Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Неділя, 05 квітня 2026, 20:31

Перегляди: 154

У день свята Входу Господнього в Єрусалим, 5 квітня 2026 року, Блаженнійший Митрополит  Київський і всієї України Епіфаній очолив Божественну літургію у Володимирському кафедральному патріаршому соборі столиці, під час якої архімандрита Рафаїла (Жигала) було рукоположено у сан єпископа Макарівського.

Предстоятелю автокефальної Української Православної Церкви співслужили митрополит Львівський Макарій, митрополит Хмельницький і Шепетівський Симеон, митрополит Черкаський і Чигиринський Іоан, митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір, митрополит Переяславський і Вишневський Олександр, митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, митрополит Білоцерківський Євстратій, митрополит Дніпровський і Січеславський Симеон, архієпископ Луганський і Старобільський Лаврентій, архієпископ Тернопільський і Бучацький Тихон, архієпископ Вишгородський Агапіт, єпископ Запорізький і Мелітопольський Фотій, єпископ Чернівецький і Буковинський Феогност, єпископ Чернігівський і Ніжинський Антоній, єпископ Бориспільський Авраамій, єпископ Ірпінський Феодосій, настоятель – протоієрей Борис Табачек і клірики собору та запрошене духовенство.

Після читання Євангелія Його Блаженство возніс особливу молитву до Господа за нашу Батьківщину, яка переживає час важких випробувань і небезпеки. Під час відправи лунали молитовні прохання за воїнів, які захищають Україну, за владу і наш народ та за спокій душ усіх полеглих оборонців Батьківщини і мирних жителів, які загинули під час війни.

Також Митрополит Епіфаній окропив гілля верби й присутніх освяченою водою та звершив заупокійну літію за новопреставленим Святійшим Патріархом Філаретом на його могилі.

На завершення урочистого богослужіння Предстоятель звернувся до нового співбрата єпископа Рафаїла з настановчим словом та вручив йому архієрейський жезл.

«Преосвященний єпископе Рафаїле, улюблений у Христі брате! Нині, у велике свято Входу Господнього у Єрусалим, дією Промислу Божого та за обранням Священного Синоду нашої автокефальної Православної Церкви України собор ієрархів на чолі з Предстоятелем прикликав на тебе благодать Духа Святого для звершення складного і відповідального служіння єпископа. Від найдавнішого часу і донині такою є канонічна традиція Церкви, що кожен новий єпископ поставляється на служіння собором братів-архієреїв на чолі з першим серед єпископів народу – Предстоятелем. І той, кого кличуть до цього служіння, засвідчує перед єпископами, духовенством і народом свою віру та складає обітницю дотримуватися канонічного порядку і єдності церковної.

Нині у цьому величному Володимирському патріаршому кафедральному соборі, у цій всеукраїнській святині, ти, як покликаний до служіння, засвідчив перед усіма свою віру та свою добру волю і однодумність із собором ієрархів та повнотою Помісної Української Православної Церкви. Добре свідчення та сповідання ти також дав під час наречення тебе на єпископа, яке напередодні було звершене в Успенській Києво-Печерській Лаврі. У всі дні життя свого пам’ятай сказане тобою перед нами, адже свідками твоїх слів та обіцянок є не лише собор Церкви, але і Сам Її Глава – Господь наш Ісус Христос.

У складний час буття нашої Помісної Церкви та України покликано тебе послужити як єпископ народу Божому. Частина православної української пастви та її пастирі, облещені неправдивим вченням «русского міра», досі не знаходять в собі сили скинути ярмо духовного рабства, вважаючи своїм обов’язком слухати повеління з московського трону. Відтак тобі, як єпископу Помісної Церкви, разом з усіма нами належить надалі ревно трудитися, аби старі розділення були подолані, лжевчення – викриті та втратили свою силу, а Церква в Україні утвердилася в єдності навколо Київського престолу.

Служіння твоє не буде легким. Адже попри зовнішню честь, якою сан і звання єпископа користуються в Церкві, сутність праці архієрея – це несення хреста не лише власного, але і допомога та спрямування на шляху спасіння тих людей, якихБог доручає твоєму піклуванню. «Радуйтеся з тими, хто радується, i плачте з тими, хто плаче» (Рим. 12:15) – говорить про це служіння апостол Павло і продовжує: «Носіть тягарі один одного і так здійсните закон Христа» (Гал 6:2).

