joomla

Всечесний отче Петре!

Зі сльозами скорботи і молитвою на вустах звертаємось до Вас у цей день важкої втрати — упокоєння Вашого батька, новопреставленого раба Божого Петра. Жодні людські слова не здатні зменшити біль, коли зупиняється серце того, хто дав життя. Але є слова, які стають молитвою. І ми сьогодні молимось з Вами.

Батько — це перше лице любові. Це тінь над дитинством, опора у юності, мовчазна присутність поруч, навіть коли він не говорить. Це той, хто дивився на Вас з ніжністю, коли Ви були ще немовлям, і той, хто благословляв Вас, коли Ви стали священиком. У його мовчанні було більше, ніж у багатьох проповідях. Бо мовчання батька — це спокій, за яким стоїть усе життя.

Тепер він — там, де вже немає хвороби, ані страху, де час не болить, а душа відпочиває в Бозі. Але ми знаємо: любов не вмирає. Вона змінює форму, але не зміст. І та любов, що жила в його серці — залишилась з Вами. Бо він любив Вас. І продовжує любити. І Ви це відчуєте — у тиші храму, у світлі лампади, у кожному слові молитви.

Святе Письмо навчає: «І отримаєте скорботу нині, але Я вас знову побачу, і зрадіє серце ваше, і радості вашої ніхто не відніме від вас» (Ін. 16:22). Це не про розлуку. Це — про зустріч. Про той день, коли ми всі станемо перед Творцем — і обіймемо тих, кого втратили, але не перестали любити.

Від імені митрополита Рівненського і Острозького Іларіона, духовенства та всієї повноти Рівненської єпархії Православної Церкви України щиро співчуваємо Вам, дорогий отче. Схиляємо голови в молитві за спокій душі новопреставленого раба Божого Петра. Просимо Господа дарувати йому місце у Царстві Небесному — там, де спочивають праведники, де панує вічний мир і незгасне світло Божої присутності.

Нехай Господь зміцнить Вас. Нехай батькова любов буде Вашою силою. А пам’ять про нього — благословенням на кожен день життя і служіння.