Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 24 листопада 2024, 07:33

Перегляди: 374

Сьогоднішнє Євангельське читання (Лк. 13:10-17) відкриває нам не лише чудо зцілення скорченої жінки, але й глибокий зміст Христової любові та свободи. У ньому ми бачимо, як Господь Ісус Христос, подолавши людські упередження, дарує радість і свободу тим, хто перебуває в тенетах страждання.

Ця жінка, яку тримала в полоні недуга вісімнадцять років, є образом усього людства, скривленого гріхом і неміччю. Вона також є образом кожного з нас, і нашого народу, що протягом десятиліть терпів несправедливість, пригноблення й біль. Ми часто, як і вона, схиляємо голови під тягарем війни, горя і тривоги, втрачаючи силу підняти погляд до небес.

Але Христос приходить у цей світ, щоб дарувати свободу. Він бачить кожного з нас у нашій скорботі, у нашій немочі, у нашій війні. Він не боїться порушити людські умовності, бо Його любов перевершує всі закони. Він покликає жінку до Себе і проголошує їй свободу: «Жінко, ти звільнена від твоєї недуги!»

Так само і сьогодні Господь не залишає нас у біді. Попри розруху й біль війни, Він продовжує діяти серед нас. Зцілення жінки в суботу показує, що немає невідповідного часу для милосердя, немає перешкод для Божої дії. Ми, як народ, можемо відчувати себе скуто зв’язаними війною, але Христос і для нас проголошує: «Ви звільнені від ваших пут!»

Проте зауважмо: начальник синагоги не радів чуду. Він обурювався. Його серце було закрите для милості й співчуття. Як часто і в нашому житті трапляється таке: замість радості через добрі справи ми знаходимо причини для засудження чи нарікань. Війна випробовує нас на милосердя і жертовність, але також відкриває наші слабкості: байдужість, злість, осуд інших.

Господь кличе нас до іншого життя. Він запитує кожного: якщо ти можеш допомогти іншому, навіть у час війни, хіба це не справа Божа? Якщо ти можеш підняти впалого, нагодувати голодного, зігріти холодного, то чи маєш ти чекати «кращого часу» для добрих справ?

Дорогі брати і сестри, радість Божого милосердя не залежить від часу. Вона діє тут і зараз. Тому, навіть у час війни, навіть серед страждань і втрат, пам’ятаймо, що ми покликані бути співтворцями Христової любові. Випрямімо наші серця, звільнимо їх від гніву й страху, і несімо один одному світло Христового зцілення.

Нехай Господь укріпить наш народ, дарує нам силу і перемогу. І коли ми, подібно до скорченої жінки, випростаємось, ми разом, єдиним серцем, славитимемо Бога за Його милосердя і любов.

+Іларіон

митрополит Рівненський і Острозький