joomla

logotip- baner- knopka dlya saytiv 1З метою поширення серед громадськості Європи інформації про одну із найжахливіших трагедій людства, Голодомор 1932-1933 рр. в Україні, та привернення уваги іноземної аудиторії до цієї трагедії Українського народу, в багатьох Єропейських ЗМІ буде опублікована стаття в.о Екзарха Європи, голови Управління зовнішніх церковних зв’язків, архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, присвячена 85-м роковинам цього злочину проти людяності.Тим самим владика Іларіон долучився до міжнародної акції «Україна пам'ятає! Світ визнає!»

Світ має знати про трагедію та віддати шану тим українцям, які ціною свого життя намагалися відстояти право на вільне існування.  

Голодомор – це знищення не лише українського народу, це вбивство всього людства

 

Щорічно в четверту суботу листопада український народ молиться за померлих від голодомору та за жертв політичних репресій комуністичної влади Радянського Союзу. За період радянської влади творці комунізму тричі організовували в Україні голодомор – масову загибель людей від голоду, спрямовану на геноцид корінного населення.

 

Голодомор 1923-1933 років був етнічною чисткою непокірного населення у південних областях України. Найстрашнішим та найжорстокішим є голодомор 1932-1933 років, масштаби його організації та проведення викликають страх у кожного, хто прагне дізнатися про його історію та наслідки. Цей голодомор був масовим, навмисно створеним радянською владою, котра не просто насильно забрала в українських селян зібраний урожай зерна. Каральні органи сталінського режиму з наказу “батька всіх трудящих народів” Йосипа Сталіна знищували всі можливі запаси продовольства, через що українські селяни, котрі до Першої світової війни забезпечували зерном з українського чорнозему всю Європу, помирали від голоду в жахливих муках.

 

Третій голодомор 1946-1947 років був спричинений не повоєнним неврожаєм. Радянська влада у селян забирала урожай та дарувала його братнім державам по комунізму, щоб за рахунок знищення власного народу сприяти розбудові соціалізму в світі. 

 

Найтрагічнішим є голодомор 1932-1933 років, який визнаний геноцидом комуністичного режиму проти українського народу. Цей голодомор тривав 17 місяців – з квітня 1932 року до листопада 1933. За різними даними, загинуло від 4 до 7 млн. осіб, хоча деякі історики вказують про 10-11 млн. загиблих. За підрахунками, помирало 17 осіб щохвилини, 1 000 – щогодини і майже 25 000 – щодня. Цей голодомор є багатомільйонним вбивством українського народу з метою спеціально знищити нашу націю, щоб у такий спосіб ліквідувати прагнення українців до свободи та незалежності. Після цього голодомору радянська влада заборонила вживати українську мову на етнічних територіях України, теперішніх областях Росії: Ростовської, Воронезької, Курської, Білгородської, Брянської та Кубані.

 

Таким чином Сталін і його прибічники намагались переломити хребет нескореній нації та на звільнених від українців територіях створити новий тип радянської людини. Заселити ці землі іншими народностями Радянського Союзу, щоб вивести нову породу людей – “радянський народ”. Який, за логікою більшовиків, мав знищити капіталізм і побудувати комуністичний рай у світі.

 

У державних документах комуністичної влади 30-х років, які зараз публікуються, можна помітити, з яким цинізмом та ненавистю був організований голодомор. Його метою було виховати покірність і навчити українських селян “розуму”, що і стверджує у своїх спогадах відомий керівник голодомору 1932-1933 років Мендель Маркович Хатаєвич: “Жестокая борьба ведется между крестьянами и нашей властью. Это борьба на смерть. Понадобился голод, чтобы показать им, кто здесь хозяин”.

 

З цього приводу можна припустити, що якби комуністичний режим реалізував свої плани щодо побудови світового комунізму та створив світовий союз пролетарських держав, голодомор став би ідеальною зброєю масового знищення інших народів світу, котрі не хотіли скоритися цій системі.

 

Через це міжнародна спільнота визнала голодомори в Україні штучними та спеціально організованими, назвавши їх геноцидом і злочином проти людства. Більше 50 держав світу, крім Росії, визнали цей історичний факт і засудили організацію радянською владою голодомору в Україні та інших регіонах Радянського Союзу. Хоча до кінця свого існування влада Радянського Союзу заперечувала існування штучних голодоморів та навмисно знищувала докази їхнього проведення. Мабуть, через це ми ніколи не дізнаємося, скільки людей було знищено, а будь-які наведені цифри жертв є приблизними і не дають повного уявлення про цю трагедію. 

 

Сучасні українські науковці, які досліджують голодомор, стверджують, що його наслідки, тобто багатомільйонні жертви, відчутні й дотепер. Голодомор ударив не тільки по природному приросту населення України, він знищив економічний потенціал, українці втратили першість у світовому лідерстві аграрного виробництва.

 

За поясненнями різних наукових експертів, українці будуть ще довго відчувати наслідки голодомору, адже знищено мільйони людей. Через це у багатьох українців відсутнє власне розуміння культурної та національної ідентичності, спостерігається стан пригніченості, меншовартості та страх перед самовизначеністю. Це психологічні результати голодомору, які можна подолати лише спільними зусиллями провідних держав світу, котрі допоможуть максимально звільнитися від радянського минулого, стати незалежними від впливу російського імперіалізму.

 

Зараз здебільшого світ знає про наслідки та кількість жертв голокосту єврейського народу. Хоча останні два десятиліття світова громадськість обговорює жахливі наслідки голодомору, організованого комуністами в Україні. Західні політичні лідери все частіше гучно заявляють, що потрібно визнати голодомор українців найбільшим світовим злочином проти людства, як про це у виступі говорила депутат парламенту Австралії Марі Фікарра в 2016 році.

 

Визнання голодомору найжахливішим злочином проти людства потрібне не лише сучасній Україні, це стане своєрідним інструментом боротьби для перемоги українців у війні з Росією, чинником об’єднання всіх народів світу для спільної боротьби у збереженні миру та свободи. І хто хоч трохи сумнівається у трагедії голодомору чи заперечує його існування, той є прямим противником людства. 

 

Для людини сучасного світу важко навіть уявити смерть людини від голоду. Але кожен може задуматися й переконатися, що відчуття голоду викликає безсилля та божевілля у людини, прирікаючи її на тривалі муки, про які навіть важко говорити. Тому для нас голодомор завжди буде геноцидом українського народу та війною лукавого для знищення людства. Всі, що загинули такою страшною смертю, є мучениками, котрих ми не повинні забувати.

 

Найголовніше – пам'ять і вшанування жертв українського голодомору на світовому рівні будуть нагадувати всім про прагнення українського народу відстоювати свою незалежність у сучасній російсько-українській війні, бажання остаточно здобути економічну та церковну свободу. Наслідки голодомору буде подолано тоді, коли кожен українець та весь світ зрозуміють, що голодомор – це проблема людства, яка зникне тоді, коли людство усвідомить себе творінням Божим, а люди перестануть знищувати себе всіма можливими засобами.

 

Заради миру й збереження життя всі люди світу повинні об’єднатися, щоб не тільки згадати мільйони загиблих і ненароджених жертв голодомору, а зробити все можливе, щоб це жахіття залишилося тільки сумною історією з минулого.

 

Іларіон,

архієпископ Рівненський і Острозький,

в.о. Екзарха Європи,

голова Управління зовнішніх церковних зв'язків