Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 17 листопада 2024, 07:13

Перегляди: 393

Дорогі брати і сестри!

Сьогоднішня притча, яку ми чуємо за літургією у храмах, нагадує нам про те, як легко людина може втратити сенс життя, захопившись земними турботами. Багатий чоловік з Євангелія був успішним: його нива дала великий урожай, і перед ним постало питання: «Що мені робити?» Здавалося б, це природне питання для кожного, хто досягає добробуту. Але його відповідь виявила глибоку проблему серця: він думав лише про себе.

Він вирішив збудувати більші житниці, щоб скласти весь урожай. Він планував забезпечити собі спокій і задоволення на багато років. Але Господь звертається до нього з суворими словами: «Нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; кому ж дістанеться те, що ти наготував?»

У цих словах звучить застереження для всіх нас. Накопичення матеріальних благ, яке здається таким важливим, насправді може віддаляти нас від найголовнішого — нашої душі. Бог називає цього чоловіка нерозумним не через його багатство, а через те, що він використав його неправильно: він жив для себе, забувши про Бога і ближніх.

Сьогодні, коли війна охоплює нашу землю, ця притча набуває особливого значення. Ми бачимо, як швидко можуть зникнути ті речі, які здавалися нам непорушними: будинки, майно, навіть наші плани на майбутнє. Але разом із цим відкривається істина, яку важко було побачити в мирні часи: справжнє багатство — це не те, що ми накопичуємо, а те, що ми віддаємо.

Чоловік із притчі не подумав про інших. Він не сказав: «Господи, Ти благословив мене великим урожаєм. Як я можу використати його, щоб допомогти тим, хто потребує?» Його серце було спрямоване лише на себе. Але християнська любов вимагає іншого: бачити ближнього, ділитися своїм достатком, служити Богові через служіння людям.

У час війни ця любов проявляється особливо яскраво. Ми бачимо волонтерів, які допомагають армії та тим, хто постраждав. Ми бачимо лікарів, які жертвують своїм часом і силами. Ми бачимо простих людей, які діляться останнім, щоб підтримати інших. Усе це є прикладом того, як можна багатіти в Бога.

Господь каже, що кожна людина колись постане перед Ним. І тоді Він спитає не про те, скільки ми зібрали, а про те, як ми використали те, що мали. Чи ми допомагали голодним? Чи ми молилися за ближніх? Чи ми ділилися своєю любов’ю і вірою?

Чоловік із притчі думав, що його багатство гарантує йому майбутнє. Але він помилявся. Життя — це дар Божий, який не піддається нашому контролю. Ми не знаємо, скільки часу нам залишилося. Але кожен день — це нагода наповнити нашу душу тим, що має вічну цінність.

Багатіти в Бога означає жити не для себе, а для інших. Це означає використовувати свої дари і ресурси для добра ближніх. Це означає вкладати свій час і сили у справи любові, милосердя, молитви.

Дорогі брати і сестри, хай ця притча стане для нас закликом переосмислити наші пріоритети. Запитаймо себе: чи ми будуємо житниці лише для себе, чи ми відкриваємо наші серця для ближніх? Чи ми накопичуємо скарби земні, які зникнуть, чи ми збираємо скарби небесні, які залишаться з нами у вічності?

Хай Господь дарує нам мудрість і силу багатіти в Бога. Хай наше життя буде свідченням любові і жертовності, світлом у темряві цього світу. І нехай кожен із нас, навіть у найтяжчі часи, знайде справжнє багатство у Христі, яке не знищать ні війна, ні смерть.

† ІЛАРІОН

митрополит Рівненський і Острозький