joomla

29 липня 2018 року, у дев'яту неділю П'ятидесятниці, в день пам'яті святих отців шістьох Вселенських соборів, архієпископ Рівненський і Острозький Іларіон очолив Божественну літургію у Свято-Воскресенському кафедральному соборі м. Рівне.

За богослужінням владиці співслужив секретар єпархії, благочинний Воскресенського собору протоієрей Сергій Лучанін; духовенство Чорногорської Православної Церкви: архімандрит Борис Бойович та протоієрей Іван Пайович, а також клірики кафедрального храму.

За літургією були виголошені додаткові прохання за створення в Україні єдиної Помісної Православної Церкви, за Святійшого Патріарха Варфоломія, за Президента України, Верховну Раду та за розпочате діло рук їх по об'єднанню Православної Церкви в Україні.

Після Євангельського читання архієпископ Іларіон звернувся до пастви з повчальним словом:

Всечесні отці! Дорогі у Христі браття і сестри! Слава Ісусу Христу! В першу чергу я щиро дякую кожному з вас – усім разом і кожному зокрема, за те, що ми не були байдужими і наша єпархія в надзвичайно великій кількості взяла участь у святкуваннях 1030-ї річниці Хрещення Руси-України, яке відбулося вчора в столиці.

Хто був присутній у Києві, той досі відчуває трепіт, який відбувався там. Хто не був, напевне, спостерігав за подіями вдома, дивлячись прямі телетрансляції.

Що ж насправді відбулося? А відбулося остаточне утвердження Єдиної Помісної Української Православної Церкви. Це відбулося спочатку в нашому серці та в нашій свідомості, бо наша Церква-Матір – Церква Константинопольська чекала поки дочка стане дорослою. І вчора ми це продемонстрували. Може, хто не знає, то я нагадаю – у ці дні в Києві перебувала важлива делегація від Вселенського Патріарха на чолі з митрополитом Гальським Еммануїлом, який остаточно підтвердив, що процес єднання Української Церкви, узаконення і надання Томосу – це вже подія недалека і вона точно відбудеться. Саме цього ми чекали і саме в це ми віримо. Але чому сьогоднішні події символічно перегукуються із словами з Євангелії? Бо в багатьох ще з нас, особливо в наших братів, десь на мить може не вистачити віри, та відбувається те саме, що відбулося з апостолом Петром. Він йшов по воді та почав тонути, але Всемогутній Господь, наш Сотворитель, який сотворив нас із любов’ю до нас, не покинув апостола Петра, а в ту ж мить простягнув йому руку та знову підняв. Так само буде і з нами, й з нашою Церквою. Навіть якщо нам не буде вистачати цієї віри, сам Христос іде нам на зустріч і простягає Свою руку. Він підносить нас у першу чергу з безодні гріхів, в які щодня і кожної миті ми впадаємо. Він очищає наше серце, душу, наповнює нас найбільш святим почуттям, яке перемагає усе зло в цьому світі – любов’ю, і сам Христос утверджує нашу віру, що ми ідемо правильним шляхом, ми йдемо до Нього – нашого Сотворителя, нашого Отця, нашого Бога.

І тому в сьогоднішній день, присвятімо нашу молитву подяці Богу. Подякуймо, бо воістину поправді маємо за що дякувати. Подякуймо за те, що Господь зберіг нашу Державу і ворог уже ніколи нас не захопить. Подякуймо за те, що Господь почув нашу молитву і єднає нашу Церкву. Подякуймо за те, що ми є свідками однієї із найбільших подій, яка може відбуватися у загальноцерковній історії. І звичайно, попросімо в Бога миру, любові та єдності. Утверджуймо цю любов у нашому серці. І хоча нас, на хресній ході в кілька десятків разів було більше, ніж наших братів з московського патріархату, пам’ятаймо – вони є. І ще багато є тих, хто не розуміє наскільки це важливо нам бути єдиними. Але дуже багато залежить від нас, бо ми, в першу чергу, Церква Христова. Христос вчить нас любові і ми не маємо права, бодай на мить, проявляти якихось негативних почуттів. Навіть якщо ми бачимо якусь не любов з іншого боку, проповідуймо любов, а найкраще живімо з любов’ю, бо найкраще навчити когось – показати приклад у власному житті.

Любімо один одного, підтримуймо один одного, прощаймо один одного. І якщо бачите у когось щось краще, ні в якому разі не заздріть. Тоді сам Бог милує і надалі буде нашим керівником. Дух Святий буде вести кожного з нас до тієї загальної і омріяної мети – до єдиної Церкви, єдиної сильної держави України та до того благоденства, яке вже в недалекому часі чекає на кожного з нас. Робімо це та побачимо кожен чудо на власні очі. Амінь.


По завершенні літургії був відслужений молебень, під час якого архіпастир прочитав молитву за об'єднання Української Православної Церкви, а також молитву, в якій подякував Всевишньому за Його благодіяння.

Потім архієпископ Іларіон, з благословення Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, за заслуги з відродження духовності в Україні та утвердження Української Православної Церкви відзначив Ярославу Острожчук та Івана Вєтрова високими церковними відзнаками – Орденами святого рівноапостольного князя Володимира Великого ІІІ ступеня.

Завершилось архієрейське богослужіння уставним многоліттям.