joomla

Його бій завершився у 2014, але шлях додому тривав ще 4 роки. Так, 5 серпня у місті Здолбунів, що на Рівненщині, допоховали прах бійця батальйону «Донбас» Павла Петренка.

Панахиду, з благословення архієпископа Рівненського та Острозького Іларіона, напередодні звершив старший капелан Рівненської єпархії протоієрей Тарас Климович, а чин похорону очолив благочинний Здолбунівського благочиння протоієрей Павло Джура.

Нагадаємо, коли Павло пішов служити до батальйону «Донбас», то за плечима вже мав три роки контрактної служби у полку спецпризначення Збройних Сил України. Контракт про службу у військовому резерві Нацгвардії підписав 14 червня 2014 року, а в липні вже брав участь у бойових діях в зоні АТО. Тоді був поранений, але повернувся до строю. 14 серпня того ж року за особисту мужність та героїзм старший солдат Павло Петренко був нагороджений медаллю «За військову службу Україні», але особисто так її і не отримав, не встиг – загинув.

Життя українського військового, обірвалось 29 серпня 2014 року в «коридорі смерті» під Іловайськом. Того дня українські захисники виходили з міста, яке вже було оточене ворожими військами. Бійці батальйону «Донбас» через брак транспорту вирішили використати місцеву пожежну машину, «забронювавши» її шпалами та мішками з піском. Неподалік села Червоносільського автівка разом із шістьма військовими була знищена пострілом із російського танку Т-72 – снаряд влучив у ціль, ніхто не вижив…

Останки Павла за тестами ДНК виявили у Запоріжжі і поховали 4 квітня 2015 року в Здолбунові. Тоді весь біль та смуток довелось пережити не лише близьким і рідним людям, а й усьому місту та бойовим побратимам. Нещодавно ж результати експертизи ДНК підтвердили, що на Краснопольському кладовищі міста Дніпра покоїться ще частина останків бійця. Мама хлопця, Ольга Іванівна, прийняла рішення ексгумувати останки сина і перевезти їх до Києва, де їх кремували.

Так, прах Павла доставили на Рівненщину та гідно віддали останню шану захиснику України. Шлях від дому до цвинтаря урна з прахом несли гвардійці 3-го батальйону 2-ї Галицької бригади. Біля школи, де навчався загиблий, його зустрічали вчителі, там на його честь пролунав останній шкільний дзвоник.

У храмі на честь святого апостола Іоана Богослова м. Новоздолбунів віряни помолились за упокій загиблого воїна. Далі під прощальний салют гвардійці опустили урну в могилу, якій вже понад три роки…

Свій бойовий шлях гвардієць пройшов із честю. Ніщо не поверне матері сина, але тепер її душа буде спокійна – Павло спочиває із миром як Герой України.