Твоє покликання до служіння та твоє рукоположення символічно пов’язане з постатями трьох Київських першосвятителів, кожен з яких звершував свій подвиг у різний історичний час, але всі вони відчули на собі важкий тягар випробувань і спокус. Священномученик Макарій, мощі якого тут спочивають, був ревним Предстоятелем нашої Церкви і заради того, щоби відновити духовну славу Києва, як Першопрестольного міста, вирушив до нього, не побоявшись навіть смертельної загрози. Святитель Рафаїл, на честь якого ти названий в чернецтві, був Митрополитом Київським в час, коли царська російська влада всіляко пригнічувала вольності козацької України, а Церкву нашу намагалася поставити на службу собі.

Приснопам’ятний Святійший Патріарх Філарет, якого нещодавно ми соборно з гідністю та щирою молитвою проводили до місця останнього земного спочинку в цьому храмі, також звершував своє служіння у важких умовах – спочатку борючись за збереження Церкви від тиску державного атеїзму, а потім захищаючи її від московських ворожих зазіхань. На цих трьох прикладах ти сам можеш пересвідчитися, яким складним є служіння архієрея. Але за велику працю Бог і нагороду обіцяє трудівникам велику та щедру.

Ніхто з людей не знає майбутнього, не знає, які випробування і спокуси трапляться попереду на життєвому шляху. Однак для всіх вірних, а особливо для нас, ченців та архіпастирів, прикладом для наслідування має бути праотець Авраам. Він з надією на Бога йшов у невідому землю, полишивши звичний для нього край та родичів і друзів. Він сподівався на спадкоємця навіть тоді, коли закони природи свідчили, що син не може вже народитися. І навіть цього очікуваного рідного сина без сумніву він був готовий принести в жертву, коли Бог повелів приготуватися зробити так. Тому і ти рушай вперед без страху, але з вірою і надією на Бога, довіряй Йому завжди – і Всевишній попіклується про тебе.

Господь дотепер дав тобі багато, аби ти міг приносити добрі плоди: дав виховання у побожній родині, дав можливість отримати ґрунтовну духовну освіту та здобути цінний досвід церковного служіння, дав талант до книжної праці. Будь землею родючою, в якій все, посіяне Господом, приноситиме плід, примножений багатократно.

Але водночас остерігайся спокус від диявола. Остерігайся гордині, через яку бувають засліпленими і падають навіть великі. Остерігайся лінивства, бо від нього всякий талант, даний від Бога, стає не початком для примноження людиною добрих діл, але приводом для осудження разом з рабами лукавими і невірними. Бо осуджені будуть ті, які дар, отриманийвід господаря, змарнували, бо закопали в землю. Остерігайся також захоплення речами світу цього, але довіряй Промислу Божому і задовольняйся необхідним – тоді завжди матимеш те, що справді буде потрібне тобі для життя побожного, для праці та служіння, і нічого тобі не бракуватиме.

Нині, в перший день твого єпископства, ти возводишся на кафедру, що символічно нагадує слова Спасителя про світильник, який коли запалюють, то ставлять на свічник. Тож зберігай в собі світло правдивої православної віри та жертовної християнської любові, яке ти нині виявив перед Церквою і Богом, примножуй це світло та просвічуй ним тих, кого Господь довірить твоїй пастирській опіці.

Також в руки твої дається жезл – як опора на шляху спасіння, як заклик не залишатися на місці, але йти вперед. Бо, як свідчить апостол Павло, ми «не маємо тут постійного міста, але шукаємо майбутнього» (Євр. 13:14). Тож прийми, як достойний служитель Божий, цей жезл, аби, спираючись на силу від Духа Святого, йти шляхом правди до Небесного Єрусалиму. Зійди на кафедру, стань новим світильником віри та добрих діл на свічнику Церкви і від даної тобі благодаті благослови вірних, які з тобою і за тебе молилися під час хіротонії. Амінь», – сказав Блаженнійший владика.

За інформацією https://www.pomisna.info