Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Понеділок, 24 лютого 2025, 06:26

Перегляди: 349

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні наші серця обтяжені болем. Сьогодні наші душі плачуть. Ми згадуємо той день, коли земля під нашими ногами здригнулася, а небо заполонило полум’я і дим. День, коли спокійні світанки обернулися на безкінечну ніч скорботи.

Сьогодні ми стоїмо перед обличчям скорботної річниці, яка розділила наше життя на «до» і «після». Ми втратили тих, кого любили більше за життя. Ми бачили сльози матерів, які чекали і не дочекалися своїх синів. Ми бачили порожні погляди дітей, які залишилися сиротами. Ми бачили зруйновані домівки, розбиті мрії, розірвані сім’ї.

«Боже мій, Боже мій, нащо Ти Мене покинув?» (Мф. 27:46) — ці слова Спасителя на Хресті відлунюють у наших душах, коли ми запитуємо: чому так багато болю? Чому так багато смерті? Чому наш народ змушений проходити через страждання, яких не мало б бути?

Але разом із болем ми знаходимо силу у вірі. Ми знаходимо надію у Воскресінні. Ми знаходимо любов у серцях один одного.

Сьогодні — Національний День Молитви, 

коли вся Україна єднається у спільній молитві, у спільному плачі, у спільній надії. Ми звертаємося до Бога з усіма нашими скорботами, з усіма нашими сльозами, з усіма нашими надіями.

Ми молимося за тих, хто віддав своє життя, щоб ми могли жити. За тих, хто залишив своїх дітей, своїх батьків, своїх коханих, захищаючи нашу свободу. Ми згадуємо їхні обличчя, їхні усмішки, їхні мрії, які обірвалися надто рано.

«Немає більшої любові за ту, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Вони стали втіленням цієї любові. Вони віддали найцінніше заради нас. І ми ніколи не забудемо їхню жертву.

Сьогодні ми молимося за матерів, які більше не почують слова «мамо». За батьків, які більше не обіймуть своїх синів. За дітей, які більше не побачать своїх татусів. За тих, хто залишився самотнім у цьому світі. «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться» (Мф. 5:4).

Ми просимо Господа утішити кожне розбите серце, зцілити кожну поранену душу. Просимо дати сили жити далі, коли життя здається порожнім.

Ми молимося за тих, хто втратив усе. За тих, хто змушений був покинути рідні домівки, залишити все, що було дорогим. За тих, хто шукає притулку на чужині, мріючи повернутися додому.

Ми молимося за поранених, за скалічених, за тих, чия душа понівечена війною. За тих, хто не може заснути вночі, бо перед очима постають картини жаху і смерті.

Ми молимося за полонених, за тих, кого катують і переслідують. За тих, хто чекає на повернення, за сім’ї, які кожен день моляться про диво.

Сьогодні ми молимося за Україну, яка стікає кров’ю, але не здається. Яка плаче, але молиться. Яка ховає своїх дітей, але продовжує жити.

Сьогодні ми молимося за мир. Ми просимо Бога зупинити кровопролиття, зцілити зранену землю, повернути радість і спокій у наші домівки. «Мир залишаю вам, мир Мій даю вам» (Ін. 14:27).

Ми молимося за наших захисників, за всіх, хто стоїть на варті нашої свободи. Нехай Господь оберігає їх і поверне додому живими.

Ми молимося за тих, хто волонтерить, хто допомагає, хто підставляє плече в найважчі моменти. За всіх, хто не втрачає людяності навіть у часи нелюдських випробувань.

Сьогодні, у Національний День Молитви, ми плачемо перед Господом, ми просимо Його про милість, про зцілення, про мир та перемогу. 

Улюблена моя паство! Закликаю всіх вас: моліться, вірте, любіть. Не бійтеся плакати, не бійтеся показати свій біль перед Богом. Бо «Господь близький до скорботних серцем і спасає зламаних духом» (Псалом 33:19).

Ми віримо, що Господь чує наші молитви. Ми віримо, що Він зітре кожну сльозу з наших очей. Ми віримо у воскресіння і життя вічне.

Нехай Господь благословить Україну, захистить наш народ і дарує нам мир і перемогу.

+Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький