Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Субота, 26 квітня 2025, 10:31

Перегляди: 360

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні — Світла Субота. День, коли серце ще пульсує переможною радістю Пасхи. День, коли Церква урочисто завершує Світлий тиждень, день за днем оспівуючи торжество Життя над смертю, Світла над темрявою, Любові над ненавистю. І саме в цей день ми згадуємо трагедію, яка стала глибокою раною в тілі нашого народу — Чорнобиль.

26 квітня 1986 року, серед нічної тиші, яка мала би бути мирною і спокійною, стався вибух на четвертому енергоблоці Чорнобильської АЕС. І разом з вогнем і радіацією на землю впала тінь. Тінь страху, болю, смерті. Місто Прип’ять замовкло. Земля, що дихала життям, раптом стала отруєною. Ціле покоління українців і всієї Європи опинилося перед обличчям незнаної загрози. І в цій тиші — скрикнула Україна.

На перший погляд, здається неможливим поєднати дві реальності: світле «Христос воскрес!» і чорне мовчання Чорнобиля. Радість Пасхи — і біль утрати. Торжество життя — і сліди смертоносного вибуху. Але саме в цій напрузі, в цьому зламному поєднанні і проявляється істинна сила Воскресіння. Бо Пасха — це не втеча від страждань. Це перемога в самому серці трагедії. Це світло, що сяє навіть у темряві смертельної хмари. Це надія, яка не згасає, навіть коли все довкола здається знищеним.

Чорнобиль — це не лише трагедія, а й свідчення. Свідчення того, що навіть у пекельному полум’ї є ті, хто не здається. Хто не тікає. Хто входить у вогонь, аби винести інших. Це були наші ліквідатори — мужні сини і дочки України, які взяли на себе хрест. І для багатьох з них — цей хрест став Голгофою.

У цей день Світлої Суботи ми ламаємо артос — як нагадування про присутність Воскреслого Христа. Не лише в храмах, не лише в молитвах, але — у самому центрі болю. Він — у покинутих селах. У стертій з карти Прип’яті. У ранах ліквідаторів. У кожному зруйнованому домі. У кожному бліндажі, де сьогодні наші воїни захищають Україну. І як тоді, після Чорнобиля, Господь не залишив Свій народ, — так і нині, у час повномасштабної війни, Він поруч із нами.

Молімося за вічний спокій душ усіх, хто віддав життя під час тієї катастрофи. Хай світло Христового Воскресіння освітить їхній шлях у Царстві Небесному. А нам — хай їхній жертовний подвиг стане дороговказом. Бо Пасха починається з любові. З відданості. З віри, яка сильніша за смерть.

Нехай торжество Воскресіння Христового буде для нас не лише святом, а джерелом сили. Сили жити. Сили тримати світ, як його тримали ті, кого сьогодні згадуємо. Сили любити — навіть серед радіаційної пустелі. І сили свідчити, що Життя — завжди перемагає.

† Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький