Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Субота, 15 листопада 2025, 07:11

Перегляди: 307

Возлюблені у Христі брати і сестри!

Сьогодні ми вступаємо у благословенний Різдвяний піст — час, у якому Церква відкриває для нас двері тиші, миру та внутрішнього оновлення. Це сорокаденний шлях не лише до свята, а до таємниці: Бог стає Дитям, щоб зігріти людину, яка змерзла у власних страхах, болях і гріхах.

Піст починається не зі зміни харчування, а зі зміни серця. У світі, який роздертий війною, у серці, яке стомлене щоденними тривогами, піст стає тихим простором, де ми вчимося дихати Богом. Це час, коли кожен із нас може сказати: Господи, я хочу бути ближче. Я хочу знайти Тебе серед усього, що болить.

Різдвяний піст — це наш шлях до Вифлеєму. Але дорога до Вифлеєму завжди проходить через очищення. Бо неможливо увійти у світло, несучи в собі тіні злості, образ, заздрості чи байдужості. Піст — це запрошення відкласти все зайве, відпустити те, що нас ранить, і знову стати здатними любити.

Особливо тепер, коли на нашій землі стільки горя. Коли кожного дня ми чуємо новини, які крають серце. Коли війна вривається у наші домівки, наші сни, наші розмови, нашу пам’ять. Ми плачемо, ми боїмося, ми втомлюємося — і саме тому нам потрібен піст. Не як тягар, а як ліки. Не як обмеження, а як пречисте джерело води посеред пустелі.

У пості ми вчимося молитися правдиво. Не красивими словами, а глибоким стогоном серця: «Господи, прийди. Увійди в мій біль. Освіти мою темряву. Дай мені сили любити, коли важко. Дай мені миру там, де я сам його не можу знайти.»

У пості ми згадуємо тих, хто сьогодні стоїть за нас на межі життя і смерті. Наші воїни, які мерзнуть на передовій, інколи їдять поспіхом, інколи не їдять зовсім — вони несуть піст не заради традиції, а заради життя нашої країни. І тому кожен наш день стримання, кожна молитва, кожне добре діяння — це спосіб бути з ними, обіймати їх нашою молитвою, стати для них тим світлом, яке веде крізь ніч.

У пості ми вчимося милосердю. Бо без милосердя жоден піст не має сенсу. Саме тепер, коли так багато людей поруч носять у серці рану, нам потрібно стати м’якшими, добрішими, уважнішими одне до одного. Втішити, допомогти, підтримати, простити — це і є справжній шлях до Різдва.

І нарешті — піст навчає нас надії. Бо Різдво завжди приходить у темряву: ніч, печера, холод — і серед них народжується Світло. Так і в нашому житті: навіть серед темряви війни Христос народжується для нас. І якщо ми підемо дорогою посту щиро, з відкритим серцем, то знайдемо те світло, яке ніхто й ніколи не зможе загасити.

Нехай цей Різдвяний піст стане для кожного з нас дорогою миру, очищення й внутрішнього воскресіння. Нехай він поверне нас до тієї тиші, у якій серце знову навчиться слухати Бога.

Хай Господь укріпить кожного в пості, благословить нашу землю, захистить наших воїнів і приведе нас до радості Різдва — з серцем чистим, лагідним і світлим.

+Іларіон,

митрополит Рівненський і Острозький