспівуючи й прославляючи Тебе повіки.
Немочі душі моєї й тілесні хвороби зціляєш Ти, Діво: тому й прославлю Тебе, Чиста, повіки.
Зцілень багатство виточуєш Ти тим, хто з вірою співає Тобі, Діво, і прославляє невимовне Твоє різдво.
Ти Діво хитрощі напастей відганяєш і пристрастей нашестя; тому й оспівуємо Тебе по всі віки.
Інший
Ірмос: Семикратно піч халдейський мучитель/ для побожних отроків у люті розпалив/ і, побачивши, що вони спасенні Силою Вищою,/ до Творця й Визволителя став взивати:/ отроки, благословляйте, священики, оспівуйте,// люди, прославляйте по всі віки.
Небесного сяйва наповнився ти, преподобний, коли, свято пожив, праведно закінчивши життя перейшов ти від землі до неба, а нам чесні мощі твої, як насліддя дорогоцінне, залишив ти, цілющі струмені від них виточуючи, тим, що з вірою до тебе приходять і Христа прославляють на всі віки.
Твоєю, приємною Богові молитвою, ти отче, обитель Києво-Печерську зберігаєш від усякого злих напастей і тих, хто живе в ній в благочесті наставляєш добрим взірцем твоїм, швидким помічником стаєш для людей правовірних, які після Бога і Богородиці всю надію на тебе покладають і Христа, Який прославив тебе прославляють по всі віки.
В пості неослабним, в молитвах бадьорим, в трудах терпеливим став ти, отче наш [ім’я], і як старанний працівник вертограду Христового, щедру нагороду отримав ти від небесного господаря, в Його ж світлому чертозі упокоєння блаженне знайшов ти, взиваючи: люди, прославляйте Христа по всі віки.
Богородичний: Прославляємо Тебе, Богородице Діво, як Золотосяйний світильник, бо Ти невимовно прийняла Світло Неприступне, Яким просвітився морок впалої людини, Сонця хмаро легка, що Його променями осяянні, вдячно оспівуємо Тебе, Чиста, по всі віки.
Пісня 9
Ірмос: Воістину Богородицю Тебе сповідуємо,/ спасенні Тобою, Діво Чистая,// з ликами безплотними Тебе величаючи.
Приспів: Пресвятая Богородице, спаси нас.
Від потоку сліз моїх не відвернися Ти, що від усякого лиця всяку сльозу втираєш, Діво, що Христа породила.
Радістю моє серце наповни, Діво, Ти, що радості прийняла переповнення, гріховну печаль знищуючи.
Пристановищем і заступництвом будь тим, хто до Тебе прибігає, Діво, стіною непорушною, пристановищем, покровом і радістю.
Світла Твого промінням просвіти, Діво, морок незнання відганяючи, від тих, що благовірно Богородицею сповідують Тебе.
На місці озлоблення від немочі, упокореного мене, Діво, зціли, нездоров’я на здоров’я перетворюючи.
Інший
Ірмос: Жахнулося небо,/ і кінці землі здивувалися,/ як то — Бог явився людям тілесно,/ і утроба Твоя стала просторішою небес;/ тому Тебе, Богородице,// ангелів і людей чиноначальства величають.
Воістину тебе, як вчителя благочестя має обитель Києво-Печерська, що виливаєш вчення духовне, солодше за мед. Хто бо не розчулиться, чуючи про твої подвиги посту, тяжкі страждання і безперестанні молитви, заради спасіння душі? Тому тебе, отче наш [ім’я], з вірою і любов’ю ублажаємо.
Любовію Христовою запалив ти серце своє, і полум'я нечистих пристрастей загасив ти росою Духа Божественного, Його ж благодаттю бережений, отче наш [ім’я], не осквернив ти чистоти душі твоєї, зберігши непорочним і тіло твоє, нетлінням нині вшановане, від нього ж зцілення подаєш недужним, як тайнознавець Божої благодаті.
