Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Вівторок, 14 квітня 2026, 17:41

Перегляди: 511

14 квітня 2026 року, у Світлий Вівторок, Гурбинський Свято-Воскресенський чоловічий монастир став місцем глибокої духовної єдності, національної памʼяті та щирої молитви. У цей день братія монастиря, духовенство та численні прочани урочисто відзначили Престольне свято головного храму обителі, поєднавши його з традиційним щорічним вшануванням Героїв України.

Свята земля Гурб, просочена кров’ю полеглих вояків УПА, знову зібрала біля себе тих, хто не забуває – хто продовжує молитву за правду, за волю, за воскресіння України.

На запрошення митрополита Рівненського і Острозького Іларіона та намісника монастиря архімандрита Онуфрія (Ляди), Божественну літургію очолив митрополит Львівський і Сокальський Димитрій. Йому співслужили: митрополит Рівненський і Острозький Іларіон, архієпископ Володимирський і Нововолинський Матфей, єпископ Житомирський і Овруцький Паїсій, єпископ Богуславський Арсеній, єпископ Макарівський Рафаїл, а також намісник обителі архімандрит Онуфрій та десятки священнослужителів із різних єпархій.

Разом із духовенством молилися народні депутати України, представники влади, благодійники, парафіяни, паломники та всі ті, для кого Гурби – не просто історія, а місце, де оживає дух українського спротиву, жертви та воскресіння.

Молитва лунала серед весняного лісу, мов передчуття тиші, яка приходить після бою – не як забуття, а як спокій для душ. Особливо глибокими стали молитовні прохання за українських воїнів, які сьогодні, як і 82 роки тому, боронять волю рідної землі. Молилися за мир, за перемогу, за повернення полонених, за зцілення нашого народу від ран війни та втрат. Возносили заупокійні молитви за воїнів УПА, полеглих сучасних захисників, добровольців і всіх, хто поклав життя, аби ми могли вільно молитися.

Після завершення літургії відбулася панахида пасхальним чином. І саме ця молитва – на могилах повстанців, у дні світлого торжества – звучала як відповідь вічності: смерть не має сили, якщо за нами правда. Христос воскрес – і воскресає народ, який пам’ятає, який не боїться, який продовжує бородьбу.

У своєму слові митрополит Димитрій наголосив: «Місця, де молилися і воювали наші герої, – це святі простори. Тут не просто історія – тут дух. І ми, їхні нащадки, маємо нести цей дух далі: у нашій вірі, у молитві, у готовності стояти за Україну».

Урочистості в Гурбах завершилися, але їхній духовний відгомін лишився з усіма, хто цього дня торкнувся святої тиші лісу, в якій звучить Євангеліє Воскресіння і шепоче земля: «Пам’ятай. Молися та Борись за Україну».

Пресслужба Рівненської єпархії

фото Василь Мосійчук