Українська Православна Церква
(Православна Церква України)
Рівненська єпархія

Деталі

Опубліковано: Субота, 28 грудня 2013, 00:00

Перегляди: 5195

Менше двох тижнів відділяє нас з вами, від великого і радісного свята – Різдва Христового. Ми з нетерпінням чекаємо цих окутаних таємничістю хвилин, коли на сході засіяє чудесна зірниця. І у небесних просторах зазвучить ангельська пісня: «Слава в вишніх Богу і на землі мир, між людьми благовоління.»

Цей спів сповнить радістю увесь всесвіт, кожну оселю і кожне людське серце, яке б'ється в такт з Божою любов'ю, і живе надією на спасіння. Адже на землю зійде Божий Син, і кожен з нас з Його уст отримає запрошення від Небесного Отця, прийти і зайняти своє місце у Божому Царстві приготовлене нам ще перед створенням світу.

Євангеліє сьогоднішньої неділі, немовби підготовляє нас до цієї події. Ця неділя так і називається Неділею званих на вечерю. Притча яку ми чуємо сьогодні, є адресована в першу чергу, книжникам і фарисеям. Людям яких Христос прирівнював до гробів побілених, зверху чистих а всередині повних гидоти і нечистоти. Ці люди в прямому розумінні слова, дивилися і не бачили, слухали і не розуміли. Христос і Його Божественне вчення, стало для них, каменем спотикання.

У притчі про званих на вечерю, спаситель, чітко дає їм. зрозуміти, як близенько до них було Боже Царство, і як вони маючи запрошення до нього, безповоротно втратили можливість туди потрапити.

«Багато покликаних але мало вибраних» - завершує свою притчу - Спаситель – Христос. Нажаль не всі запрошені стали учасниками Божого Царства. Із притчі нам відомо що в гостинній залі залишилося ще дуже багато вільних місць, тому запрошення на вечерю не припиняється і до сьогоднішніх днів.

Народ України також є в числі запрошених. Як свідчить св. передання, це запрошення він отримав ще у першому столітті з уст св. Апостола Андрія Первозданного, який проповідуючи Євангеліє на берегах ,Чорного моря піднявся по Дніпрі на північ поставив Хрест на Київських горах і закликав на них Боже благословення. Через декілька століть, св. Володимир Великий охрестив древній Київ у притоці Дніпра, річці Почайній

Ця подія стала для Українського народу офіційним запрошенням до Божого царства.

Ми звичайно в деякій мірі повинні гордитися тим, що Господь вибрав і покликав нас, але це не означає що усі поголовно хто увірував і охрестився стають учасниками Божого Царства. Чому запитаєте ви?

Тому що за словами брата Господнього св. Апостола Якова віра без діл є мертвою, демони також вірують що Бог є, і тремтять перед ним, але яка їм від цього користь коли вони нічого доброго не роблять. «Якщо ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв, говорить Спаситель, не увійдете в царство Небесне»

Давайте порівняємо,, якою була праведність книжників і фарисеїв і якою є праведність нас з вами. Фарисеї строго дотримувалися приписів закону, в середу і п’ятницю постили, давали на храм десяту частину із свого заробітку. Не зважаючи на те що вони часто робили це лицемірно на показ, багатьом із нас християн, ще треба добре потрудитися щоб досягнути хоча б такого рівня.

Праведність християнина починається з систематичного відвідування Церковних богослужінь. Віра приходить через слухання. Боже слово має великий благодатний вплив на душу людини. Воно здатне змінити людину, розпалити в серці полум’я віри, а віра робить людину добрішою, милосерднішою. Із пасивного відвідувача Божого храму під впливом Божого слова людина стає практикуючим християнином, тим хто не тільки слухає Боже слово але і виконує його.

Син Божий який з любові до нас зійшов з небес, не перестає кликати нас: «Прийдіть до мене всі втомлені і обтяжені і я заспокою вас.» Кожної неділі Він закликає нас до Святої Чаші, де під видами хліба і вина, в таємний спосіб, подає нам Своє Пречисте Тіло і Найсвятішу дорогоцінну Кров яка за нас проливається на відпущення гріхів.

Тому відкиньмо усі життєві турботи і у святкові і недільні дні поспішаймо на зустріч з Христом. Ще у декалозі Мойсея написано – Пам’ятай день святий святкувати. Більше ні перед якою заповіддю не стоїть слово пам’ятай. Господь дає нам 168 годин на тиждень щоб ми трудилися примножували матеріальні блага, і лише 2 -3 години вимагає від нас для того щоб ми з вдячністю віддали Йому честь і поклоніння як своєму Господу Творцю і Промислителю.

Не поповнюймо ряди тих нещасних які отримували запрошення і відмовлялися прийти, шукаючи виправдання у своїх земних турботах. Возлюбімо Церкву Христову як рідну матір. Немає на землі нічого ціннішого від неї. Вона здобута кров'ю Божого Агнця і є праобразом Божого Царства.

Святий апостол навчає: «Хто церкви не послухає, нехай буде тобі як митар і язичник.» А святі отці навчають кому церква не є матір'ю, тому Бог не буде батьком .

АМІНЬ.

прот. Мирослав Синиця,
благочинний Березнівського благочиння