Живоносну силу воскресіння Христового нам показуєш, преподобний, в твоїх до тління непричетних і багатоцілющих мощах. Бо цим, воістину розуміємо, що, будучи душею живим, стоїш ти перед престолом Господнім у славі, де й не забуваєш в приємних Богові молитвах твоїх за місто Київ і обитель, в якій на землі трудився ти, і за всіх нас, що з любов’ю шануємо пам'ять твою.
Богородичний: Псалмами прославляємо Тебе, Чиста, Обрадувана, і з архангелом, благовісником всесвітньої радості, не замовкаючи, – радуйся, – співаємо Тобі, бо Ти, Владичице, воістину всім подала радість, народивши Слово винуватця радості.
Світильний:
Процвів ти, як фінік, отче, і, як кедр, примножив ти дари благодатні, які тебе славним в лаврі Києво-Печерській показали. Моли за нас Христа Бога, чудотворче [ім’я], що шануємо пречесну пам'ять твою.
Слава, і нині, Богородичний:
Радуйся, Неорана ниво, що виростила колос несіяний, з Якого хліб спасительний для світу створився, ним нагодуй душі тих, що з любов’ю вшановують пречисте зачаття Твоє, Чиста Діво.
На хвалітніх стихири на 4, глас 2.
подібний: Коли від древа.
Коли прийшло до тебе Божественне покликання,/ преподобний отче наш [ім’я],/ світ залишив ти/ і затишок обителі Києво-Печерської полюбивши,/ в ній трудолюбно потрудився ти,/ в співах, бдінннях і пості,/ як безплотний, перебуваючи,/ і великих отців Антонія і Феодосія у всьому наслідуючи./ Тому прийняв ти дар зцілення від Христа Бога/ і сподобився стояти біля небесного престолу Його,/ де поминай в твоїх приємних Богові молитвах// тих, що шанують святу пам'ять твою. [Двічі.]
Коли пішов ти від світу, отче [ім’я],/ і до обителі Києво-Печерської прийшов,/ тоді осінила тебе все діюча благодать Духа Святого/ і в подвигах духовних мужнім і терпеливим зробила тебе,/ щоб, як добрий воїн Христовий,/ зміг ти боротися з ворогами невидимими,/ їхні ж всі спокуси посоромив ти/ і, як переможець,/ нетлінний вінець з руки Вседержителя Бога прийняв.// Тому тебе шануємо і ублажаємо.
Коли настав час відходу твого до Бога,/ преподобний отче наш [ім’я],/ тоді пресвітлі ангели/ прийшли взяти святу душу твою,/ як невісту чисту,/ і сам Христос Господь, ангелів і людей Владика,/ прийняв тебе в Своє небесне Царство./ Тобі, так прославленому на небі/ і чудотворним нетлінням вшанованому на землі,/ пісню хвалебну з любов’ю приносимо,// як заступнику нашому і молитвенику непосоромному.
Слава, глас 6:
Преподобний отче [ім’я],/ ти з молодості навчений благочестю,/ ярмо Христове на плечі свої поклав трудолюбно,/ і за Владикою твоїм пішов ти, радіючи./ Києво-Печерська обитель, духовно виховала тебе,/ в ній же нетлінне тіло твоє залишив ти, як насліддя багате,/ а дух твій в оселях небесних отримав упокоєння,/ де зі святими стоячи перед Богом,// випроси нам спасіння і велику милість.
І нині, Богородичний, глас той же:
До Тебе старанної молитвениці і нерушимої стіни, ревно прибігаємо, благословенна Богородице Діво, просячи допомоги: визволи нас від бід і скорбот безмірних, бо Ти маєш благодать і силу допомагати всім, хто в недолі перебувають.
Славослів’я велике. [Єктенії] і відпуст.
На літургії
Блаженні, першого канону святого, пісня третя, і другого, пісня 6-а. Прокимен, глас 7: Чесна перед Господом/ смерть преподобних Його. Стих: Що віддам Господеві за все, що Він воздав мені? Апостол до Галатів, зачало 213. Алилуя, глас 6: Блажен муж, що боїться Господа, і заповідях Його перебуває. Стих: Сильним на землі буде сім'я його. Євангеліе Луки, зачало 24. Причасний: В пам'ять вічну буде праведник, лихої слави не убоїться.

Підготував протоієрей Миколай Капітула