Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 09 лютого 2025, 19:11

Перегляди: 764

Війна безжально вириває людей з їхніх домівок, розриває сім’ї, залишає після себе руїни та біль. Вона забирає найдорожче – спокій, рідні голоси, звичне життя. Але єдине, що їй не під силу відібрати, – це нашу віру, нашу любов до Батьківщини і нашу молитву.

Сьогодні ця молитва, мов невидима нитка, єднає мільйони українських сердець у різних куточках світу. І там, де звучить слово Боже рідною мовою, де воскрешається надія у спільному молитовному піднесенні, – там відчувається тепло України.

Щоб підтримати тих, кого війна змусила шукати прихистку за кордоном, з благословення Блаженнішого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, голова Місії капеланської допомоги вірним ПЦУ, які через російську агресію змушені були покинути Україну, здійснив архіпастирський візит до Польщі.

Цей візит став свідченням того, що Церква – це не стіни, а любляче серце, яке йде за своїми вірними, куди б їх не закинуло лихоліття. Вона приходить туди, де її потребують, щоб розділити біль, підтримати словом, обійняти і разом вознести молитву.

9 лютого, у неділю про Митаря і Фарисея, митрополит Іларіон очолив Божественну літургію у Варшаві. Біля престолу разом із владикою молився протоієрей Сергій Сіренко, протоієрей Ігор Когут, протоієрей Василь Рудніцький, архімандрит Сергій Яровий, протоієрей Федір Шевчук,священик Юрій Коханський, протодиякон Віталій Рибчинський та протодиякон Андрій Микосянчик.

Це була особлива відправа, адже у храмі зібралися українці, розкидані війною по чужині. Хтось прийшов із надією, хтось – зі сльозами, хтось – із важким тягарем втрат. У кожного з присутніх була своя історія, своя рана в серці, свій біль, що не вщухає. Але всі разом вони стали однією великою родиною, яка в єдиному молитовному пориві просила у Бога миру, захисту для рідних, сили вистояти й дочекатися повернення додому.

Тому під час літургії лунали особливі молитви – за мир в Україні, за воїнів, які віддають свої життя за свободу народу, за полонених, поранених, вимушених переселенців, за всіх, кого торкнулася ця страшна війна. У кожному слові, що підносилося до небес, звучав плач матерів, туга за рідною землею, але водночас – незламність духу і тверда віра у перемогу.

Після богослужіння митрополит Іларіон звернувся до присутніх зі словами підтримки. Архієрей наголосив, що український народ – непереможний, бо наша сила не лише у зброї, а й у вірі, яка дає нам мужність вистояти, не піддатися відчаю і пройти всі випробування. «Нехай у наших серцях не згасає молитва за Україну, бо поки ми молимося – ми живемо, поки ми віримо – ми перемагаємо», – сказав владика.

Митрополит Іларіон також висловив щиру вдячність усім, хто підтримує українців у Польщі. Окрему подяку він адресував протоієрею Сергію Сіренку за його невтомну пастирську працю та ксьондзу Адаму Зегелю, завдяки якому капеланська місія у Варшаві має можливість молитися у храмі.

Ця літургія ще раз засвідчила: віра не знає кордонів, молитва не знає меж. Вона долає відстані, єднає серця, дає силу йти вперед. І хоч сьогодні багато українців моляться не у рідних храмах, вони знають: там, де лунає молитва за Україну, – там і б’ється її серце.

Нехай Всемилостивий Господь почує наші молитви! Нехай захистить наших воїнів, утішить тих, хто втратив найдорожче, і поверне усіх переселенців до мирної, вільної, відродженої України!

Пресслужба Рівненської єпархії