joomla

З благословення архієпископа Рівненського і Острозького Іларіона, Єпархіальним відділом функціонування парафіяльних недільних шкіл та катехизації молоді, під час весняних канікул, було організовано дитяче паломництво Галицьким Поділлям, до якого долучилися дітки Недільних шкіл: Свято-Покровського собору м.Рівного, Свято-Михайлівської парафії с.Малий Олексин та Свято-Миколаївського чоловічого монастиря м. Дубно.

Першим зустрів нас у старовинному Чорткові о.Михаїл Левкович, настоятель Свято-Покровської церкви, який і повідав нам про історію храму та життя громади.

Церква збудована у мальовничій місцевості Долішня Вигнанка на березі річки Серет у 1903-1905 рр.саме на тому місці, де наприкінці 19 ст забило джерело, вода якого є цілющою. Разом із церквою збудували і дзвіницю. У 1908 р. над джерелом збудували капличку Божої Матері, біля якої у липні 1944 року під час німецько-нацистського нальоту сталося диво. Один солдат забіг у капличку, обняв фіґуру Божої Матері і став гаряче молитися: "Пресвятая Богородице, спаси мене." Дзвіниця і капличка від вибуху бомби були зруйновані, а фіґура Богородиці і солдат залишилися неушкодженими. Цей чоловік приїжджав вклонитися Діві Марії і після війни.

Сучасна ж дзвіниця, висотою 40 метрів, збудована у1996 році.

А влітку 2001 року, неподалік від каплички, забило нове джерело, над яким також збудовано капличку, дах якої тримають три ангели.

Ще одне диво - колодязь, викопаний за церквою, з якого витікає тепла вода, її температура коливається від 26 до 36 градусів і купальня, до якої підведена вода із джерел.

Церква усередині і зовні гарно оздоблена, ліворуч храму збудована Хресна дорога, статуя Мойсея зі скрижалями, а праворуч - на гранітних стелах вигравірувано шлях душі, що кається. Насаджено багато квітів. Усе це, за словами настоятеля, завдяки праці великої дружної громади.

Ми помолилися, приклонилися до ікон із частинками мощей Святих угодників і, відчувши особливу благодать Божу, з молитвою вирушили далі.

Неподалік від храму знаходиться Чортківський замок, про який вперше згадується у 14-му столітті, який був фортифікаційною спорудою і неодноразово зазнавав нападів татар. Дітям цікаво було послухати легенди про замок, які розказала екскурсовод, про боротьбу українців за волю, спуститися на нижній поверх замку крутими сходами.

Оглянувши замок, ми вирушили до церкви Вознесіння Христового, "на якій спочивають віки". Це храм УГКЦ, збудований у 1717 році без жодного цвяха.
Звідси ми вирушили до історичного середмістя, де відчули затишок вузеньких вуличок, ознайомилися з історією древнього міста ( вперше згадується 1427 року), оглянули костел Святого Станіслава, який було зведено у 1610 році.

Побували на центральному майдані міста біля пам'ятника Тараса Шевченка, а також відвідали кафедральний собор Петра і Павла УГКЦ, освячений у 2001, збудований у формі тризуба.

За півгодини нас прийняла в обійми Теребовля - місто над річкою Гнізною, засноване 1097 року. Нас зустрів пан Степан, розповіді якого діти слухали із величезним захопленням. Ми оглянули Плебанівський віадук (високий мурований залізничний міст), збудований 1896 року, який сполучає круті схили. Тут діти досхочу набігалися по зеленій травичці.

На одному із пагорбів виднівся постамент - це місце, де під час окупації німці розстріляли 2,5 тисячі євреїв.

У Теребовлі діти дізналися про князя Василька і про те, як він опинився у цьому місті, яким був уклад життя того часу.

Побували ми біля костелу святих Петра і Павла, збудованого у 1924-27 роках за правилами будівництва періоду раннього християнства (за зразком староримської базиліки ). Ще його називають костелом 78-ми колон (за кількістю колон навколо костелу). Під час радянської влади вежі на костелі розібрали.

Ще діти змогли побачити церкву святого Миколая, яка була зведена наприкінці 16 століття. Вона зазнала значних руйнувань під час набігів татар.У 1734 році збудувано дзвіницю із сімома дзвонами, один з яких важив 300 кілограмів.

У 1929 році біля церкви встановили пам'ятник "Всім знаним і незнаним Героям, які впали на полі слави за волю рідного краю - вдячні громадяни землі князя Василька".

Його поруйнували 1930 року, а відновили тільки 1991-го.

Побували ми і в Теребовлянському інформаційному центрі.

На завершення діти оглянули Теребовлянський замок, найбільшої могутності який досяг за правління князя Василька Ростиславовича - правнука Ярослава Мудрого.

Найзахопливішим для дітей було те, що вже вечоріло, а до замку треба було підніматися крутим схилом,через густий парк, брукованою доріжкою і з смолоскипами в руках. Слухати легенди, які дійшли до нас крізь століття, було ще цікавіше, коли на небі вже сяяли зорі, а в руках горіли факели.

Помолившись, під Божою опікою, вирушили додому.

Ольга Чехомська